Кисилиця І.М.

Буковинська державна фінансова академія

Необхідність і шляхи вдосконалення контролю виконання місцевих бюджетів за видатками

Ключові слова: контроль виконання місцевих бюджетів, аудит, інспектування, бюджетування

Постановка проблеми. Місцеві бюджети є визначальною ланкою місцевих фінансів, за рахунок яких відбувається формування, розподіл і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них власних та делегованих функцій і завдань. З року в рік місцеві бюджети набувають дедалі більшої ваги як за обсягом фінансових ресурсів держави, так і щодо розв'язання соціально-економічних проблем регіонів, де проживає переважна частина населення України.

Актуальність даної теми проявляється в тому, що в сучасних ринкових умовах розвитку України визначаються все нові підходи до формування взаємовідносин у системах державного та місцевих бюджетів. Зміни що відбуваються у вітчизняній економіці, характеризуються демократизацією життя та необхідністю формування такої концепції державної регіональної фінансової політики, яка б стала чинником виходу країни з фінансової кризи.

Аналіз останніх досягнень і публікацій. Питанням розвитку державного фінансового контролю на регіональному рівні приділяють увагу такі вітчизняні й російські дослідники, як В.І. Кравченко, Є.В. Мних, А.О. Монаєнко, Д.С. Олійник, Н.С. Барабань. Проте організація контролю виконання місцевих бюджетів за видатками недостатньо досліджена в науковій літературі, а економічне життя регіонів вимагає ретельнішої оцінки стану використання фінансових ресурсів місцевими органами влади з метою виявлення резервів доходів місцевих бюджетів.

Виклад основного матеріалу. Видатки місцевих бюджетів являють собою економічні відносини, що виникають у зв'язку з фінансуванням власних та делегованих повноважень.

У нашій країні кількість місцевих бюджетів майже найбільша в Європі, і на початок 2008 року налічувала 12052 місцевих бюджетів. Серед європейських країн Україна поступається тільки Франції, де налічується 36118 місцевих бюджетів.

Обсяги фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні місцевих органів влади, постійно зростають. Наприклад, видатки місцевих бюджетів у 2000 році з урахуванням трансфертів становили 18,4 млрд. грн., в 2004 році - 40,4 млрд. грн., а у 2007 році видатки збільшились до 104,8 млрд. грн. Одночасно зі зростанням обсягів місцевих бюджетів відбуваються якісні зміни у структурі їхніх доходів і видатків [3,79].

Особливість здійснення державного фінансового контролю місцевих бюджетів в Україні полягає в тому, що суб'єктом такого контролю є держава, яка проводить його в централізованому порядку. Згідно із законодавством функція контролю використання коштів місцевих бюджетів покладена на Міністерство фінансів, Державну контрольно-ревізійну службу, органи Державного казначейства України, місцеві державні адміністрації. На практиці такий контроль здійснює Державна контрольно-ревізійна служба, а також Держказначейство України, яке виконує виключно функцію поточного документального контролю [2,83].

Велике значення має вибір форм контролю, який пов'язаний із запровадженням державного фінансового аудиту поряд із існуючою формою контролю - інспектуванням. Це пов'язано з тим, що при здійсненні тільки контрольних заходів у формі інспектування місцевих бюджетів не охоплюється питання дотримання бюджетного процесу на всіх його стадіях [1,175].

Також для посилення результативності державного фінансово-економічного контролю слід вдосконалити систему муніципального контролю, що, в свою чергу, призведе до ефективного здійснення регулюючої функції держави в економічному середовищі.

Однією з умов вдосконалення системи контролю виконання місцевих бюджетів за видатками є впровадження системи БОР (бюджетування орієнтоване на результат). В загальному вигляді бюджетування орієнтоване на результат, можна визначити як систему формування бюджету, яка відображає зв'язок між бюджетними витратами та досягнутими результатами.

Однією з принциповий відмінностей БОР від традиційного постатейного бюджетування складається в тому, що виконання бюджету оцінюється з точки зору не тільки ступеня виконання тих чи інших бюджетних статей, але й ступеня виконання поставлений цілей і задач. Для цього розробляється і вводиться спеціальна система показників, які дозволяють на регулярній основі відстежувати ступень досягнення цілей і виконання задач, проводити моніторинг і оцінку ефективності бюджетних видатків. Це дає змогу оцінити результативність бюджетних видатків, підвищити відповідальність розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за їх ефективне використання та на основі отриманих даних визначити оптимальні шляхи використання ресурсів в інтересах громадян.

Важливою ланкою фінансово-бюджетного контролю є моніторинг результативності видатків, який проводиться з метою забезпечення оперативного управління фінансовими ресурсами, підвищення достовірності основних показників, які характеризують поточний фінансовий стан, недопущення фактів неефективного використання грошових коштів, забезпечення своєчасного фінансування видатків, виконання взаємних зобов’язань. Якщо створити взаємопов’язану загальнодержавну систему моніторингу результативності бюджетних видатків на регіональному рівні, то оцінити загальну ситуацію з бюджетним планування в країні можливо завдяки об’єднанню даних моніторингу територіальних органів влади.

Висновки. Таким чином, для вдосконалення контролю виконання місцевих, бюджетів за видатками є доцільним і має високу ефективність поєднання двох форм контролю: держаного фінансового аудиту й інспектування. Таке поєднання дає змогу комплексно оцінити стан виконання місцевого бюджету як з точки зору дотримання бюджетного процесу на всіх його стадіях, законності операцій з бюджетними коштами, так і щодо ефективності управління комунальним майном усіма суб'єктами на місцевому рівні. З іншої сторони інший запропонований напрям бюджетування орієнтоване на результат, є перспективним напрямком реформування системи управління суспільними фінансами та має ряд переваг: дозволяє органам управління здійснювати контроль за реалізацією програм і використанням бюджетних коштів за рахунок встановлення показників результативності та порівняння фактично досягнутих результатів з запланованими; дає можливість встановлювати взаємозв’язок між очікуваними результатами реалізації програми і об’ємом потрібних для цього ресурсів; підвищує прозорість і зрозумілість бюджету, що сприяє залученню інвесторів і підвищенню довіри населення до органів місцевого самоврядування.

Список використаних джерел

1. Мних Є.В. Фінансовий контроль бюджетних ресурсів: монографія / Є.В. Мних, Н.С. Барабань, Г.О. Кравченко та ін.; за заг. ред. Є.В. Мниха. - К: КНТЕУ, 2008. – 186 с.

2. Монаєнко А.О. Повноваження органів державної влади щодо здійснення фінансово-бюджетного контролю місцевих бюджетів /А. О. Монаєнко // Економіка, та держава. - 2006. - № 7. - С. 81-91.

3. Олійник Д.С. Питання вдосконалення контролю виконання місцевих
бюджетів / Д. С. Олійник // Фінанси України. - 2008. - № 7. - С. 78-81.