Кисилиця І. М.

Науковий керівник: Нікіфоряк Л. С.

Буковинська державна фінансова академія

Собівартість продукції як ваговий інструмент управління витратами підприємства

Ключові слова: собівартість, управління витратами, макроекономічний рівень, мікроекономічний рівень.

Постановка проблеми. Світова фінансова криза негативно вплинула на діяльність вітчизняних підприємств. Сьогодні вони переживають нестачу всіх без винятку ресурсів і працюють на межі своїх можливостей. Результати роботи кожного суб’єкта господарювання прямо залежать від побудованої системи управління витратами, яка забезпечує ефективність їхньої діяльності та конкурентоспроможність продукції. Саме тому дана тема є актуальною.

Аналіз останніх досягнень та публікацій. Розглядаючи собівартість продукції в контексті системи управління витратами, слід зазначити, що достатньо велика кількість як зарубіжних, так вітчизняних науковців досліджували і продовжують досліджувати дану категорію. Серед них можна виділити таких, як — Б.Ніцз, Т.Скоун, Ю.С.Цал-Цалко, В.В.Сопко, В.Г.Лєбєдєв, С.Ф.Покропивний, І.М.Бойчик Н. Ільєнко, С. Савкова та інші. Так, наприклад, науковець Бойчик І.М. характеризує собівартість продукції як грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Зрозуміло, що критерієм оптимізації зазначеного показника у такому разі є мінімальні витрати. Н. Ільєнко, С. Савкова зазначили що собівартість продукції – це вартісна оцінка використання в процесі виробництва природних ресурсів, засобів і предметів праці, послуг та оплати праці працівників [4, 5].

Виклад основного матеріалу. Розглянемо характеристику чинників, що впливають на систему управління витратами та на собівартість продукції.

Всі чинники можна поділити чинники на дві групи:

1) чинники макроекономічного впливу;

2) чинники мікроекономічного впливу.

У межах кожної групи відбувається їхня класифікація за різними ознаками. Так, до складу макрорівневих чинників, від яких залежить рівень собівартості, можна віднести наступні:

1. Нормативно - правова база. Керуючись відповідними законами, постановами та іншими нормативними документами, підприємства мають можливість працювати у правовому полі. Так, у відповідності до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку були затверджені Методичні рекомендації щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг), які були розроблені Державним комітетом промислової політики України, згідно з якими виробнича собівартість промислової продукції (робіт, послуг) – це поточні витрати підприємства на її виробництво, оцінені у грошовій формі [2].

2. Щодо облікової політики держави, то вона ґрунтується на основі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1]. Сутність зазначеного закону полягає в тому, що він надає право підприємству самостійно визначати і обирати облікову політику підприємства.

3. Вплив інфляції на формування собівартості несе за собою ряд негативних моментів таких, як зростання цін на матеріальні ресурси, зростання тарифів на енергоносії тощо.

4. Коливання валютного курсу національної грошової одиниці призводить до знецінення або девальвації гривні. Такі процеси можуть впливати на витрати (придбання ресурсів) як позитивно, так і негативно.

5. Структурні зрушення в економіці країни пов’язані зі змінами в технологіях, а також з тим, що ринок товарів і послуг постійно змінюється: з’являються нові товари, які витісняють старі, що не користується попитом. Внаслідок цього підприємства переглядають структуру задіяних у процесі виробництва ресурсів.

6. Зміна попиту на продукцію може впливати як позитивно, так і негативно. За тих умов, коли попит на продукцію зростає, підприємство має можливість збільшувати обсяги виробництва. При зростанні обсягів з’являється можливість економити на умовно-постійних витратах. Якщо попит на продукцію зменшується, то це призводить до ситуації, коли товаровиробники працюють за кращих умов на межі виживання, а за гірших – отримують збитки.

7. Щодо конкуренції товаровиробників, то конкурентні переваги підприємства на ринку виникають за рахунок зниження витрат, а отже, і зниження такого показника як собівартість. Спроможність задовольняти певні потреби покупців краще, ніж це роблять конкуренти при відносно низьких витратах виробництва, це та формула, яка забезпечує підприємству успіх на ринку споживання.

8. Місцезнаходження постачальників і споживачів. Слід зазначити, що в умовах кризи енергетичних ресурсів, витрати на транспортування займають значну частку у структурі собівартості продукції. Отже, географічна близькість до ринків споживання і ринків збуту продукції забезпечує значну економію на транспортних витратах та витратах часу [3].

Далі розглянемо вплив чинників, що діють на мікроекономічному рівні.

1. Якісне управління витратами прямо залежить від чинника, який забезпечує підбір професіональної команди. Людський фактор завжди стоїть на першому місці як у разі раціональних та ефективних дій, так і в разі прямо протилежних.

2. Зміна обсягу виробництва прямо пропорційно впливає на величину змінних витрат. При збільшенні обсягів виробництва змінні витрати будуть зростати, а умовно-постійні будуть зменшуватися у розрахунку на одиницю продукції. Отже, собівартість продукції буде зростати (зменшуватися) за рахунок зростання (зменшення) змінних витрат та зменшуватися при зростанні обсягів виробництва за рахунок економії на умовно-постійних витратах [5,16].

3. Під номенклатурою продукції розуміють перелік різних видів продукції із зазначеною їх кількістю. Отже, формування собівартості продукції при широкій номенклатурі значно ускладнюється.

4. Новітні технології виробництва дозволяють економити майже на всіх основних видах ресурсів (матеріальні, паливно-енергетичні, трудові), що задіяні у виробничому процесі. Але впровадження таких технологій потребує значних інвестиційних витрат. Це є негативним фактором для підприємств, оскільки не завжди можна вирішити таку проблему за власний рахунок.

5. Дотримання норм витрачання матеріальних та трудових ресурсів, а точніше їх недотримання їх негативно впливає на показник собівартості продукції [4,6].

6. Якість продукції - це той параметр, за яким визначається рівень
конкурентоспроможності продукції підприємства на ринках збуту.

Висновки. Слід зауважити, що чинники завжди комплексно впливають на процес формування собівартості. Від макроекономічних чинників, залежить дія деяких мікроекономічних, або ж комплексно можуть діяти одразу декілька макроекономічних та мікроекономічних чинників. Отже, з огляду на ряд чинників, вплив яких ми намагалися проаналізувати, очевидним є те, що на сьогоднішній день підприємства працюють в умовах ризику та невизначеності. Ситуацію, яка панує в нашій країні, можна назвати кризовою. Криза політична та криза економічна – це ті чинники, які сміливо можна віднести до макрорівневих. І якщо вище розглянуті у роботі важелі можуть діяти як негативно, так і позитивно, то політична і економічна кризи призводять до руйнації не тільки економіку нашої країни, але і суспільств в цілому. Такий стан економічного і соціального розвитку є незадовільним та неприйнятним. Тому і перед керівництвом держави, і перед управлінським персоналом підприємств постає складне завдання відносно пошуку дієвих рішень, які мають бути спрямовані на подолання загальної кризи в нашому життєвому просторі.

Список використаних джерел

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99 p. № 996-XIV.

2. Методичні рекомендації щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості / Наказ Державного комітету промислової політики від 09.07.2007 р. №373.- К., 2007.

3. Скібіцький О.М. Антикризове управління. – К.: ЦНЛ, 2009. – 568 с.

4. Ільєнко Н. Собівартість продукції та її формування. / Н. Ільєнко, С. Савкова // Справочник экономиста. – 2008. - №4 – С.5-10.

5. Кузін Б. Методи і моделі управління фірмою. / Б. Кузін, В. Юрьєв. // Економіка України. – 2008. - №5 – С. 15-17.