Юзюк О.В., Батин М.В.

Науковий керівник: Корбутяк А.Г.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Рейдерство в Україні: причини, наслідки та шляхи подолання

Постановка проблеми. У багатьох країнах з розвиненою ринковою економікою ефективне корпоративне управління тісно пов'язане з такими явищами, як злиття та поглинання. Саме вони досить часто стають ефективними інструментами в системі перерозподілу власності, адже передбачають в собі реструктуризацію підприємства з подальшим його оздоровленням та покращенням діяльності, часто зі зміною власника. Злиття як форма трансформації здійснюється шляхом об'єднання підприємства-боржника з іншими фінансово стійкими підприємствами.

Аналіз останніх досліджень. Питання недружніх поглинань розглядається у працях як вітчизняних, так і зарубіжних учених, таких як: Бєліков О., Кульпінов В., Зайцев І., Смітюх А. Вказані автори дають загальну характеристику поняття "рейдерство", роз'яснюють типові рейдерські схеми, досліджують систему захисту підприємств від недружнього поглинання. Однак, у наведених роботах практично не розглядаються проблеми соціальної відповідальності підприємств, що змінили власника та впливу недружніх поглинань на промисловий розвиток країни.

Метою даної роботи є виявлення причин та наслідків рейдерства в Україні й виділення основних проблем, які перешкоджають зміцненню економічної безпеки підприємництва та боротьбі із рейдерством.

Виклад основного матеріалу дослідження. Рейдерство в сучасному розумінні – недружнє поглинання компаній і перерозподіл власності й корпоративних прав. Іншими словами, рейдерство – це недружнє, поза межами дії цивільного законодавства, спрямоване проти волі власника, захоплення чужого майна на користь іншої особи, встановлення над майном повного контролю нового власника в юридичному й фізичному розумінні з використанням корумпованості чиновників та (або) із застосуванням сили. Треба відмітити, що недружні поглинання по-українськи найчастіше зводяться до силових захоплень підприємств під прикриттям законних або псевдозаконних підстав. Така практика була запозичена в Російській Федерації, де рейдерські захоплення поширені більш широко й відпрацьовані до дрібниць. Рейдери – це ті, хто намагається придбати компанію проти волі її господарів [3].

Основними чинниками рейдерства в Україні є:

- слабкість правової системи;

- недосконалість судової влади;

- корумпованість органів влади;

- відсутність державних інститутів, які б ефективно захищали права власника;

- низький рівень правової культури;

- правовий нігілізм як у суб’єктів господарювання так і представників органів влади;

- сумнівна передісторія приватизації об'єктів тощо.

Ситуація в Україні нагадує часи “пізньої перебудови”. Тема корпоративних воєн і недружніх захоплень взагалі характерна для країн із перехідною економікою, де при мінімально затрачених зусиллях є можливість миттєво стати власником господарського товариства, за безцінь приватизувати стратегічне підприємство, а при наявності потрібних зв'язків – взагалі привласнити цілу галузь. Але, як і будь-яке інше явище, проблема рейдерства має свої передумови. У країнах із такою економікою як наша, умови для рейдерства створюються в той момент, коли суб'єкт господарської діяльності приватизується незаконним шляхом. Рейдер не може здійснити захоплення об'єкта, якщо його корпоративна історія бездоганна, і немає ані найменших причин для судових позовів. Рейдер також не зможе атакувати господарське товариство, перекуповуючи акції в міноритарних акціонерів, якщо його власники консолідували 80-100% акцій. Наявність корпоративного спору – це все, що потрібно вмілому рейдеру для втілення своїх амбіційних планів захоплення.

Про рівень рейдерства в Україні та його вражаючі масштаби свідчать наступні факти: в Україні діє щонайменше 35-50 спеціалізованих рейдерських груп, які складаються з досвідчених юристів та економістів [5]; рейдерство набуло в Україні системного характеру. Кількість захоплень сягає 3000 на рік; результативність рейдерських атак – понад 90 %; за експертною оцінкою, щорічний обсяг сегмента поглинань і злиттів (без приватизації) становить майже 3 млрд. дол. США [4]; середньостатистична норма прибутку рейдера в Україні, за експертними оцінками, становить близько 1000%; українське рейдерство має відчутну кримінальну складову: протиправні дії чиняться із залученням збройних формувань, а подекуди – навіть співробітників правоохоронної системи тощо. До замовлення та іноді організації рейдерських дій, що призводять до перерозподілу власності, вдаються окремі потужні промислово-фінансові групи України. Зокрема, в рамках експертного опитування “Центру дослідження корпоративних відносин” бізнес-групу “Приват” назвали найбільшим українським рейдером 100 % експертів, групу “Фінанси та кредит” – 54,6 %, “Альфа-Груп” – 45,5 %.

Основні способи захоплення підприємства. Поширене в Україні рейдерське захоплення підприємств спрямоване на неправомірне заволодіння власністю (майновими правами на власність) підприємства: коштами; технікою; продукцією підприємства; зайнятими підприємством територіями; будинками й спорудами; засобами виробництва; бізнесом у цілому тощо. Існує певна методика рейдерських операцій, зокрема, використовуються на практиці аналоги типових дій по захопленню підприємств та типова послідовність (кроки) дій рейдерів.

На практиці існують чотири основні способи захоплення підприємства: через акціонерний капітал, кредиторську заборгованість, органи управління та оспорювання підсумків приватизації.

Захоплення через акціонерний капітал свідчить про те, що він сильно розпорошений або недостатньо контролюється. Початком атаки є скупка акцій. Як правило, рейдери планують скупити близько 10-15 % акцій – ця кількість є достатньою, щоб ініціювати проведення зборів акціонерів з “потрібним” порядком денним, наприклад, зміною керівництва підприємства. Акціонерне товариство, власником якого є трудовий колектив, – найпривабливіший об’єкт для рейдера. Одержуючи невисокі зарплати, працівники без особливих коливань продають свої цінні папери тому, хто пропонує ціну в 5-10 разів більше номінальної вартості (однак все-рівно менше їхньої реальної вартості). Приклади застосування подібної тактики досить відомі: дії компанії “Сармат”, яка в свій час скупила через ІК “Керамет-Інвест” 41,5 % акцій київського пивзаводу “Оболонь”; а також атака компанії “Кліринговий будинок” на черкаський “Азот” [1].

Приватизація багатьох об’єктів в Україні у свій час проводилася недостатньо прозоро, в окремих випадках – з порушенням законодавства. Більш того – приватизація деяких підприємств в Україні проводилася за класичними рейдерськими схемами. Податкова адміністрація регулярно заявляє про виявлені схеми ухилення від податків, що також може мати наслідком несплату дивідендів, приховання прибутків, заниження зарплати і т. ін., що в свою чергу, призводить до невдоволення окремих акціонерів господарюючих суб’єктів і розширенню поля дії рейдерів. Але громадськість сьогодні найчастіше вважає, що той, хто вже володіє підприємством – його законний власник, а той, хто хоче встановити свій контроль – рейдер. Суспільну значимість у даному питанні має насамперед підтримка державних структур на боці однієї зі сторін конфлікту. Плюс до того – корумпованість судової системи.

Сьогодні ефективним власником вважається той, хто відібрав і перепродав. На жаль, останніми роками сформувалася модель так званої спекулятивної економіки. Підприємства купують, щоб потім вигідно перепродати землю, будівлі, споруди.

Висновки. До основних проблем, які сьогодні перешкоджають зміцненню економічної безпеки підприємництва та боротьбі із рейдерством у регіонах України і на вирішення яких має бути спрямована послідовна й активна державна регіональна політика, відносяться: відсутність повноцінного ринкового середовища; незавершеність формування інституційної бази економічної політики; незбалансованість державної регуляторної політики; недосконалість бюджетної політики; зловживання монопольним становищем цінового характеру; збільшення кількості рейдерських атак, корупційних та дискримінаційних дій щодо підприємців; недосконалість судової системи, корумпованість органів влади та відсутність державних інститутів, які б ефективно захищали права власника; низький рівень конкурентоспроможності підприємств та їх інноваційної активності тощо.

Головними негативними наслідками рейдерства в Україні є: дестабілізація роботи вітчизняних підприємств; руйнування трудових колективів та соціальні конфлікти; формування несприятливого інвестиційного клімату держави; сповільнення темпів промислового розвитку країни.

Література:

1. Бєліков О. Рейдерство в Україні – реалії сьогодення / О. Бєліков // Юридичний журнал. – 2007. – № 4. – С.105 – 109.

2. Вакцина проти рейдерства // Урядовий кур’єр, 6 березня 2009 року, № 42. – С. 5.

3. Кульпінов В. Поглинання непокірної / В. Кульпінов, І. Зайцев // Контракти. – 2009, № 19. – С. 29-30.

4. Підприємців учать відбиватися від рейдерів // Урядовий кур’єр, 22 лютого 2008 року, № 34. –С. 3.

5. Смітюх А. Система захисту Акціонерного товариства від недружнього поглинання / А. Смітюх // Юридичний журнал. – 2009, № 5 (59). – С. 11-13.