Ящишен Є.В., Мельник А.С.

Науковий керівник: НІКІФОРЯК Л.С.

Буковинська державна фінансова академія (м. Чернівці)

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАПОБІГАННЯ КРИЗІ

Для підприємств, які функціонують в умовах ринкової економіки, стан фінансової системи є віддзеркаленням ефективності їх діяльності. Саме це вимагає особливої уваги до фінансів підприємства, необхідності аналізу його фінансового стану, який виступає індикатором фінансової стійкості підприємства та сприяє своєчасному впровадженню антикризових заходів.

Дослідження даної теми займаються: С.М. Іванюта, Л.О. Лігоненко, Н.В. Туленков, О.О. Терещенко та ін.

Ринкова економіка запропонувала систему фінансових методів попередньої діагностики та можливого захисту підприємства від банкрутства, яка одержала назву "Системи антикризового фінансового управління". Антикризове управління – це система управлінських заходів діагностики, упередження, нейтралізації і подолання кризових явищ та причин їх виникнення шляхом своєчасного реагування на зміни, спричинені зовнішнім середовищем через уведення в дію антикризових інструментів, що дають змогу усунути тимчасові фінансові ускладнення на підприємстві та подолати симптоми банкрутства.

Найбільш послідовно і повно сутність антикризового управління розкрита в монографіях українських учених Л.О. Лігоненка, О.О. Терещенка та І.О. Бланка. Заслуговує на увагу думка українського дослідника Н.В. Туленкова, що будь-яке управління повинне бути антикризовим, тобто повинне враховувати можливість кризових явищ та механізмів їх подолання, та С.М. Іванюти, який акцентує увагу на тому, що на рівні підприємства антикризове управління - це система заходів попередньої діагностики, за необхідності – фінансове оздоровлення, мінімізація втрат при застосуванні організаційно-правових інструментів банкрутства.

Діагностика банкрутства являє собою послідовне вирішення наступних питань:

1) дослідження фінансового стану підприємства з метою раннього визначення ознак його кризового розвитку;

2) вивчення масштабів кризового стану підприємства;

3) вивчення основних факторів, які обумовили кризовий стан підприємства.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансування діяльності підприємства. Кризовий стан підприємства полягає в нездатності здійснювати фінансування поточної виробничо-господарської діяльності. На практиці, як правило, фінансова криза ідентифікується з загрозою неплатоспроможності та банкрутства.

З метою попередження кризових явищ у фінансовій сфері підприємства необхідно відстежувати симптоми фінансової кризи, невичерпна класифікація яких наведена в таблиці 1.

Вивчення існуючих тенденцій методичного забезпечення діагностики кризових явищ та застосування їх на практиці дало змогу виділити основні етапи проведення діагностики підприємства:

1) вибір методів діагностики, показників-індикаторів;

2) діагностика процесу розвитку кризи в цілому по підприємству;

3) експрес-аналіз фінансового стану та загрози банкрутства;

4) параметричний аналіз;

5) узгодження результатів дослідження;

6) прогнозування;

7) оцінювання потенційних можливостей виживання підприємства.

Метою експрес-аналізу є досить швидке і доступне оцінювання фінансового стану підприємства та динаміки його економічного розвитку. Після проведення експрес-аналізу здійснюється параметричний аналіз, тобто аналіз за системою показників, які характеризують фінансову діяльність.

Таблиця 1.

Симптоми фінансової кризи

Класифікаційна ознака симптомів	Види симптомів фінансової кризи
Загальні симптоми	Наявність збитків (зменшення прибутків) та рентабельності в динаміці
	Скорочення попиту на готову продукцію (товари) підприємства
	Зростання собівартості продукції
	Суттєві коливання цін на ринку (сировинному, споживчому, фондовому та інших)
	Тенденція до зростання «точки беззбитковості»
	Наявність штрафних санкцій за контрактами
	Банкрутство контрагентів (споживачів, постачальників)
Специфічні симптоми	Зростання заборгованості підприємства
	Зменшення обігових коштів
	Суттєві зміни в структурі балансу
	Зниження рівня платоспроможності
	Скорочення частки готівкових коштів в обігових засобах
	Різке падіння ліквідності
	Зниження частки покриття витрат

Отже, типовою причиною кризового стану багатьох вітчизняних підприємств є неналежне виконання фінансовими службами покладених на них функцій та завдань, що виявляється у відсутності фінансового планування та аналізу роботи щодо оптимізації структури активів та пасивів, неефективному управлінню ризиками, дебіторською та кредиторською заборгованістю тощо. Саме тому, важливою складовою прогнозування та запобігання банкрутства підприємств є проведення економічного аналізу, складовими якого є фінансовий і внутрішньогосподарський аналіз.

Фінансовий аналіз – багатоцільовий інструмент, спрямований на виявлення різних недоліків у діяльності підприємства, потенційно небезпечних з точки зору можливостей настання банкрутства. Не слід чекати від фінансового аналізу точного встановлення конкретної причини можливого банкрутства. Однак лише за його допомогою можна знайти найбільш ризикові місця в діяльності підприємства і запропонувати ефективні рішення щодо виходу підприємства із складного становища. Метою фінансового аналізу є виявлення причин, що впливають на зміну показників, їх зв'язків і взаємозв'язків. У вітчизняній практиці значного поширення набули дві групи методик аналізу фінансового стану, які й представляють традиційний підхід до оцінки ймовірності загрози фінансової кризи підприємства. Перша група грунтується на однофакторному аналізі показників фінансової звітності, друга – заснована на бальній системі оцінювання з визначенням індексу (класу) ризикованості фінансового стану підприємства. Спільним для методик першої групи є те, що вони передбачають вивчення простих математичних зв'язків між окремими позиціями фінансової звітності з допомогою обчислення певної вибірки показників (коефіцієнтів) і порівняння їх значень з нормативними та в динаміці. Висновки щодо якості фінансового стану робляться на підставі простого зіставлення фактичних показників оцінки ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості і стабільності з їх нормативними значеннями [2; 3].

Отже, при проведенні аналізу використовуються показники-індикатори: прибутковість, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність, ділова активність, ефективність залученого капіталу тощо.

Слід зазначити, що насамперед розглядаються показники ліквідності та платоспроможності. Платоспроможність та ліквідність розглядаються як невід'ємні поняття ринкової економіки.

У науковій літературі триває дискусія відносно ототожнення або підміни поняття платоспроможності та ліквідності. І. А. Бланк, О. В. Єфімова, В. В. Ковальов ототожнюють поняття платоспроможності та ліквідності. Однак теоретично визначення понять "платоспроможність" та "ліквідність" є не тотожними з огляду на їх практичне застосування при побудові моделей діагностики кризового стану [4].

Ліквідність стосовно економічної системи – це здатність будь-яких активів перетворюватися на гроші, тобто змінювати свою форму в часі. У теорії фінансового менеджменту прийнято вважати підприємство ліквідним, якщо його поточні активи перевищують поточні зобов'язання. Але це перевищення не дає повної характеристики ліквідності. У вітчизняній практиці застосовують методику розрахунку ліквідності і платоспроможності в трьох основних коефіцієнтах ліквідності: коефіцієнт абсолютної ліквідності, проміжний коефіцієнт покриття, загальний коефіцієнт покриття.

Платоспроможність – це здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями. Платоспроможність буде відповідати своїй суті, коли дотримуватися платіжної дисципліни, тобто строків та порядку погашення грошових зобов'язань. Платіжна дисципліна підприємства прямо залежить від його фінансового стану. Платоспроможність та ліквідність розглядаються як невід'ємні поняття ринкової економіки.

Кризовий стан підприємства може бути виявлений за допомогою різноманітних показників-індикаторів, кожний з яких характеризує етап розвитку кризового явища. При проведенні діагностики необхідною умовою є вибір показників-індикаторів, які б характеризували найважливіші аспекти виробничо-фінансової діяльності підприємства. До таких показників доцільно відносити:

- показники структури капіталу;

- стану оборотних активів та основного капіталу;

- оцінки дебіторської та кредиторської заборгованості;

- показники платоспроможності підприємств.

Важливою умовою застосування антикризових дій є ідентифікація кризових явищ. Однією з перших спроб використати аналітичні коефіцієнти для прогнозування кризових явищ вважається робота Уїльяма Бівера. Він у 1966 році проаналізував ЗО коефіцієнтів за п'ять років по групі компаній, половина з яких стала банкрутами. В "Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства" оцінювальним показником, який використовується для прогнозування банкрутства українських підприємств, рекомендується коефіцієнт Бівера. Він розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових та поточних зобов'язань. Ознакою формування незадовільної структури балансу є такий фінансовий стан підприємства, коли протягом тривалого проміжку часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2.

У міжнародній практиці для прогнозування кризових явищ і банкрутства широко використовується мультиплікативний дискримінантний аналіз. Попередником дискримінантного аналізу був тест на банкрутство Тамарі. В основу тесту Тамарі покладено шість показників: коефіцієнт забезпеченості власним капіталом; прибутковість капіталу; абсолютна ліквідність; коефіцієнт співвідношення вартості товарної продукції до запасів готової продукції на складі; коефіцієнт оборотності основного капіталу; коефіцієнт, що показує залежність обороту від реалізації та дебіторської заборгованості.

Таким чином, система коефіцієнтів значимості окремих факторів в умовах нашої економіки повинна бути переглянута, з метою обґрунтування системи показників-індикаторів, яка забезпечить можливість ефективного управління та своєчасного впливу на ефективність функціонування підприємств. Значення кожного з фінансових коефіцієнтів повинні бути диференційовані з урахуванням галузевих особливостей діяльності підприємств.

Використана література:

1. Іванюта С. М. Антикризове управління. Навчальний посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 288 с.

2. Павловська О. В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств // Фінанси України. – 2007. – №11. – с. 56-66.

3. Терещенко О. О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: Монографія – К.: КНЕУ, 2008. – 272 с.

4. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб. / 3. Є. Шершньова, В. М. Багацький, Н. Д. Гетьманцеві: За заг. ред. 3. Є. Шершньової – К.: КНЕУ, 2007. – 680 с.