Экономические науки/ 7. Учет и аудит

Тохтарова І.М.

Науковий керівник: к.е.н., професор Сухарев П.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ КЛАСИФІКАЦІЇ АКТИВІВ ДЛЯ ОЦІНКИ ЛІКВІДНОСТІ БАЛАНСУ

Для здійснення максимально достовірної оцінки ліквідності балансу необхідно дотримуватися єдиних методів класифікації активів. На сьогоднішній день на теоретичному рівні існує багато підходів до класифікації активів для оцінки ліквідності балансу. На нашу думку таке розмаїття підходів, на практиці викликає розбіжності при розрахунку ліквідності балансу. Саме тому ми вважаємо, що необхідно розробити і затвердити єдину класифікацію активів підприємства для цілей оцінки ліквідності балансу. Слід зазначити, що останні зміни в структурі статей балансу призвели до того, що нові статті також викликають суперечки відносно своєї приналежності до певної групи активів, що виділяються для оцінки ліквідності балансу.

Класифікація активів для оцінки ліквідності балансу стала предметом досліджень таких вчених як Н.В. Дацій [4], К.В. Ізмайлова [2], Т.Д. Косова [3], С.Я. Салига [4], І.В. Сіменко [3], П.М. Сухарев [3], Ю.С. Цал-Цалко [5] і інші.

Метою дослідження є вдосконалення існуючої класифікації активів для цілей підвищення ефективності аналізу ліквідності балансу.

Розглянемо підходи до класифікації активів з метою аналізу ліквідності балансу.

До першої групи активів за ступенем ліквідності більшість вчених відносить грошові кошти і поточні фінансові інвестиції [2, 3, 4]. Слід відзначити, що Ю.С. Цал-Цалко, окрім вищезазначеного, виділяє у першій групі «окремі об’єкти дебіторської заборгованості і товарних запасів, які здатні безперешкодно протягом місяця перетворитися на гроші або бути безпосередньо використаними як платіжні засоби.» [5, c. 311] Слід погодитися з більшістю вчених і зауважити, що на нашу думку, до першої групи не можна відносити жодні об’єкти дебіторської заборгованості і товарних запасів, тому що вони не можуть бути перетворені у гроші негайно, а, слід відносити лише безпосередньо грошові кошти або активи, які традиційно виступають як платіжні засоби (а саме, фінансові інвестиції).

До другої групи активів за ступенем ліквідності Ізмайлова К.В. [2, с. 95-96], Салига С.Я., Дацій Н.В. [4, с. 104] відносять дебіторську заборгованість та інші оборотні активи; Сухарев П.М., Косова Т.Д., Сіменко І.В. [3, с. 90] – готову продукцію, товари і дебіторську заборгованість; Ю.С. Цал-Цалко [5, c. 311] називає дану групу – «Швидколіквідні активи, для перетворення яких на гроші потрібний час більше одного місяця» і включає до неї: дебіторську заборгованість, якщо передбачається, що дебітори оплатять борг у найближчому майбутньому, товарні запаси, які можуть трансформуватися в гроші протягом року. Таким чином, до другої групи активів за ступенем ліквідності безумовно слід відносити оборотні активи (готову продукцію, товари і дебіторську заборгованість), але на нашу думку лише такі об’єкти, які можуть трансформуватися у грошові кошти протягом місяця або самостійно виступити у якості платіжних засобів.

Третю групу активів, на думку більшості вчених, складають запаси, але окрім цього, Салига С.Я., Дацій Н.В. відносять до цієї групи витрати за винятком витрат майбутніх періодів. [4, с. 104], Сухарев П.М., Косова Т.Д., Сіменко І.В. – незавершене виробництво [3, с. 90], а Ю.С. Цал-Цалко – «найменш ліквідні поточні активи, що формують товарні запаси, які для перетворення їх на гроші необхідно продати і одержати борг від покупців. Для трансформації таких активів у грошові кошти потрібен час на пошук покупців, передачу їм товарів та здійснення розрахунків. До цієї групи можуть входити необоротні об'єкти, що не беруть участі у формуванні обсягів господарської діяльності, та надлишки виробничих запасів.» [5, c. 311]. Проаналізувавши вищенаведену інформацію, бачимо, що думки вчених сходяться відносно включення запасів до третьої групи активів, але є різними стосовно інших складових цієї групи. В свою чергу, ми вважаємо, що Сухарев П.М., Косова Т.Д., Сіменко І.В. цілком обґрунтовано відносять до даної групи активів незавершене будівництво, а Ю.С. Цал-Цалко – необоротні об'єкти, що не беруть участі у формуванні обсягів господарської діяльності.

До четвертої групи Ізмайлова К.В. [2, с. 95-96], Салига С.Я., Дацій Н.В. [4, с. 104] , Сухарев П.М., Косова Т.Д., Сіменко І.В. [3, с. 90] відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво, довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи. В свою чергу Ю.С. Цал-Цалко не виокремлює четвертої групи. На нашу думку, слід погодитися з більшістю вчених, відносно виділення четвертої групи активів за ступенем ліквідності, адже якщо звернутися до класифікації Ю.С. Цал-Цалко, бачимо, що суттєвим недоліком є те, що він не включає необоротні активи, які приймають участь у господарській діяльності в жодну групу активів.

Проаналізувавши підходи до класифікації активів для оцінки ліквідності балансу слід погодитися з більшістю вчених, які виділяють чотири групи ліквідності активів, але підхід Ю.С. Цал-Цалко у деяких аспектах більш точно окреслює межі віднесення активів до тієї чи іншої групи.

В свою чергу, на нашу думку, класифікація активів для оцінки ліквідності балансу має виглядати таким чином:

Абсолютно ліквідні активи (А 1): готівка і короткострокові (поточні) фінансові інвестиції.

Швидкореалізовувані активи (А 2) – активи, що можуть бути перетворені на гроші протягом місяця або самостійно виступити у якості платіжних засобів, а саме, деякі об’єкти дебіторської заборгованості і ТМЦ.

Повільно реалізовувані активи (А 3) – активи, що можуть бути перетворені на гроші у термін більший, ніж місяць, а саме, виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, необоротні активи та групи вибуття, що визнаються утримуваними для продажу, дебіторська заборгованість, якщо передбачається їх трансформація у гроші більше ніж через місяць.

Важкореалізовувані активи (А 4) – всі необоротні активи і необоротні активи та групи вибуття, що визнаються утримуваними для продажу, період завершення продажу по яких продовжено на строк більше одного року.

Для обґрунтування віднесення необоротних активів та груп вибуття до повільно реалізовуваних активів звернемося до П(С)БО №27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», а саме, Розділ ІІ, ст.1 «Необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо:

- економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;

- вони готові до продажу у їх теперішньому стані;

- їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу;

- здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.

Період завершення продажу може бути продовжено на строк більше одного року в разі, якщо це обумовлено обставинами, які перебувають поза контролем підприємства, яке продовжує виконувати план продажу» [1].

Отже бачимо, що необоротні активи і групи вибуття, що утримуються для продажу мають бути реалізовані протягом року, відповідно віднесення їх до повільно реалізовуваних активів є цілком обґрунтованим. В свою чергу, до важкореалізовуваних активів слід віднести необоротні активи та групи вибуття, що визнаються утримуваними для продажу, період завершення продажу по яких продовжено на строк більше одного року.

Таким чином, нами проаналізовано існуючі класифікації активів для аналізу ліквідності балансу і запропонована власна класифікація, з урахуванням останніх змін структури Балансу. Перспективами подальшого дослідження є оптимізація класифікації пасивів для оцінки ліквідності балансу.

Література

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність" [Електронний ресурс] : наказ від 07.11.2003 № 617: Документ z1054-03, редакцiя вiд 30.03.2008 на пiдставi z0225-08. Законодавство України. – К. : Упр. комп'ют. систем Апарату Верховної Ради України, 1996-2010. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1054-03&new=1

2. Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. — 2-ге вид., стереотип. — К.: МАУП, 2001. — 152 с.: іл. — Бібліогр.: с. 142-144. ISВN 966-608-112-1

3. Навчальний посібник з курсу "Фінансовий аналіз" / Сухарєв П.М., Косова Т.Д., Сіменко І.В.- ДонДУЕТ, 2001.-299 с.

4. Салига С.Я., Дацій Н.В., Корецька С.О., Нестеренко Н.В., Салига К.С. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. -210 с. ISВN 966-364-153-3

5. Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 566 с. ISBN 978-966-364-649-7