Экономические науки /9.Экономика промышленности

 

Тонкогубов О.В., Кононенко Г.С.

ДВНЗ «Донецький  інститут  залізничного транспорту Української державної академії залізничного транспорту»

 

ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ ЯК ОДНА З ПРОВІДНИХ СТРУКТУРОФОРМУЮЧИХ  ГАЛУЗЕЙ  НАРОДНОГО  ГОСПОДАРСТВА УКРЇНИ

 

Харчова промисловість - галузь переробної промисловості, сукупність виробництв харчових продуктів в готовому вигляді або у вигляді напівфабрикатів, а також тютюнових виробів, мила і миючих засобів, парфюмерно-косметичної продукції. У системі агропромислового комплексу харчова промисловість тісно пов'язана з сільським господарством як постачальником сировини і з торгівлею. Частина галузей харчової промисловості тяжіє до сировинних районів, інша частина - до районів споживання [1].

Харчова промисловість України включає в себе понад 40 різноманітних галузей виробництва: борошномельнокруп'яну, цукрову, спиртову, пивоварну, хлібопекарську, кондитерську, молочну, рибну, крохмально-мелясну, лікеро-горілчану, макаронну, м'ясну, олійно-жирову, виноробну, консервну, соляну, овочеву тощо. Крім харчосмакової продукції, харчова промисловість випускає добрива, комбікорми, тютюнові, косметичні вироби, мило тощо.

На сучасному етапі розвитку склалося важке  економічне  становище  для

всього   народного   господарства   України   і   особливо   для    харчової промисловості,  так  як  ця  галузь  дуже  залежить  від  інших  галузей   –машинобудівної,  хімічної,  нафтопереробної,  і  особливо  платоспроможності населення.

Харчова промисловість — одна з провідних структуроформуючих галузей не лише агропромислового  й  промислового  комплексів,  а  й  усього  народного господарства України.

Про це свідчать статистичні дані: питома вага галузі в структурі виробництва  предметів  споживання на 2009 рік сягає 52,8 %, у загальному обсязі промислової продукції— 16,3%, а  продукції агропромислового комплексу — 33,5 %. Продовольчі товари  становлять  68,1  % загального виробництва товарів  народного  споживання  у  відпускних  цінах, 63% загального обсягу  роздрібного  товарообороту  та  61,5  %  у  структурі особистого споживання матеріальних благ населенням країни.

Серед інших країн світу Україна має  найбільш  сприятливий  природний,

людський,  геополітичний  і  ресурсний  потенціал  для   розвитку   харчової промисловості, раціональне використання  якого  забезпечило  б  їй  провідне місце на світовому й регіональних продовольчих ринках.

Останнім   часом   розвиток   харчової   промисловості    в    Україні характеризується  різким   зниженням   технологічного   рівня   виробництва, спрацюванням знарядь праці, скороченням  обсягів  і  асортименту  продукції, погіршенням її якості, затуханням інвестиційного та інноваційного  процесів, витісненням вітчизняних харчових  продуктів  з  внутрішнього  й  зовнішнього ринків продовольчих товарів, зменшенням обсягів надходження  до  бюджету  та валютних надходжень у країну від експортних операцій галузі тощо.

Відсутність у минулому виваженої регіональної політики  призвела  до значних  диспропорцій  у  територіальній  струтурі  української   економіки, неефективного використання переваг територіального поділу  праці,  природно- ресурсного  та  науково-виробничого  потенціалу  регіонів,   до   надмірного забруднення навколишнього середовища у багатьох містах і районах. В  Україні ще  не  створено  правової  бази,  необхідної   для   досягнення   регіонами оптимальної   економічної   самостійності,   немає   чіткого   розмежувавння повноважень  між  ценральими   та  місцевими  органами  виконавчої  влади  й органами місцевого самоврядування з питань управління  соціально-економічним розвитком   регіонів.   Слабкою    є    фінансово-економічна    базабагатьох адміністративно-територіальних одиниць. Усе це зумовлює необхідність  вжиття цілеспрямованих заходів державної регіональної економічної політики,  які  б забезпечили   ефективне   регулювання   процесів   регіонального   розвитку, узгодження  дій  ценральних  та  місцевих  органів  виконавчої  влади   щодо структірної  перебудови  економіки  країни  та   послідовного   впровадження ринкових відносин.

Структура харчової промисловості розглянута на рис. 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис 1. Основні підгалузі харчової промисловості

 

Ринкове трансформування народно-господарського комплексу України являє собою процес зміни визначальних характеристик економічної системи,  зокрема, її  елементів,  зв(язків  між  ними  та  пропорцій  розвитку.   Причому   це стосується не тільки економіки в цілому, а й її підсистем галузевого  рівня, серед  яких  особливу  роль  відіграє  харчова  промисловість,   прискорений розвиток  якої  є  одним  з  приорітетів  державної   соціально-еконеомічної політики.

Найбільш привабливими організаційно-правовими  формами  підприємництва для новостворених малих та середніх  підприємств  харчової  промисловості  є товариства з обмеженою відповідальність та  закриті  акціонерні  товариства.

Водночас   для   великих   промислових   підприємств   приорітетною   формою підприємництва є відкрите окціонерне товариство, оскільки  саме  така  форма дозволяє залучити значні обсяги фінансових ресурсів на фондовому ринку.

Основні напрямки  системного  трансформування  харчової  промисловості

України:

1. являє собою фонову інформацію для розробки  ефективних  економічних стратегій підприємств галузі;

2. щодо організаційної, ресурсної та асортиментної  структури  галузі, то вони можуть розглядатись як комплекс якісних стратегічних цілей.

Досягнення яких дозволяє у майбутньому подолати галузеву структурну деформацію, що залишилася у спадщину від  командно-адміністративної системи управління [2].

Щоб подолати негативні тенденції у розвитку ринку продовольства, необ­хідно, насамперед, посилити державне регулювання ринкових відносин, підви­щити ефективність використання ре­сурсів, розширити державну допомогу господарствам. Держава може здійс­нювати регулювання ринку через ціно­ву і кредитно-податкову політику, а та­кож через створення відповідних умов для зміцнення матеріально-технічної бази господарств, удосконалюючи по­даткову систему і систему інших ас­пектів регулювання ринку, з тим щоб посилити стимули до інвестицій і роз­витку НТП.

Цінова політика держави тільки тоді зуде ефективною, коли ціни на сільсь­когосподарську продукцію забезпе­чать необхідні темпи розширеного відтворення виробництва, а прибуток на вкладений капітал буде не нижчим, ніж за інших можливих напрямків його використання.

Поліпшити економічне становище господарств могло б впровадження такого заходу, як відшкодування з бюджету суми ПДВ, виплаченої поста­чальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси, пальне, основні засоби виробництва і нематеріальні активи.

Поряд  із розвитком нових, кон­курентоспроможних джерел поставок засобів виробництва, а також нових каналів збуту, зберігання, переробки і розподілу продукції, необхідно поліп­шити державні поставки та відновити держзамовлення на всі види сільсько­господарської продукції, розширити ін­тервенційні заготівлі [3].

За станом виробничо-технічної бази, структурою, техніко-економічними показниками й розвитком інфраструктури харчова промисловість України значно відстає від економічно розвинених країн, особливо щодо комплексної переробки сировини, механізації і автоматизації виробничих процесів, а також фасування та упаковки продукції. Незважаючи на винятково сприятливі грунтово-кліматичні умови, населення ще не повністю забезпечене високоякісними продовольчими товарами. Останнім часом Україна втрачає зовнішні ринки збуту продовольчих товарів, а внутрішній заповнений зарубіжними продуктами (нерідко низької якості), тимчасом як для їх виробництва є всі необхідні сировинні ресурси й виробничі потужності. Загальна економічна криза, значний спад виробництва сільськогосподарської продукції, заборгованість по заробітній платі та пенсіях, бартери-зація економічних відносин, нестача фінансових і матеріальних ресурсів, їх подорожчання негативно впливають на результати роботи підприємств харчової промисловості. Зокрема, торік в Україні харчової продукції вироблено на 14,6 % менше, ніж попереднього року.

На скорочення виробництва харчових продуктів вплинуло звуження внутрішнього ринку продовольства через низьку купівельну спроможність населення, а також втрата зовнішніх ринків. На роботі підприємств негативно позначається імпорт продукції з консервантами, що подовжує термін її зберігання. Тим часом з торговельної мережі витісняється якісна вітчизняна продукція [4].

Для стабілізації становища в ряді галузей харчової промисловості необхідно:

-оновити матеріально-технічну базу, модернізувати виробництво, збільшити обсяги випуску конкурентоспроможної продукції й розширити її асортимент, активізувати роботу щодо залучення іноземних інвестиції та кредитів;

-забезпечити пріоритетність розвитку галузей здійсненням державної фінансово-кредитної підтримки підприємств за рахунок розширення видів їх кредитування, а також відновлення практики передбачення в державному бюджеті коштів для кредитування міжсезонних витрат підприємств цукрової, олійножирової, плодоовочеконсервної, виноробної та інших галузей;

-продовжувати протекціоністську політику щодо вітчизняного товаровиробника;

-створити оптові ринки продовольчих товарів, розширити мережу фірмової торгівлі, а отже, зменшив кількість посередників при реалізації продукції, завдяки чому буде знижено ціни й збільшено обсяги її продажу;

-запровадити регулювання ринків зерна, цукру, олії, алкогольних напоїв;

-відновити традиційні й освоїти нові зовнішні ринку збуту, зокрема, створити за кордоном постійно діючі представництва окремих галузей, підприємств, регіонів;

-активізувати роботу щодо створення інтегрованих структур, до складу яких повинні увійти переробні і сільськогосподарські підприємства, фірмові магазини організації з матеріально-технічного забезпечення й збуту продукції [5].

 

Література:

 

1. Харчова промисловість [Електронний ресурс]//Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Харчова_промисловість. - Назва з екрана.

2.Сичевський Микола Петрович. Організаційно-економічний механізм розвитку харчової промисловості України (теорія, методологія, практика) : Дис... д-ра екон. наук: 08.07.01 / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України.

3. Ковальова С. О., Роль і місце особистих підсобних господарств населення в системі економічних відносин в АПК [Електронний ресурс]//Режим доступу: http://www.rusnauka.com/8._NPE_2007/Economics/20987.doc.htm. - Назва з екрана.

4. Харчова промисловість України [Електронний ресурс]//Режим доступу: http://ua.textreferat.com/referat-9240-4.html. - Назва з екрана.

5. Регіональний розвиток харчової промисловості України [Електронний ресурс]//Режим доступу: http://5ka.su/ref/inostranniy/4_object56590.html. - Назва з екрана.

6. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]//Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ . - Назва з екрана.