Храпко І.Є., Ілюк О.В.

Науковий керівник: Беженар Н.В.

Буковинська державна фінансова академія

Розвиток малого підприємництва в Україні

Стаття присвячена вивченню діяльності малого бізнесу, його розвиткові в умовах фінансової кризи у країні, розглянуто підходи до необхідності становлення малого бізнесу, вивчення факторів,які впливають на його розвиток.

Ключові слова: малий бізнес, суб’єкти діяльності, фінансування.

The article is devoted the study of activity of small business, his development, in the conditions of financial crisis in a country, going is considered near the necessity of becoming of small business, studies of factors, which influence on his development.

Keywords: small business, subjects of activity, financing.

Постановка проблеми. Ускладненість теоретичного та практичного виокремлення суб’єктів малого підприємства серед інших господарських одиниць може бути причиною наявності значної низки якісних і кількісних характеристик малого підприємництва, а також причиною відсутності єдиної думки серед науковців щодо наявності достатніх підстав для виділення малого підприємництва в особливий сектор економіки

Так, розробка кількісних критеріїв виокремлення суб’єктів малого підприємництва є важливою справою, головним чином, із погляду необхідності визначення кола об’єктів впливу заходів підтримки й особливого режиму економічного та організаційно-правового регулювання малого підприємництва на загальнодержавному і регіональному рівнях, визначення ефективності цих заходів, а також для ведення загального економіко-статистичного обліку в країні.

Аналіз досліджень і публікацій. Зазначена проблематика тією чи іншою мірою перебуває в полі зору таких українських науковців, як Р.В.Рудик, А.В.Гринюк, В.К.Збарський, Т.В.Греджева, С.І.Румянцева, І.А.Максименко.

Метою написання є аналіз перспектив розвитку, критерії виокремлення малого підприємництва, економічне обґрунтування стратегії розвитку малого бізнесу в умовах фінансової кризи.

Основні результати дослідження. Мале підприємництво характеризується: обмеженим доступом до фінансових ринків, високим рівнем гнучкості підприємницької діяльності, спрямованістю зусиль на постійне удосконалення власної діяльності з орієнтацією на місцеві ресурси, наявності двостороннього зв’язку між підприємцем і його клієнтами, виконанням ролі ринкоутворювального чинника. Мале підприємництво – особливий тип господарської поведінки, суб’єкти якого поєднують дві головні узагальнюючі якісні риси – суміщення в одній особі власника і керівника фірми та підвищений рівень господарського ризику на всіх стадіях підприємницької діяльності. при визначенні малого підприємства можуть використовуватись кількісні та якісні критерії. До якісних критеріїв відносять: висока організаційно-функціональна гнучкість, обмеженість грошових і матеріальних ресурсів, потреба у розумній підтримці державою і великим бізнесом. До кількісних критеріїв відносять: кількість працівників, оборот (обсяг) продаж, величину активів, кількість філій або підрозділів, частку фірми на ринку, сукупний капітал фірми.

До малого підприємництва належать суб’єкти певних видів діяльності домогосподарств, власники фермерських та особистих селянських господарств, що ведуть дрібнотоварний вид діяльності. Відповідно регулювання їхньої діяльності має здійснюватися в межах реалізації державної політики підтримки малого бізнесу. По-перше, регулювання являє собою поєднання форм і методів, які здійснюють органи державного управління для активізації розвитку малого підприємництва. По-друге, для ефективного його розвитку необхідна добре розвинута інфраструктура, яка забезпечує взаємозв’язки між елементами ринкового середовища. По-третє, регулювання малого підприємництва слід трактувати як цілеспрямовану комплексу діяльність державних інститутів з метою поєднання, узгодження, комбінування різних форм і методів підтримки його суб’єктів.

Для фінансової підтримки малого підприємництва в Україні функціонують: 176 банків і 1369 їхніх філій; 1740 небанківських фінансово-кредитних установ, у тому числі 1441 кредитна спілка [1, 50].

Аналіз діяльності суб’єктів малого підприємництва свідчить про наявність позитивних зрушень у розвитку цього сектора економіки, підвищення його ролі в розв’язанні проблем зайнятості та зростання доходів населення (табл.1).

Таблиця 1

Показники розвитку малих підприємств України

	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Кількість малих підприємств, одиниць	16119	17002	18124	18814	19369	20489
Кількість підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць	56	59	63	66	69	73
Середньорічна кількість зайнятих працівників на малих підприємствах, осіб	135343	140567	135976	128031	120457	113487
Середньорічна кількість найманих працівників на малих підприємствах, осіб	134474	139395	133039	126730	118875	111796
Частка найманих працівників на малих підприємствах у загальній кількості найманих працівників на підприємствах – суб’єктах підприємництва	21,7	23,2	22,6	22,0	21,3	20,5
Частка малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт, послуг	9,7	7,2	6,3	6,9	6,0	5,4

Як видно з даних таблиці 1, кількість малих підприємств у 2009 році порівняно з 2004 роком в Україні зросла в 1,3 раза, і з розрахунку на 10 тис. осіб населення – в 1,3 раза.

Однак загальні параметри розвитку малого підприємництва не відповідають можливостям і потребам української економіки. За кількістю малих підприємств, їхнім внеском у загальний обсяг виробництва, зайнятістю працівників та іншими показниками Україна відстає від розвинутих країн світу через високу ресурсозатратність виробництва в них, застарілий парк сільськогосподарської техніки та високу вартість імпортного обладнання.

В період кризи як ніколи на часі здійснення державних заходів щодо стимулювання розвитку малого підприємництва. Його переваги, особливо в умовах економічної та фінансової нестабільності в країні, очевидні: мобільність, здатність оперативно змінювати структуру бізнесу, асортимент продукції і послуг, місце розташування, висока продуктивність праці.

Основними причинами слабкого розвитку малого бізнесу України є:

- недосконала податкова система;

- недосконалість і часті зміни законодавства;

- адміністративні перешкоди;

- важкодоступність кредитів.

Останній чинник розглянемо детальніше. Доступність кредитних ресурсів – одна з головних умов розвитку економіки. Банки є реальним механізмом вливання коштів в економіку через кредитування малого бізнесу, а також контролером цільового їх використання. Водночас кредитування є ринковим фактором, який забезпечує фінансування тих галузей економіки. В котрих суспільство має найбільшу потребу. В Україні ж доступ до кредитних ресурсів для підприємств малого бізнесу, складний і в докризові часи, нині, під час кризи, взагалі майже заблокований.

Основні причини недоступності кредитів для підприємств малого бізнесу:

- низька поінформованість його суб’єктів про можливості використання в бізнесі банківських продуктів узагалі та кредитів зокрема;

- високі процентні ставки за кредитами для бізнесу та недосконалість банківської процедури;

- відсутність кредитування новостворених підприємств;

- нерозвинутий ринок лізингу та недостатня увага лізингових компаній до малого бізнесу [2, 52].

Банки не повинні піддаватися стереотипам щодо кредитування підприємств малого бізнесу. Вони мають оцінювати ризики окремо для кожного клієнта. Крім того, на думку експертів, сектор потребує посередників між підприємствами та банками. Такими посередниками можуть бути бухгалтери, які знаються на питаннях отримання банківських кредитів та нюансах функціонування малого бізнесу [3,26].

Також у розв’язанні фінансово-кредитних проблем малого підприємництва у світовій практиці головна роль відводиться державі, основне завдання якої – сприяти його розвиткові, стимулюючи різні форми й методи державної та недержавної підтримки. Однак обмеженість державних коштів в Україні потребує запровадження, насамперед, недержавних важелів цього процесу і зокрема:

1) стимулювання комерційних банків та інших фінансових небанківських установ до надання позик і розширення послуг малим підприємствам шляхом звільнення від оподаткування тих коштів, що спрямовуються у фонд кредитів малому підприємництву, та надання державної гарантії повернення позики;

2) переорієнтація бюджетних коштів, спрямованих на фінансово-кредитну підтримку малого сектора економіки, від прямого забезпечення фінансовими ресурсами до формування фондів для надання послуг із метою стимулювання кредитування суб’єктів малого підприємництва;

3) активізація процесу створення та діяльності недержавних гарантійних і страхових установ для обслуговування малого підприємництва через впровадження мотиваційних механізмів заінтересованості в цій діяльності;

4) ефективніше використання іноземної допомоги [4, 19].

Взаємозв’язок держави і малого бізнесу здійснюється на взаємовигідній основі та має довгостроковий характер. При цьому роль держави полягає у забезпеченні високого рівня конкурентоспроможності національної економіки, проведенні прозорої, стабільної, ефективної податкової та регуляторної політики, створенні рівних сприятливих умов для розвитку різних форм бізнесу, включаючи малий, а також всебічній підтримці підприємництва та приватної ініціативи.

Зокрема, процеси роздержавлення, приватизації, демонополізації економіки створюють умови для зростання підприємницької активності і практичного заохочення приватного підприємництва до сфери національних інтересів економіки, активного використання цього мобільного потенціалу для створення здорового конкурентного середовища виробників товарів і послуг, як засобу реалізації економічної та соціальної політики держави.

Слід зазначити, що велику роль у формуванні та здійсненні державної політики щодо розвитку та підтримки малого підприємництва відіграє саме організаційне забезпечення. Сприяння та підтримка малого підприємництва є самостійною складовою державної політики у багатьох країнах. Тому існують спеціальні урядові органи управління (координації) та підтримки малого підприємництва. Наприклад: у Канаді - Міністерство у справах малого бізнесу; у Бельгії, Люксембурзі - Міністерство середнього класу; в Японії - Національна адміністрація малого бізнесу; в США - Адміністрація малого бізнесу тощо. Поряд з діяльністю центральних органів, місцеві органи влади (штатів, земель, муніципалітетів) надають всебічну підтримку створенню та діяльності суб’єктів малого підприємництва [5, 58].

Саме малі підприємства забезпечують розвиток економічної системи країни та наближають її до споживачів. Підприємництво здатне вирішувати такі економічні завдання, як створення в країні конкурентного середовища, залучення приватного капіталу і зовнішніх інвестицій, а також удосконалення наявних технологій виробництва. Водночас ці підприємства виконують найважливішу роль у державі – надають громадянам країни робочі місця, створюють реальні джерела їх доходів, забезпечують виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг для населення за доступними цінами та збільшують дохідну частину бюджетів різних рівнів

Сьогодні найактуальнішими проблемами є розробка нових та вдосконалення діючих законодавчо-нормативних документів з питань визначення чітких підходів до власності та форм її захисту; створення сприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів для суб'єктів малого підприємництва; упорядкування механізмів державного регулювання та контролю підприємницької діяльності.

Винятково важливою проблемою є питання поліпшення доступу до зовнішніх джерел фінансування, створення сприятливих умов для залучення іноземного капіталу в сфері малого підприємництва, що передбачає створення та підтримку регіональних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, технопарків тощо, формування сітки фінансово-кредитних установ, інвестиційних та інноваційних фондів.

Взагалі розвиток малого підприємництва – важлива економічно-політична проблема, розв'язання якої потребує цілісної системної методології розвитку малого підприємництва з точки зору як бюджету і податків, так і ставлення держави до малого бізнесу. Початок дійсного піднесення в розвитку малого підприємництва в цілому є неминучим, проте воно значною мірою де термінуватиметься реальним піднесенням та пожвавленням розвитку всієї економічної системи України [6, 71].

Становлення малого підприємництва в Україні - тривалий процес, який повинен мати певну етапність, виходячи з економічного стану країни, існуючих проблем на макро та мікро рівнях.

Висновки. Підприємства є основною ланкою. Де відбувається ринкова трансформація економіки. Воно являє собою виробничо-технологічну, організаційну й економічну єдність. Серед великої кількості організаційних форм підприємства однією з найбільш ефективних та корисних для країни, яка розвивається в ринковій економіці є мале підприємство, розвиток якого нажаль залишається незадовільним в нашій державі. Цю проблему можна назвати, як одну з найголовніших для української економіки на сучасному етапі тому її вирішення повинна приймати держава, забезпечуючи необхідні умови та підтримуючи вітчизняного малого та середнього виробника.

Звичайно, вирішення цих проблем вимагає певної програми комплексного розвитку та реструктуризації економіки. Основним важелем цієї програми повинна бути ефективна податкова система, спрямована на стимулювання розвитку підприємств. Але ми не повинні також забувати про те, що подібний процес вимагає відповідного бажання та політичної волі керівників нашої держави.

І, все ж таки, не зважаючи на ці та багато інших проблем, які стоять на заваді розвитку економіки України, відбуваються деякі позитивні зрушення в результаті яких проходить поступове пристосування людей до ринкової економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Збарський В.К. Тенденції розвитку малого підприємництва / В.К.Збарський // Економіка АПК. – 2009. - №8, с.50-53.

2. Гринюк А.В. Перспективи розвитку малого бізнесу крізь призму доступності кредитних ресурсів / А.В.Гринюк // Вісник НБУ. – 2010. - №1, с.52-53.

3. Румянцева С.В. Фінансування підприємств малого та середнього бізнесу / С.В.Румянцева // Цінні папери України. – 2009. - №44, с.26-27.

4. Максименко І.А. Діяльність суб’єктів національного підприємництва в умовах фінансової кризи / І.А.Максименко // Економіка та держава. – 2009. - №7, с.18-20.

5. Греджева Т.В. Економічне обґрунтування стратегії розвитку підприємств малого бізнесу Запорізької області / Т.В.Греджева // Економіка АПК. – 2009. - №5, с.53-60.

6. Рудник Р.В. Критерії виокремлення суб’єктів малого та середнього підприємництва / Р.В.Рудник // Економіка АПК. – 2009. - №4, с.68-72.