Шмагіна Ю.

Буковинська державна фінансова академія

Особливості дивідендної політики в Україні

Постановка проблеми. Проблема ефективності розподілу прибутку підприємств – одна з найбільш в останні роки.

Процес розподілу прибутку підприємства має багаторівневий характер і залежить від багатьох чинників. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, має бути розподілено на дві основні частини: фонд виплати-винагороди власникам підприємства у формі дивідендів на акції або у формі процентів на пайові внески; фонди розвитку підприємства в наступному періоді. Процес такого розподілу прибутку називається дивідендною політикою підприємства, варіанти якої визначають його власники та фінансові менеджери. Дивідендна політика – найважливіша ознака, за якою акціонерні товариства вирізняють із поміж інших підприємств. Саме за розподілом результатів господарської діяльності виявляються особливості корпоративних відносин, що полягають в їхньому колективному характері [2, 83].

Актуальність теми. На сучасному етапі економічних перетворень однією з актуальних задач економічного розвитку є вдосконалення корпоративних відносин та формування ефективної моделі корпоративного управління. Для України актуальність цього питання набуває особливого значення, тому що корпоративний сектор формує основу сучасної ринкової економіки та визначає її конкурентоспроможність, а ефективність функціонування цього сектора є однією з найвпливовіших складових сучасного стану розвитку економіки. Отже, пошук та запровадження ефективної моделі корпоративного управління з урахуванням особливостей національної економіки безпосередньо впливає на процеси концентрації капіталу та визначає ефективність його функціонування.

Від ефективності системи корпоративного управління залежить ефективність діяльності компаній багатьох галузей, в т.ч. визначення найважливіших напрямків інвестування, формування дивідендної політики та системи перерозподілу ризиків, вирішення проблем захисту прав акціонерів тощо. Крім того, розвиток акціонерного руху в Україні сприймається як відповідний чинник закріплення позитивних тенденцій економічних реформ та формування середнього класу з метою забезпечення стабільного розвитку суспільства [1, 267].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження проблем корпоративних фінансів знайшли своє відображення в роботах українських вчених: І.О. Бланка, О.Д. Василика, А.О. Єпіфанова, В.І. Міщенка, В.П. Москаленка, С.В. Науменкової, А.М. Поддєрьогіна, М.І. Сав-лука, В.М. Суторміної, а також російських економістів І.Т. Балабанова, Є.С. Сто-янової, Л.М. Павлової та ін.

Виклад основного матеріалу. Основні напрямки вдосконалення механізму корпоративного управління в Україні повинні базуватися на використанні існуючого зарубіжного досвіду, а також враховувати національні особливості формування корпоративного сектора економіки та розвитку корпоративних відносин. Основною метою забезпечення ефективного функціонування корпорацій в Україні є підвищення ефективності діяльності акціонерних товариств і пожвавлення інвестиційних процесів [3, 18].

Разом з тим проблемою є невиплата дивідендів. В Україні налічується близько 13 мільйонів людей, які володіють акціями підприємств, отриманими у ході ваучерної приватизації. Багато з них жодного разу не отримували дивідендів або отримували мізерні копійки. Тим часом нерозподілений прибуток, на словах «інвестуючи у виробництво», мажоритарні акціонери розподіляють між собою без урахування інтересів міноритаріїв, списуючи мільйони гривень на «представницькі» та інші витрати [7].

Саме тому одним із факторів підвищення іміджу АТ є виплата дивідендів. Так, Укрнафта до 5 лютого 2010 року перерахує НАК Нафтогаз України частину належних компанії дивідендів за 2007 рік у розмірі 81 млн 201 тис. 073,44 грн з одночасною сплатою авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 20 млн 300 тис . 268,36 грн. Збори акціонерів Укрнафти ухвалили скерувати на виплату дивідендів рекордну для економіки України суму - 5 млрд 087 млн 176 тис. 523,10 грн, половину суми отримає Нафтогаз як власник контрольного пакету акцій товариства.

Ще одним прикладом успішного проведення дивідендної політики за кордоном є АТ Московської міської телефонної мережі (МГТС), де рада директорів на річних зборів акціонерів, схвалила виплату дивідендів за 2008 рік у розмірі 33,33 млн. дол. Власники привілейованих акцій одержать 10% від нерозподіленого прибутку МГТС – 15,87 млн. дол.. По звичайних акціях буде виплачено 11% нерозподіленого прибутку, або 17,5 млн дол. [8]

Необхідно зазначити, що до негативних чинників, які ускладнюють розвиток корпоративних відносин, належать:

¾ відсутність економічних умов для концентрації власності та формування національних ФПГ;

¾ перерозподіл прав власності на основі посилення конкурентної боротьби за контроль над фінансовими потоками;

¾ висока питома вага інсайдерів у структурі власності;

¾ відсутність відповідних умов для соціалізації прав власності, закріплення прав власності за основною часткою міноритарних акціонерів;

¾ відсутність ефективного контролю за діями менеджерів та важелів впливу на їх рішення з боку акціонерів [4, 102].

Саме тому важливою складовою фінансової стратегії АТ, спрямованої на реалізацію головної мети – максимізації ринкової вартості підприємства та зростання доходів його власників, є дивідендна політика. З огляду на це дивідендну політику слід розглядати як складову формування відповідної корпоративної моделі, а саме як складову реалізації певної фінансової стратегії; як складову корпоративного управління, а також як елемент корпоративної культури.

Дослідження особливостей узгодження стратегічних і тактичних фінансових цілей в процесі формування дивідендної політики дозволило зробити висновок, що специфіка реалізації основних типів дивідендної політики залежить від стадій життєвого циклу АТ, рівня його конкурентоспроможності та особливостей фінансово-економічного розвитку. Основним критерієм оцінки стратегічних фінансових рішень є збільшення ринкової вартості підприємства. [6, 109].

Запровадження ефективного фінансового механізму управління державними корпоративними правами належить до найбільш складних питань державної економічної політики. Тому управління державними корпоративними правами не повинно обмежуватись лише заходами, спрямованими на поповнення державного бюджету через продаж пакетів акцій підприємств. Становище основної частки підприємств, що є “штучно збанкрутілими” з різних обставин, в т. ч. і з причин неефективної податкової, інвестиційної політики тощо, необхідно покращити шляхом вдосконалення фінансового механізму корпоративного управління на основі запровадження ефективного фінансового менеджменту і стратегічного планування [5, 34].

Достатньо ефективною може бути реалізація схеми випуску державних довгострокових інвестиційних облігацій для фінансового забезпечення стратегічного розвитку найбільш привабливих підприємств – виробників конкурентоспроможної продукції. Кошти, мобілізовані від емісії облігацій інвестиційного розвитку, основним гарантом забезпечення яких є держава, можуть спрямовуватися на підтримку діяльності підприємств, пакет акцій яких належить державі. Попередній відбір підприємств, які можуть розраховувати на таку фінансову підтримку, повинен розглядатися і затверджуватися урядом. Основним джерелом цих виплат можуть бути кошти, спрямовані на дивідендні виплати за державними корпоративними правами [4, 104].

Висновки. Аналізуючи особливості формування та розподілу прибутку акціонерного товариства, можна зробити висновок, що зниження обсягів реінвестування в умовах різкого скорочення дивідендних виплат обумовлене не лише зниженням рентабельності, але й тим, що за наявності підприємств з несталою структурою акціонерної власності певна частка прибутку спрямовується на викуп власних акцій.

Список використаних джерел:

1. Задихайно Д.В. Корпоративне управління: Навчальний посібник / Д.В. Задихайно, О.Р. Кібенко, Г.В. Назарова. – Х.:Еспада, 2003. –688 с.

2. Иванов А.Н. Акционерное общество: управление капиталом и дивидендная политика / А.Н. Иванов. – M.: Инфра-М, 2006. 139 с.

3. Пігуль Н.Г. Дивідендна політика як складова сучасної моделі корпоративного розвитку : Автореф. дис.канд.екон. наук: 08.04.01 / Н.Г. Пігуль; Українська академія банківської справи. — Суми, 2002. — 19 с.

4. Любкіна О.В. Фондовий ринок України: особливості формування та перспективи розвитку: Дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / О.В. Любкіна; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2003. — 173 с.: рис. — укp.

5. Шеремет А.Д. Удосконалення корпоративного управління // Економіка України. – 2004. – №1. – С. 32–37.

6. Шим Д.К. Финансовый менеджмент / Д.К. Шим, Д. Г. Сигел. – Финансы и статистика, 2006г.-345с.

7. Загальнодоступна інформаційна база даних ДКЦПФР про ринок цінних паперів – [http://www.stockmarket.gov.ua]

8. Новинар: Укрнафта перерахує Нафтогазу 800 мільйонів гривень дивідендів. – [http://novynar.com.ua]