Глазко Н.Д.
Розвиток малого підприємства сприяє створенню умов для
позитивних структурних змін в економіці України. Підтримуючи малий та середній
бізнес, держава стимулює діяльність вітчизняних виробників. Крім того, розвиток
малого бізнесу формує умови для забезпечення зайнятості населення України,
сприяє створенню нових робочих місць та вирішенню питання безробіття. З метою
реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва першим
правовим кроком було запровадження Указом № 727\98 спрощеної системи
оподаткування, обліку та звітності при стягуванні єдиного податку.
Запровадивши
систему спрощеного оподаткування, Україна тим самим, зробила крок до
вдосконалення існуючої податкової системи. Звичайно, встановлюючи дану систему,
державний апарат влади врахував досягнення інших країн в цій галузі
оподаткування. Адже спрощена система оподаткування має місце і в країнах Європи
(Албанії, Болгарії, Литві, Румунії, Сербії, Угорщині), і в країнах СНД
(Азербайджані, Білорусії, Грузії, Казахстані, Киргизії, тощо).
Охарактеризуємо систему спрощеного оподаткування в Литві. В цій країні вид оподаткування
малих і середніх підприємств залежить від статусу платника податку (юридична
або фізична особа). Якщо платник податку – фізична особа, то до уваги береться
ще і вид його діяльності.
Більш докладно слід зупинитись на специфіці сплати
прибуткового податку в умовах звичайної системи податку на прибуток та в умовах
спеціального податкового режиму.
Охарактеризуємо прибутковий податок з юридичних осіб в
умовах звичайної системи податку на прибуток сплачується, як правило, за
ставкою 29% від чистого оподатковуваного прибутку. Малі підприємства, валовий
дохід яких становить менше ніж 100 тисяч літ у рік (25 тисяч доларів США),
сплачують податок за більш низькою ставкою, а саме – 15%. Щоб мати право на
сплату податку по цій ставці, платник податку має відповідати наступним умовам:
на підприємстві має бути не більше 50 співробітників;
підприємство не повинно займатись певними видами
діяльності, пов’язаними з виробництвом та реалізацією алкогольної продукції,
нафти та продуктів нафтопереробки, продовольства та інше.
Юридичні особи, що працюють в галузі
сільськогосподарського виробництва Литви, мають можливість сплачувати податок
на прибуток за ставкою 10%, але лише в тому випадку, якщо більш ніж 50%
валового прибутку отримано в результаті сільськогосподарського виробництва.
Особистий прибутковий податок застосовується (в умовах
звичайної структури прибуткового податку) відносно фізичних осіб (підприємців),
які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, та партнерів у товариствах.
Підприємці сплачують особистий прибутковий податок за
ставкою 29% (до 2000 року ставка становила 24% - для порівняння, 33% складає
ставка від трудового доходу і 20% від інших доходів).
Відрахування витрат, які можна робити відповідно до
закону “Про податок з доходів корпорацій”, включено до резервів для розрахунку
доходу індивідуальних підприємців.
Платник податку сплачує податок – у вигляді ліцензії – у
відділі податкової інспекції того району, в якому він мешкає і отримує
заповнену ліцензію. При цьому допускається таке (і це може бути вказано в
ліцензії), що інший член сім’ї платника податку може займатися тим же видом
діяльності від його імені за тією ж ліцензією.
Для ведення бухгалтерського обліку платники податку
зобов’язані мати книги обліку доходів і витрат, в які записуються будь-які
зауваження та інша інформація, зроблені в ході перевірок. Згідно законодавства
Литви бов’язковою є наявність книг реєстрації потоків грошових коштів
(спрощений облік).
Щодо України, то на умови спрощеного оподаткування можуть
перейти як юридичні так і фізичні особи, які являються суб’єктами
підприємницької діяльності. Розглянемо докладніше умови оподаткування єдиним
податком юридичних осіб.
Спрощена система оподаткування запроваджується для
юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності для будь-якої
організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова
чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки від реалізації
продукції за рік не перевищує 1 млн. грн.
Юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування,
самостійно обирає одну з наступних ставок: 6% виручки від реалізації (при цьому
платник податку повинен бути платником ПДВ) та 10% виручки від реалізації (за
цієї умови платник єдиного податку не може бути платником ПДВ).
Суб’єкти підприємницької діяльності –юридичні особи
сплачують
єдиний
податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок
відділень Державного казначейства України.
Проте законодавством визначені обмеження щодо переходу на
спрощену систему оподаткування, встановлені Указом № 727/98, а також законами №
2063-ІІІ, № 2505-IV та № 2642-IV, зокрема, не можуть перебувати на спрощеній системі
деякі суб’єкти підприємницької
діяльності.
Сплата єдиного податку до державного бюджету
є одним із джерел його поповнення. Ось, наприклад у 2007 році загальна сума
надходжень до бюджетів усіх рівнів від діяльності суб’єктів малого
підприємництва становить 166,9 млн. грн., або 15% від загальних обсягів
надходжень і на 64,3 млн. грн., або на 27,8% більше ніж за 2006 рік.
Надходження до місцевих бюджетів від
діяльності малого бізнесу за 2007 р. зросли на 50,9 млн. грн., або на 34,8%, а
їх частка в щагальних надходженнях склала 20%.
Щодо Вінницької області, то в 2007 р.
кількість суб’єктів малого підприємництва, які працювали за спрощеною системою
оподаткування зросла на 26,4% порівняно з 2006 роком і становить 39120 одиниць
(45,2% від загальної суми діючих СМП за даними ДПА). Від платників єдиного
податку надійшло до бюджету 94,0 млн. грн. (9,3% в загальній сумі надходжень до
місцевих бюджетів), що на 18,5%, або на 14,7 млн. грн. більше за 2006 рік.
У разі здійснення операцій з продажу основних
фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від
реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.
Але на практиці працівники податкових
органів, загрожують штрафними санкціями, примушують включати до бази обкладання
єдиним податком окремі позареалізаційні доходи і виручку від іншої реалізації.
Важливо зауважити, що протягом часу існування
податку змінювались певні особливості обчислення бази оподаткування. Так,
наприклад, у 2007 р. до бази оподаткування у розділі, що стосується виручки від
реалізації продукції почали включати лізингові платежі. Також додались нові
елементи у розділі “Фінансова допомога”: благодійна фінансова допомога, сума
коштів статутного фонду, які віднесено на покриття збитків та ін.
У зв’язку із
зазначеним суб’єкти малого підприємництва, які
перейшли на спрощену систему оподаткування, мають такі переваги:
-
спрощено процес реєстрації платника
єдиного податку, суб’єкти малого підприємництва мають
можливість переходу на сплату єдиного податку будь-якого кварталу;
-
значно полегшено розрахунки при
оподаткуванні єдиним податком;
-
замість різноманітних форм податкової
звітності заповнюється одна форма і подається в податковий орган один раз на
протязі кварталу;
-
суб’єкти малого
підприємництва здійснюють податковий облік лише по тим податкам і зборам,
платниками яких вони є;
-
з’являється
можливість регулювання фінансовими ресурсами суб’єкта малого підприємництва;
-
спрощується ведення поточного
бухгалтерського обліку та форм фінансової звітності, що передбачено
Національними стандартами бухгалтерського обліку;
-
юридичним особам, що діють на
спрощеній системі оподаткування дається право вибору реєстрації як платника
ПДВ.
Проте, не зважаючи на позитивні якості даного податку,
існують також і його недоліки.
Зокрема, на даний час діють такі законодавчі акти, які
встановлюють різні порядки сплати зборів на пенсійне та соціальне страхування,
-Указ № 727/98 та Закон № 1058 –IV. Так,
згідно зазначеному Указу платники єдиного податку звільняються від сплати
зборів на пенсійне та соціальне страхування, оскільки вони сплачують їх у
складі єдиного податку. Але, в Законі № 1058 –IV зазначено, що платники
єдиного податку зобов’язуються додатково сплачувати збір на пенсійне
страхування та подавати звітність на загальних
підставах, що протирічить засадам спрощеної системи оподаткування.
Суб’єкти підприємницької діяльності –юридичні особи, що
обрали ставку оподаткування єдиним податком у розмірі 6% і сплачують ПДВ, не
мають змоги виписати податкову накладну, тим самим відштовхуючи від себе
покупців, які у зв’язку з цим не мають права на податковий кредит.
Обмеження обсягу виручки від реалізації продукції, а
також чисельності працюючих не дозволяє великій кількості малих підприємств
перейти на спрощену систему оподаткування.
Проаналізувавши особливості спрощеної системи, можемо
зазначити, що це є ефективний інструмент стимулювання розвитку малого бізнесу.
Проте,
навіть використавши зарубіжний досвід, в нашій податковій системі існують
прогалини, що дозволяють ухилятися від сплати єдиного податку підприємствами,
що діють на умовах спрощеного оподаткування. Отже, необхідно створити
нормативно-правові умови для подальшого запровадження спрощеної системи
оподаткування та розвитку малого бізнесу, який можливо в подальшому об’єднається
і перетвориться на великий, більш стійкий до конкурентних та кризових умов.
1. Бадида М. Єдиний податок суб’єктів малого підприємництва в
системі місцевого оподаткування //Формування ринкових відносин в Україні. –2008
р. № 4. – С. 124-128.
2. Єдиний податок: нюанси визначення бази оподаткування // Податки та
бухгалтерський облік. –2007 р. № 7. – С. 37-47.
3. Офіційне інтернет – представництво Вінницької Державної Адміністрації // www.vin.gov.ua
4.
Пожидаєва
М. Єдиний податок: бути чи не бути?// http://www.yur-gazeta.com/article/546/
5. Розрахунок сплати єдиного податку: заповнюємо разом // Податки та
бухгалтерський облік. –2009 р. № 1-2. – С. 30-40.
6. Тимощук С. Малий бізнес і спрощена система оподаткування для юридичних
осіб// Вісник Податкової служби України. –2006 р. № 33. - С. 20-23.
7. Про внесення змін до указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727
“Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів
малого підприємництва Указ Президента України від 28.06.99 р. № 746/99.
8.
Про особливості оподаткування новостворених суб’єктів
малого підприємництва Указ Президента України від 27.06.99 р.