Економічні науки/3 Фінансові відносини

Чередюк О.І.

Науковий керівник: Підлипчак О.А.

Буковинська державна фінансова академія,Україна

ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ САМОРЕГУЛЮВАННЯ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

Зростання і вдосконалення фінансового ринку зумовлюють потребу в постійному оновленні механізмів регулювання й нагляду шляхом розвитку принципів саморегулювання та підвищення ефективності взаємодії саморегулівних організацій і державних органів регулювання. Саморегулівні організації, які об'єднують професійних учасників фінансового ринку й ринку цінних паперів за видами діяльності (реєстроутримувачів, торговців цінними паперами, зберігачів і депозитаріїв), а також компанії з управління активами, функціонують із метою створення ефективної системи регулювання та контролю діяльності професійних учасників фінансового ринку.

Як свідчить практика, саморегулівні організації максимально наближені до своїх ринків, можуть оперативно реагувати на їх зміни та швидко пристосовувати свої правила й методи моніторингу до них, тоді як реакція державного регулятора на фактичні зміни ринків може істотно запізнюватися, особливо в умовах кризи. Яскравим прикладом цього є реакція Ліги страхових організацій України на несвоєчасне повернення банками в жовтні 2008-го - квітні 2009 року депозитів страхових організацій [5].

Відповідно до світової практики та з урахуванням національних особливостей і умов до основних рис ефективної саморегулівної організації можна зарахувати:

- наявність нормативних документів і внутрішніх процедур, шо регламентують її діяльність на фінансовому ринку відповідно до визначених функцій і завдань;

- надання дозволів або права доступу на ринок, розробку й запровадження для ринкових посередників кваліфікаційних вимог;

- моніторинг діяльності конкретного сегмента фінансового ринку;

- контроль дотримання запроваджених правил роботи та взаємодії на фінансовому ринку;

- адміністрування механізму врегулювання спорів;

- розробку програм та організацію системи навчання й підвищення кваліфікації учасників фінансового ринку;

- обмін інформацією між саморегулівними організаціями й державними регуляторами[1,10].

На сьогодні законодавство Європейського Союзу ще не досить чітко регламентує процес створення й функціонування саморегулівних організацій. Наприклад, у Директиві 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради з діяльності кредитних інститутів не повною мірою визначено умови функціонування саморегулівних організацій у рамках регуляторної системи [5,43].

Як засвідчила світова практика, найефективнішим використання принципів саморегулювання є у країнах із тривалим досвідом функціонування фінансових ринків. В Україні використання можливостей саморегулівних організацій має бути пов'язане передусім із перенесенням на них певної частки витрат щодо регулювання, делегуванням функцій моніторингу ринку, забезпечення правозастосування та інших аспектів детального адміністрування, а також залучення їх до захисту прав споживачів фінансових послуг і реалізації освітніх програм[4].

Метою саморегулівних організацій фондового ринку є забезпечення діяльності професійних учасників цього ринку, які є їх членами, розробка й затвердження правил, стандартів професійної поведінки та здійснення відповідного виду професійної діяльності. До основних функцій саморегулівних організацій на ринку цінних паперів належать такі:

- нормотворча, що реалізується шляхом прийняття внутрішніх нормативних актів, які регулюють порядок здійснення професійної діяльності та проведення операцій із цінними паперами, а також шляхом участі в законотворчій діяльності;

- контрольна, що полягає в організації нагляду за дотриманням учасниками ринку цінних паперів внутрішніх вимог саморегулівних організацій і національного законодавства;

- функція примусу, що прередбачає розробку санкцій, заходів впливу й дисциплінарних заходів щодо членів саморегулівних організацій та порядок їх застосування;

- арбітражна, яка реалізується через діяльність створених при саморегулівних організаціях третейських судів.

Станом на 20 жовтня 2009 року Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України зареєстровано 3 саморегулівних організацій, які відображені в таблиці1[5].

Таблиця 1

Реєстр саморегулівних організацій станом на 20.10.2009 року

Повне найменування СРО	Місцезнаходження СРО	Кількість учасників	Номер та дата Свідоцтва про реєстрацію об’єднання як СРО, виданого Комісією	СРО за видами професійної діяльності на фондовому ринку (станом на 30.06.09)
Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв	01133, м. Київ	800	№1 від 30.04.2009 (рішення Комісії №444 від 30.04.2009)	Депозитарна діяльність
Українська асоціація інвестиційного бізнесу	03150, м.Київ	389	№2 від 30.04.2009 (рішення Комісії №451 від 30.04.2009)	Діяльність з управління активами інституційних інвесторів
Асоціація «Українські фондові торговці»	49000, м.Дніпропетровськ	667	№3 від 22.05.2009 (рішення Комісії №483 від 22.05.2009)	Діяльність з торгівлі цінними паперами

Підвищення ролі саморегулювання на фінансовому ринку має відбуватися

шляхом поступового передання повноважень із регулювання, закріплених на даний час за державним органом виконавчої влади, саморегулівним організаціям, які репрезентують увесь ринок фінансових послуг.

Отже, має бути створена державна система, котра стимулюватиме саморегулівні організації встановлювати чіткі вимоги щодо професійної діяльності учасників ринку та контролювати їх дотримання. Водночас треба розвивати й надавати державну підтримку громадським організаціям, що об'єднують споживачів фінансових послуг. Потрібно забезпечувати постійний діалог між громадськими об'єднаннями, асоціаціями професійних учасників фінансового ринку й регуляторними державними органами щодо нормо-утворення, правовстановлення, правозастосування, консолідації зусиль у справі подальшої розбудови вітчизняного фінансового ринку.

Зі свого боку, саморегулівні організації повинні функціонувати відповідально, втілювати передовий досвід та здійснювати моніторинг своїх ринків, виходячи не тільки із власних економічних, репутаційних чи регуляторних інтересів.

Література:

1.Хьюїт М. Саморегулівні організації (СРО) /М. Хьюїт// Проект ЄС "Посилення сектору фінансових послуг України". - 2009. - №7. - С. 10

2. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV.

3. Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів: Наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.12.1996 № 329.

4. Міщенко С.В. Проблеми вдосконалення системи саморегулювання на фінансовому ринку./С.В. Міщенко // Фінансовий ринок. – 2009. - №9. - С.43

5. Офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [www.ssmsc.gov.ua].