Марценюк-Розарьонова О.В.

асистент кафедри фінансів та кредиту, ВНАУ

Стєцька С.П.

Студентка ВНАУ

ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ ФОНДИ УКРАЇНИ

Перехід України до ринкової економiки ознаменувався кардинальними змiнани в органiзацiйнiй структурi господарстра, що призвело до модернiзацiї фiнансової системи держави i перш за все її центральної ланки – загальнодержавних фінансів. Тому виникає необхіднiсть осмислення та аналiзу змiн, що вiдбуваються в структурі, i якiсних характеристиках окремих фінансово-правових iнститутiв. Зокрема, це стосується централізованих цільових фондів.

Данi фонди створюються з точно визначеним цiльовим призначенням –

вирішення соціальних завдань суспільства[2].

У сучаснiй українськiй фінансово - правовiй науцi проблеми правового регулювання цiльових фондiв не отримали достатнього наукового опрацювання. Окремi аспекти правового режиму фондiв розглянутi у працях вчених-економістів, котрі досліджували питання діяльності цільових фондів: Воронової Л. К., Кучерявенко М. П., Орлюк О.П., Хімічевої Н. Л., Грачової Є. Ю., Крохiної Ю.О., Карасьової М.В., Василенко Л. І., Волощук Ю. В., Ковальова В. В.

Фонди фiнансових ресурсiв цiльового призначення є самостiйною ланкою фiнансової системи i входять до складу державних фiнансiв. Основним централiзованим фондом грошових коштiв держави є бюджет. Кошти бюджету знеособленi i забезпечують реалiзацiю функцiй держави. Це i є причиною формування фондiв цiльового призначення [7].

Державнi цiльовi фонди - це форма перерозподiлу i використання фiнансових ресурсiв, що залучаються державою для фiнансування деяких суспiльних потреб [2].

За допомогою цiльових державних фондiв можливо:

· впливати на процес виробництва через фiнансування, субсидування i кредитування пiдприємств;

· надавати соцiальнi послуги населенню через виплату пенсiй, соцiальну допомогу, субсидування соцiальної iнфраструктури в цiлому.

Джерела формування цiльових державних фондiв визначаються характером i масштабнiстю завдань, для реалiзації яких вони створенi. На їх величину впливає економiчний i фiнансовий стан держави на тому чи iншому етапi розвитку. Отже, джерела формування коштiв державних цiльових фондiв можуть мати як вiдносно стабiльний, так i тимчасовий характер [7].

Напрями використання коштiв залежать вiд призначення фондiв, конкретних економiчних умов i змiсту розроблених програм, що реалiзуються. Деякi державнi цiльовi фонди можуть бути iнвесторами i учасниками фiнансового ринку у зв’язку з тим, що, по-перше, нерiдко використання грошових коштiв не збiгається у часi з їх надходженням, а по-друге, доходи вiд iнвестицiй є додатковим джерелом фiнансування витрат вiдповiдного фонду [3].

Правом створення цiльових фондiв надiленi як органи центральної, так i мiсцевої влади. На регiональному рiвнi формуються свої цiльовi фонди за рахунок мiсцевих джерел. Загальнодержавнi цiльовi фонди мають свої територiальнi вiддiлення i передають частину коштiв у розпорядження територiальних владних структур.

Утворення державних цiльових фондiв вiдбувається або шляхом вiдокремлення видаткiв державного бюджету на певнi цiлi, що мають першочергове значення для країни в даний момент, або через формування спецiальних фондiв, якi мають самостiйнi джерела доходiв [2].

Принципи органiзацiї централiзованих фондiв фiнансових ресурсiв можна сформулювати так:

· вiдрахування до фондiв централiзовано визначаються державою вiдповiдними законами i є власнiстю держави;

· вiдрахування до фондiв є обов’язковими платежами й можуть стягуватися примусово;

· витрати з фондiв здiйснюються лише на певнi потреби, якi передбаченi законом.

На сьогоднiшнiй день в Українi створено і дiють чотири iз п’яти передбачених Основами законодавства «Про загальнообов’язкове державне соцiальне страхування» цiльові страховi фонди:

1. Пенсiйний фонд України.

2. Фонд загальнообов’язкового державного соцiального страхування України на випадок безробіття.

3. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

4. Фонд соцiального страхування від нещасних випадкiв на виробництві та професiйних захворювань [7].

Соцiальне страхування - це самостiйна галузь страхування, що охоплює сукупнiсть вiдносин з приводу формування i використання колективних страхових фондiв, призначених для виплати вiдшкодування за постiйної чи тимчасової втрати працездатностi або мiсця роботи.

У системi державного соцiального страхування роль страховика виконує держава, яка бере на себе зобов’язання щодо створення колективних страхових фондiв i виплати страхового вiдшкодування. Страхувальниками є пiдприємства й органiзацiї, громадяни, держава, а застрахованими - працiвники пiдприємств i органiзацiй, а з деяких виплат i непрацюючi громадяни[5].

Пенсiйний фонд України надає страховi послуги у випадку постiйної втрати працездатностi. Формою страхового вiдшкодування с пенсiї.

Основними завданнями Пенсiйного фонду Украни є:

· забезпечення фiнансування витрат на виплату пенсiй вiдповiдно до законiв України;

· збирання i акумуляцiя внескiв, призначених для пенсiйного забезпечення i виплати допомоги;

· контроль за своєчасним надходженням страхових внескiв до цього фонду;

· контроль за правильним витрачанням коштiв фонду;

· участь у пiдготовцi нормативних актiв, спрямованих на удосконалення системи пенсiйного забезпечення та пiдвищення розмiру пенсiй [4].

Фонд соцiального страхування з тимчасової втрати працездатностi є некомерцiйною самоврядною органiзацiєю, що здiйснює захист прав громадян на отримання матерiального забезпечення та соцiальних послуг у разi тимчасової непрацездатностi (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-iнвалiдом, хворим членом сiм’i), вагiтностi та пологiв, народження дитини, необхiдностi догляду за малолiтньою дитиною, смертi громадянина або члена його сiм’ї. Гарантом його дiяльностi є держава.

Кошти загальнообов’язкового державного соцiального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатностi та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на:

1. Виплату застрахованим особам допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатнiстю, вагiтнiстю та пологами, у разi народжешя дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку, на поховання;

2. Фiнансування санаторно-курортного лiкування та оздоровлення застрахованих осiб i членiв їх сiмей;

3. Утворення резерву страхових коштiв у розрахунку на мiсяць для фiнансування матерiального забезпечення застрахованих осiб;

4. Забезпечення поточної дiяльностi та утримання органiв Фонду, розвиток його матерiалъно-технiчної бази [6].

Фонд соцiального страхування на винадок безробiття є самостiйною фiнансовою системою, яка має сприяти забезпеченню ефективної зайнятостi, створенню нових робочих мiсць, надавати матерiальну допомогу та соцiальнi послуги на випадок безробiття.

На державному рiвнi основними напрямами використання фонду є:

· розвиток центрiв пiдготовки, навчання та профорiєнтацiї вивiльнюваних працiвникiв;

· надання допомоги державним та мiсцевим центрам зайнятостi;

· вiдшкодування Пенсiйному фонду України витрат, пов’язаних iз достроковим виходом на пенсiю осiб вiдповiдно до Закону України «Про зайнятiсть населення»;

· фiнансування витрат на утримання та забезпечення дiяльностi виконанчої дирекцiї Фонду та її робочих органiв, управлiння Фондом;

· створення резерву коштiв Фонду;

На мiсцевому рiвнi кошти Фонду використовуються для:

· професiйної орiєнтацiї населення, професiйного навчання працiвникiв i безробiтних, сприяння їх працевлаштуванню;

· виплати допомоги по безробiттю, матерiальної допомоги по безробiттю;

· надання безпроцентної позики безробiтним для заняття пiдприємницькою дiяльнiстю;

· виплати дотацiї роботодавцю на створення додаткових робочих мiсць для працевлаштування безробiтних[8].

Фонд соцiального страхування вiд нещасних випадкiв створений з метою проведення профiлактичних заходiв з охорони працi, вiдновлення здоров’я та працездатностi потерпiлих на виробництвi вiд нещасних випадкiв, вiдшкодування їм завданої матерiальної та моральної шкоди. Страхування вiд нещасного випадку може бути обов’язковим i добровiлъним.

Використовуються кошти Фонду страхування вiд нещасних випадкiв на:

· виплату пенсiї по iнвалiдностi;

· виплату пенсiї у зв’язку з втратою годувальника;

· виплати втраченого заробiтку;

· виплати одноразової допомоги потерпiлому i членам сiм’ї потерпiлого;

· фiнансування витрат на медичну i соцiальну допомогу потерпілим [3].

Таким чином, необхіднiсть створення цiльових фондiв викликана об’єктивною закономірністю існування та розвитку суспільства, що пов’язано в першу чергу з необхiднiстю перерозподiлу фiнансових ресурсiв для вирiшення найбільш важливих соцiально-економiчних завдань, не передбачених бюджетом.

ЛІТЕРАТУРА :

1. Адамик О. Витрати органів Пенсійного Фонду районного рівня: класифікація та відображення в обліку// Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - № 9. – С. 40-45

2. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС – 2000. – 416 с.

3. Євсєєва Т. А. Відрахування в загальнообов’язкові державні соціальні фонди и 2007 році// Аудитор України. – 2007. - № 16 (122). – С. 27-28

4. Кременчук І. Накопичувальний Пенсійний Фонд як одна із складових пенсійного забезпечення в Україні// Право соціального забезпечення. – 2007. - № 5. – С. 100-103

5. Онищенко Т. Внески до соціальних фондів. Ставки внесків до соціальних фондів// Податки та бухгалтерський облік. – 2009. - № 15 (1199). – С. 22-24

6. Петренко І. Деякі аспекти надання допомоги та соціальних послуг застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності// Вісник податкової служби України. – 2007. - № 39 (563). – С. 26-29

7. Романенко О. Р. Фінанси. Навчально-методичний посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 387 с.

8. Шевчук Л. П. Механізм наповнення соціальних фондів коштами // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - № 11 (77). – С. 184-188