Марценюк-Розарьонова О.В.

асистент кафедри фінансів та кредиту, ВНАУ

Ільченко Д.О.

Студентка ВНАУ

ПРИЧИНИ ТА МЕТОДИ ОЦІНКИ  ВІРОГІДНОСТІ  БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ

 

 Існування терміна "банкрут" походить із італійсько­го права, що передбачало втікаючих боржників, і похо­дить від слів "bancus" — лавка, контора, або "banco" — банк, " rotto" — ламати, закривати .

Поняття банкрутства запровад­жено Законом № 2343-ХІІ, згідно з яким банкрутство — це визнана гос­подарським судом неспроможність боржника відновити свою плато­спроможність та задовольнити виз­нані судом вимоги кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури, а банкрут – неплатоспроможний боржник.

Для визнання суб'єкта підприєм­ницької діяльності боржником не­обхідно, щоб неспроможність ви­конання грошових зобов'язань тривала не менше трьох місяців після настання встановленого стро­ку їх сплати.

Основною ознакою, за якою може ініціюватися справа про банкрут­ство, є мінімальний розмір заборго­ваності. Так, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (сукупні вимоги кредиторів) склада­ють не менше ніж 300 мінімаль­них розмірів заробітної плати (до 30.09.2009 р. — 189,0 тис. грн., з 01.10.2009 р. по 30.11.2009 р. –195,0 тис. грн., з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р. - 200,7 тис. грн.) [3].

У практиці господарювання досить часто можна зіткнутися з підприємствами, які фактично є фінансово-неспроможними, однак, з певних мотивів приховують цю обставину. В даному випадку можна говорити про наявність прихованого банкрутства. З іншого боку, ряд суб'єктів господарювання, переслідуючи певні цілі, можуть зумисне оголосити себе банкрутами, не будучи такими. При цьому має місце фіктивне банкрутство. Для багатьох державних підприємств характерною є ситуація, коли службові особи зловмисно або за своєї халатності доводять суб'єкт господарювання до фінансової кризи та до банкрутства. Для запобігання вказаних негативних проявів Кримінальним кодексом України встановлено покарання, якщо підприємці чи відповідальні службові особи вдаються до них.

Відповідальність за порушен­ня, допущені при банкрутстві під­приємства, передбачено Кри­мінальним кодексом, зокрема статтями 218 «Фіктивне банкрутство», 219 «Доведення до банкрутства», 220 «Приховування стійкої фінан­сової неспроможності» та 221 «Не­законні дії у разі банкрутства».Про це йдеться й у ст. 215 «Від­повідальність за порушення за­конодавства  про банкрутство» Господарського кодексу, а саме: приховування банкрутства, фік­тивне банкрутство або умисне до­ведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах не­платоспроможності, пов'язані з розпорядженням майном боржни­ка, що завдали істотної шкоди ін­тересам кредиторів та держави, тягнуть за собою кримінальну від­повідальність винних осіб  [4].

Приховування стійкої фінансо­вої неспроможності — це умис­не приховування громадянином-засновииком (учасником) або службовою особою суб'єкта гос­подарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріаль­ної шкоди кредиторові (ст. 220 Кри­мінального кодексу).

Подання недостовірних ві­домостей карається штра­фом від 2000 до 3000 неоподат­ковуваних мінімумів доходів гро­мадян (від 34 000 до 51 000 грн.) або обмеженням волі на строк до 2 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до 3 років.

Фіктивним банкрутством можна назвати ситуацію, коли підприємство фактично не є банкрутом, однак запевняє про свою фінансову неспроможність. У зв'язку з цим Кримінальним кодексом передбачено, що явно неправдива заява громадянина - засновника або власника підприємства, а також посадової особи даного підприємства про фінансову неспроможність виконання зобов'язань перед кредиторами та бюджетом карається штрафом від 300 до 500 мінімальних зарплат з позбавленням права займатися даною діяльністю до 5 років.

    За фіктивне банкрутство, якщо такі дії завдали великої матеріаль­ної шкоди кредиторам або держа­ві, передбачено кримінальну відпо­відальність у вигляді штрафу від 750 до 2000 неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян (від 12 750 до 34 000 грн.) або обмеження волі на строк до 3 років [4].

Умисне доведення до банкрутства, якщо це завдало істотної шкоди

державним чи громадським інтересам або правам та інтересам кредиторів, що охороняються законом, - карається штрафом від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 8500 до 13600 грн.) з позбавленням права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність на строк до 5-ти років. Ті самі дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, - караються позбавленням волі на строк до 5 років з конфіскацією майна.

У першому півріччі 2008 р. за фактом фіктивного банкрутства порушено 12 кримінальних справ. Крім того, за звітний період територіальними органами з питань банкрутства було проведено аналіз фінансово-господарського становища на 101 підприємстві. З них на 16 підприємствах виявлено ознаки доведення до банкрутства; на 7 – прихованого банкрутства; на 9 – фіктивного банкрутства. Хоча,якщо брати дані за 2009 рік то, директор Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України Юліан Хорунжий зазначив, що попри всі прогнози банкрутств під час кризи поменшало. Так, у січні – листопаді 2009 р. кількість банкрутств комерційних підприємств в Україні зменшилася на 25% – з 3245 до 2611. Кількість порушених справ про банкрутство держпідприємств за 11 місяців 2009 р. зменшилась на 83% – з 192 до 105.

Причини банкрутства – різнобічні та можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.

До зовнішніх можна віднести: скорочення попиту на продукцію підприємства і спад цін на неї; зростання цін на сировину,матеріали й енергоресурси; економічна криза та інфляція в країні.

До внутрішніх причин банкрусва можна віднести: недостатньо кваліфіковане керівництво  підприємством; його нездатність  своєчасно і правильно реагувати на зміни в економіці; промахи у виробничо – технічній політиці; помилки у воборі стратегії розвитку підприємства; невміння організувати колектив на виконання поставлених завдань.

З позиції фінансового менеджменту банкрутство характеризує реалізацію катастрофічних ризиків підприємства в процесі його фінансової    діяльності, унаслідок якої воно нездатне задовольнити у встановлені терміни пред’явлені збоку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом.

Хоча банкрутство підприємства є юридичним фактом (тільки арбітражний суд може визнати факт банкрутства підприємства), в його  основі лежать переважно фінансові причини, серед яких :

1.              Серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, яке перешкоджає нормальному здійсненню його господарської діяльності.

2.              Істотна незбалансованість об’ємів грошових потоків.

3.                   Тривала неплатоспроможність підприємства, спричинена низькою ліквідністю його активів [5].

Ознаки неплато­спроможності боржника, згідно з сучасним українським законодавством, відображено на рис.1 [5].

Основні ознаки не платоспроможності боржника

 

Характер грошових зобовязань

 

 

 

Базовий розмір грошових вимог

 

 

Безперечність вимог

 

 

Строк несплати

 

 

Характер грошових зобов'язань

   

Рис.1 Ознаки неплатоспроможності боржника

Основна роль у системі антикризового управління приділяється широкому використанню механізмів фінансової стабілізації. Це пов’язано з тим, що успішне застосування цих механізмів дозволяє не тільки зняти фінансову погрозу банкрутства, але й значною мірою позбавити підприємство від залежності використання позикового капіталу, прискорити темпи його економічного розвитку.

Фінансова стабілізація в умовах кризової ситуації послідовно здійснюється за такими основними етапами:

1.                   Усунення неплатоспроможності. У якому б ступені не оцінювався масштаб кризового стану підприємства (легка або важка криза), найбільш невідкладним завданням у системі заходів фінансової стабілізації є забезпечення відновлення здатності платежів за своїми поточними зобов’язаннями для того, щоб попередити виникнення процедури банкрутства.

2.                   Відновлення фінансової стабільності. Хоча неплатоспроможність підприємства може бути усунена протягом короткого часу за рахунок здійснення ряду аварійних фінансових заходів. Причини, що генерують неплатоспроможність, можуть залишатися незмінними, якщо не буде відновлена до безпечного рівня фінансова стабільність підприємства. Це дозволить усунути погрозу банкрутства не тільки в короткому, але й у відносно тривалому періоді.

3.                   Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного росту. Повна фінансова стабілізація досягається тільки тоді, коли підприємство забезпечує стабільне зниження вартості використовуваного капіталу й постійне зростання своєї ринкової вартості. Це завдання вимагає прискорення темпів економічного розвитку на основі внесення певних коректив у фінансову стратегію підприємства. Скоректована з урахуванням несприятливих факторів, фінансова стратегія підприємства повинна забезпечувати високі темпи його виробничого розвитку при одночасному зниженні погрози його банкрутства в майбутньому  [2].

Отже, проблема банкрутства є досить актуальною у наш час і вона зумовлена низкою причин які сприяють цьому. Тому враховуючи ознаки і види банкрутства потрібно запроваджувати ряд заходів щодо державного регулювання та запобігання банкрутству суб’єктів господарювання.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Козлянченко О.М. Інформаційне забезпечення  процедури банкрутства підприємств // Актуальні проблеми економіки.- № 10.-2009.- С.220-226.

2.Матвієць М.В. Організаційно-економічний механізм регулювання та запобігання банкрутству суб’єктів господарювання/Економіка та підприємництво.-№ 3.-2009.- С.109-113.

3.Проніна В. Поняття та ознаки банкрутства // ВПСУ.- № 37-38.-2009.- С.24-26

4.Скічко О. Відповідальність за порушення  процедур ліквідації та банкрутства юридичної особи // ВПСУ. .-№ 37-38.-2009. С.52-53.

5.Шапурова О.О. Політика антикризового управління при загрозі банкрутства // Актуальні проблеми економіки.- № 8.- 2008. С. 147-153.