Ставрунова Л.В.

Науковий керівник: ст. викладач Нестеренко Л.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

Імені МихайлаТуган-Барановського

УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Актуальність теми полягає в тому, що останні роки минулого тисячоліття в системі управління підприємством знаменувалися появою термінів „інтелектуальний капітал” і „управління знаннями”. Знання, вміння і досвід працівників підприємства сьогодні є не найбільш головним ресурсом.

Родоначальником терміну „інтелектуальний капітал” є Томас А.Стюарт, який став першим, хто дослідив природу інтелектуального капіталу і отримав світову популярність головного експерта в цій області.

Т.Стюарт [4] запропонував наступне тлумачення терміну: «Інтелектуальний капітал – інтелектуальний матеріал, який включає знання, досвід, інформацію і інтелектуальну власність і учасник, який приймає участь в створенні цінностей. Це колективна енергія. Її важко виявити, і ще важче нею управляти».

В вітчизняній літературі зустрічається термін «менеджмент знань», що є синонімом терміну управління знаннями [1, 3]. Перш за все необхідно визначити, що собою являють знання. Знання – комбінація досвіду, цінностей, інформації і експертних оцінок, що задають загальні орієнтири для нового потоку знань.

Управління знаннями на підприємстві – це систематичний процес ідентифікації, використання і передачі інформації, знань, які працівники можуть створювати, удосконалювати і застосовувати [1]. Це процес який генерує знання, накопичує їх і використовує в інтересах отримання конкурентних переваг.

Підприємство запроваджуючи систему управління знаннями ставить перед собою досягнення наступних основних цілей:

1. Створення і збереження своїх конкурентних переваг.

2. Перетворення підприємства в навчаючу систему.

3. Максимально реалізувати професійні і особисті можливості працівників підприємства.

Таким чином, управління знаннями створює умови, при яких навчання перетворюється на різновид інвестицій, а професійний досвід працівника стає активом підприємства. Система управління знаннями є основою для рішення задач мотивації, задоволення існуючих потреб працівника в отриманні нового досвіду і інтелектуальній обізнаності.

При запровадженні системи управління знаннями на підприємстві необхідно:

1. Створити умови, що будуть спонукати до кращого розуміння, усвідомлення до змін, на випадок необхідності приймати ефективні управлінські рішення.

2. Підтримка інноваціями, тобто запровадження системи знань передбачає дії, як збір, збереження і аналіз існуючих знань і побудови системи розподілу зон відповідальності: розвиток знань підприємства за пріоритетними напрямами.

Управління знаннями на підприємстві передбачає забезпечення працівників інформацією, яка створена на основі ланцюга цінностей спеціальних процедур, які створюють ланцюг знань. Найпершим, хто запропонував термін «ланцюг знань» є М.Портер, професор Гарвардської школи бізнесу. Ланцюг знань формує чотири ланки, які визначають довготривалість функціонування підприємства. Ланками ланцюга знань є: внутрішня обізнаність, внутрішня реакція, зовнішня реакція і зовнішня обізнаність. Ці чотири ланки виступають факторами, які обумовлюють спроможність підприємства до інновацій і успішним перетворенням.

Система управління знаннями на підприємстві не буде ефективною, якщо корпоративна культура не стимулює працівників до обміну ідеями і досвідом. Процес запровадження системи управління передбачає зміну організаційної культури підприємства. Корпоративні лідери повинні бути відкритими для обміну інформацією зі своїми співробітниками.

Не зважаючи на різноманітні дискусії і бачення, які існують в сфері управління знаннями, нині існують три варіанти практичної реалізації системи управління знаннями на підприємстві [2]: бібліотека знань, стратегічна обізнаність і організація, що самостійно навчається.

Для вітчизняних українських підприємств буде відповідати останній варіант. Цей вибір обумовлений тим, що підприємства в своїй діяльності саме почали застосовувати стратегічні аспекти управління, а цей підхід акцентує увагу на спроможність підприємства до впровадження бізнес-стратегій. Він орієнтований на реформування корпоративної культури і змін відносин і підходів підприємства до управління знань. Підприємства практикують групове навчання в процесі якого учасники обмінюються друг з другом своїми неявними знаннями.

В загальному вигляді управління знаннями включає функції, що забезпечують персонал необхідними знаннями і їх застосування, контроль за їх використанням, а також організація збереження і розповсюдження знань на підприємстві.

В практиці менеджменту знань можна використовувати багато методів, які дозволять кодифікувати знання, тобто відкрити на поверхню приховані знання. До методів можна віднести дискусії, метод «мозкової атаки», методи експертно-аналітичної і дослідницької діяльності. Збільшення відкритих знань, необхідних для прийняття управлінських рішень, тільки підвищують їх цінність з точки зору оперативної реакції на непердбачуванні ситуації.

При реалізації системи управління знаннями на підприємстві необхідно визначити керівника знань. Керівництво знаннями може приймати різні форми посад і обов’язків, починаючи з посади менеджера управління знаннями до високооплачуваного старшого керівника і віце-президента компанії [2].

Ми вважаємо, на підприємстві доцільно внести посаду менеджера управління знаннями, в обов’язки якого будуть входити: визначення можливостей пропаганди цінностей управління знаннями на підприємстві; збір і розповсюдження інформації про самі цінні знання співробітників; розробка системи для оцінки ефективності управління знаннями і т.д.

Основним компонентом комплексу управління знаннями багато спеціалістів відводять інформаційним технологіям управління. Інформаційні технології управління на підприємстві – це системно організована сукупність методів і засобів збору, зберігання, передачі, пошуку, обробки і захисту інформації і знань на базі програмного забезпечення і засобів обчислювальної і телекомунікаційної техніки. Таким чином, за допомогою технологій необхідно створити сервер на підприємстві, який буде забезпечувати сховище даних, аналогічне, за змістом, бази даних або документообігу на підприємстві, що буде включати: засоби безпеки, які будуть доступними лише авторизованим співробітникам; підтримка різних умов пошуку, наприклад, за автором, темою документу; контроль версій, що дозволить відбивати і відстежувати зміни в документах; індексування, що забезпечить можливість створення електронного каталогу документів для занесення їх до бібліотеки.

Підсумовуючи вище викладене, можна стверджувати, що управління знаннями на підприємстві – не автономна, не самостійна активність, а невід’ємна частина менеджменту любого підприємства. Це зв'язок між працівниками підприємства, які знають необхідні «рецепти», компетенції і досвід. Керівник підприємства повинен якомога більше знати про знання своїх працівників для того, щоб бути впевненими в правильності реакцій на зміни зовнішнього середовища, а також для збереження конкурентоспроможності підприємства. Управління знаннями на підприємстві в майбутньому спонукатиме до нових правил стратегічної конкуренції.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гапоненко, А. Л. Управление знаниями. Как превратить знания в капитал: Учеб. пособие/ А. Л. Гапоненко, Т. М. Орлова.- М.: Эксмо, 2008.- 400 с.-(Полный курс МВА)-ISBN 978-5-699-26534-3.

2. Коулопоулос, Томас. Управление знаниями / Т. М. Коулопоулос, К. Фраппаоло; [пер. Ю. В. Трибушиной.-М.: Эксмо ,2008.-224 с.-(Высокий старт )-ISBN 978-5-699-22937-6.

3. Нёльке,М. Менеджмент. Что должен знать руководитель: Managment. Was fuhrungskrafte wissen mussen/ М. Нёльке; [пер. с нем. М. А. Скворцовой]. - [2-е изд., испр. ]. - М.: Омега-Л, 2008. -128 с.-(TASCHEN GUIDE. Просто! Практично! ). - ISBN 3-448-06410-6(нем.). - ISBN 978-5-370-00622-7.

4. Стюарт, Томас Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организаций - Intellectual capital. The new wealth of organizations / Т. А. Стюарт; пер. с англ. В. А. Ноздриной .- М.: Поколение, 2007. - 366 с.- ISBN 978-5-9763-0010-1.