Гатеж С.І., Чорна А.А.

Науковий керівник Софроній А.С.

Буковинська державна фінансова академія

ПРОБЛЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ підприємств В УКРАЇНІ

Основним джерелом відтворення підприємства в сучасних умовах є прибуток. Тому для того щоб забезпечити ефективне зростання економіки необхідно максимізувати його обсяги в розпорядженні підприємств. А враховуючи наслідки недавньої фінансової кризи, гостру потребу підприємств у ресурсах, питання проведення ефективної податкової політики, значне її удосконалення у даній сфері постає з особливою силою.

Тому зараз як ніколи необхідним є чітко визначити найважливіші проблеми в оподаткуванні прибутку підприємств і розглянути основні шляхи їх усунення в майбутньому.

На сьогоднішній день даному питанню приділяється досить висока увага, зокрема це стосується праць таких вчених, як В.Л. Андрущенко, О.Д. Василик, О.Р. Квасовський, А.І. Крисоватий, О.Л.Кириленко, М.М. Свердан, Т.Б. Савченко, С.М. Онисько та інші.

Основною метою даної роботи є виявлення проблем та шляхів покращення окремих напрямків щодо удосконалення механізму функціонування податку на прибуток підприємства та його справляння в умовах ринку.

Податок на прибуток на сьогодні є найвагомішим із групи прямих податків у податковій системі України. У світовій практиці даний податок є однією з основних частин бюджету будь-якої країни, причому у більшості країн ставка податку не є єдино визначеною, існують знижені, мінімальні й максимальні ставки податку . Так, максимальні ставки податку становлять в Німеччині -50%, Греції – 49%, Франції – 42%, Бельгії і Ірландії – 43%, Італії – 36%, Великобританії, Нідерландах, Іспанії, Португалії – 35%, Люксембурзі – 34% тощо [3].

Порівнюючи величину ставки податку на прибуток підприємств в Україні за ставкою аналогічного податку розвинених країн, можна стверджувати, що у більшості європейських країн вона значно вища [2]. Зокрема результат обрахунку середнього розміру ставки податку на прибуток країн Європи дорівнює 33,68%. Якщо порівнювати з нинішніми членами Європейського союзу , середня ставка податку становить 31,68%, хоча порівнювати ці цифри важко, адже кінцева сума податку залежить від багатьох чинників.

Особливе місце в розвитку оподаткування прибутку підприємств в Україні займає надання пільг. Як правило, такі пільги надавалися не за здійснення якоїсь суспільно необхідної діяльності, а окремим юридичним особам з метою протекціонізму. Досвід застосування таких пільг засвідчив, що будь-яка пільга призводила до миттєвої реакції ринку та виникнення диспропорцій у розподілі ресурсів.

На сьогодні постає проблема надання економічно необґрунтованих пільг в оподаткуванні, які у жодному разі не можна назвати ефективними стимулами чи регуляторами підприємницької діяльності. У цілому пільги щодо податку становлять 31% від загальної кількості пільг в оподаткуванні.

Також зараз постає проблема «пере оподаткування», яка виявляється в тому, що, фактично, при ставці податку 25 %, підприємства практично сплачують на 7–12 % більше. Це, насамперед, пов’язано з існуванням таких правил обліку фінансових результатів діяльності підприємства:

1. Не дозволялося переносити збитки, отримані в поточному податковому періоді, на майбутні періоди.

2. Не дозволялося відносити на витрати виробництва в поточному періоді видатки з придбання матеріальних запасів, що будуть використані в майбутніх періодах.

3. Не дозволялося вести амортизацію основних фондів, не введених в експлуатацію.

4. Не дозволялося проводити самостійну індексацію вартості основних фондів на рівень інфляції та впроваджувати інший, ніж лінійний метод амортизації.

Донині діє правило, що забороняє продаж товарів за ціною, нижчою за собівартість, незважаючи на значне зростання товарних запасів (зараз вони становлять 40 % від ВВП ) [4].

Також необхідно виділити основні проблеми законодавчого забезпечення.

Основною проблемою цього напряму є хибне трактування моменту отримання доходу.

Відповідно до пп. 11.3.1 Закону України “ Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою отримання доходу є дата , що приходиться на податковий період , на протязі якого першою відбувається будь-яка з наступних подій: дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку в оплату за реалізовані товари ( роботи , послуги ) , а у випадку їх реалізації за готівку – день оприбуткування грошей в касі платника податку. Дата відвантаження товарів, а для робіт ( послуг ) – дата фактичного надання платником податку цих робіт( послуг).

Для підприємства все протікає нормально до тих пір поки оплата товарів та їх отримання чи постачання відбуваються синхронно, або по крайній мірі в один податковий період. Тому необхідно більш точно встановити момент отримання доходу, дату отримання коштів за проданий товар, надані роботи, послуги.

Також проблематичним є те, що держава ввела оподаткування доходів отриманих від операцій з державними цінними паперами. Очевидно що це призведе до зменшення ділової активності на цьому ринку і як наслідок держава не зможе в необхідний час отримати кошти для покриття касового дефіциту.

З метою виконання стимулюючих завдань, вдосконалення системи оподаткування в Україні повинно здійснюватися у двох напрямках. По-перше, шляхом формування стимулюючої моделі оподаткування підприємницьких структур. По-друге, через посилення соціального спрямування системи оподаткування у цілому. Реальні кроки назустріч підприємництву повинні бути зроблені насамперед за рахунок удосконалення оподаткування прибутку підприємств. Щодо цього слід створити сприятливі умови для самофінансування інвестицій, найважливішими з яких є можливість використання прискореного методу нарахування амортизації, збільшення норм амортизаційних відрахувань

Для усунення виявлених проблем необхідно здійснити реформування податкового законодавства. В Україні воно повинно включати в себе такі наступні заходи:

1. Визначення амортизації як зменшення податкових зобов’язань , а не як витрати виробництва;

2. Встановлення єдиної норми амортизації в розмірі 25 % на рік;

3. Встановлення ставок оподаткування прибутку для малих підприємств від 15 до 25 %;

4. Віднесення прямих інвестицій до складу валових витрат;

5. Встановлення ставки оподаткування для доходу отриманого по операціях з цінними паперами на фондовій біржі 25 %;

6. Встановлення моментом отримання доходу день зарахування коштів на рахунок підприємства в банку , або внесення готівки в касу .

Проте розв’язання проблем фінансового забезпечення держави та суб’єктів господарювання неможливе лише на рівні прийняття нових чи вдосконалення чинних правових актів з питань оподаткування. Докорінно поліпшити фінансові відносини можна лише шляхом істотних макроекономічних перетворень , у тому числі й на рівні податкової системи.

Отже, до основних проблем сьогодення в оподаткуванні прибутку підприємств можна віднести те, що законодавство по податку на прибуток підприємств нестабільне, часто змінюється. На цей податок встановлена пропорційна ставка, однакова для підприємств поза залежністю від виду його діяльності. У більшості випадків цей податок виконує, головним чином, фіскальну функцію. Стимулююча функція виконується через надання пільг, яких досить багато та які недостатньо обґрунтовані. Відсутній пріоритет при надані пільг або взагалі зменшення податкового тягаря для підприємств виробничої сфери. Невизначеність у більшості випадків з приводу віднесення витрат на окремі статті та на прибуток призводить до того, що за рахунок збільшення витрат є можливість підприємству зменшити базу оподаткування, а, відповідно, і суми податку на прибуток. Із заснуванням системи податкового обліку, існує непорозуміння при визначенні валового доходу та валових витрат у зв'язку з настанням першої події: або оплати, яка надійшла на розрахунковий рахунок платника, або відвантаження готової продукції. Тому, для забезпечення вирішення даних проблем необхідно здійснити низку макроекономічних перетворень на рівні податкової системи.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 01.07.2004 №1957

2. Кміль В.М. Вплив податку на прибуток підприємств на розвиток ринкових відносин в Україні // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. – 2002. – №60-61. – С. 109-110.

3. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система: Навч. посібник. –Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 331 с.

4. Терьохін С. Фіскальна політика України // Вісник податкової служби України. – 2002. – № 10.

5. Терещенко С.І. Податок на прибуток: необхідність урахування критерію нейтральності // Фінанси України. – № 4. – 2003.