Марценюк-Розарьонова О.В.
асистент кафедри
фінансів та кредиту, ВНАУ
Спориш
О.І.
студентка ВНАУ
Виручка
від реалізації продукції на підприємствах малого бізнесу
Останніми роками в
Україні активно розвивається сектор малого бізнесу, зростає його питома вага у
сфері народного господарства. Малий бізнес є важливою складовою ринкової економіки.
Досвід розвинених країн свідчить, що 60% валового внутрішнього продукту
забезпечує малий бізнес. На підприємствах цього сектора працює понад 50%
загальної численності зайнятих. У 2007 р. в Україні зареєстровано 324,0 тис.
малих підприємств. Середньорічна чисельність зайнятих у цьому секторі економіки
в цьому році становила 1674 тис. осіб, що складає 18,4% від загальної кількості
найманих працівників. У 2007 р. цим сектором було забезпечено всього 4,4% ВВП,
хоча до нього відносять 85,1% числа підприємств, зареєстрованих в Україні.
В Україні управління є слабкою ланкою,
особливо на підприємствах, які представлені у секторі малого бізнесу.
Дослідження довели, що тільки кожен п'ятий менеджер малого підприємства
аналізує фінансові результати діяльності, третина з них - щотижня, 42% - раз
на місяць.
Проблеми управління малими підприємствами
досліджено в Конституції, кодексах, законах України, працях Г. Стасюка, А.
Поддєрьогіна, О. Філімоненкова, О.
Половяна, Б. Ковалюка, К. Ваганова, О. Кириченка, І. Падеріна. Особливості
побудови систем управління розглянуто у статтях Н. Гладкіх та Г. Чумаченка. У
праці Ю. Бусек проаналізована політика
та управління малими підприємствами. Н. Ракша та О. Соломенко досліджують
управління конкурентоспроможністю малими підприємствами. Управління фінансовими
ресурсами малого бізнесу розглянуто у працях В. Виговської та С. Клименко.
Проте питанням взаємозв'язку між розміром
підприємства та процесом управління, а також особливостям управління малими
підприємствами приділяється недостатня увага, тому вони потребують більш
глибокого вивчення.
Мале підприємство від великого відрізняється
за цілями і завданнями, які воно здатне вирішувати. Малі підприємства
реалізують підприємницький інтерес й ініціативу власника, який найчастіше є і
керівником, і генератором ідей, і фінансовим керуючим. Відповідно, більшість
рішень з діяльності даного підприємства ґрунтуються на авторитетній думці
власника-керівника. Якщо перед великим підприємством постають завдання
максимізації вартості, поліпшення показників капіталізації, росту курсової
вартості акцій, то мале підприємство створюється з метою реалізації амбіцій
власника, які можуть полягати в тому, що власник прагне:
а) бути самостійним;
б) реалізувати свої організаторські здібності;
в) бути корисним суспільству;
г) поліпшити свій добробут. [3]
Основним видом доходів підприємств, одержаних
у процесі їх виробничої діяльності, є виручка (дохід) від продажу продукції,
товарів, послуг і від інших видів діяльності. Вона являє собою суму грошових
коштів, отриманих підприємством від продажу продукції, товарів, послуг в
оцінці за діючими цінами (тарифами). У підприємцях торгівлі, громадського
харчування, матеріально-технічного постачання замість категорії «виручка» від
продажу продукції, послуг використовується категорія «товарообіг». Продаж
продукції та надходження виручки — це остання завершальна стадія кругообігу
коштів підприємства. [4]
Виручка, яка поступила, використовується для
придбання сировини, матеріалів і т. п., необхідних для здійснення нового циклу
виробництва, на утворення амортизаційного фонду, який відображає знос основних
засобів, що використовуються в процесі виробництва, на оплату праці робітників,
на сплату податків та платежів до бюджету і в централізовані позабюджетні
фонди, на погашення кредитів банку відсотків по них, на сплату різного роду
пені, штрафів тощо.
[5]
Від обсягу і своєчасності надходження виручки
залежать стійкість фінансового стану підприємства, стан його оборотних активів,
розмір прибутку, своєчасність розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами,
робітниками та службовцями, постачальниками, і навпаки, несвоєчасне й у
незначних обсягах надходження виручки приводить до затримки усіх видів
розрахунків, штрафам і до втрати прибутку підприємства. З огляду на важливість
виручки в складі грошових надходжень, слід
звернути увагу на фактори її росту. На розмір виручки від продажу
товарної продукції впливають її обсяг, асортимент і якість, а також рівень цін.
Так, збільшення випуску товарної продукції підвищеної якості веде до зростання
розміру виручки, оскільки продукція кращої якості продається за більш високими
цінами, виробництво і продаж товарної продукції більш високих сортів, а також
веде до зростання виручки, тому що така продукція продається за більш високими
цінами.
Дуже істотним фактором, що впливає на розмір
виручки від продажу товарної продукції, є ціни. Більш високі ціни сприяють
збільшенню виручки, і навпаки. Ціни на товари повинні бути економічно
обґрунтованими, забезпечувати суб'єктам господарювання прибуток, що дозволяє
вносити в бюджет податки і формувати внутрішні грошові фонди.
При
продажу продукції і товарів сьогодні застосовуються фіксовані, регульовані й
вільні ціни.
При цьому складовими елементами кожної ціни є:
• собівартість;
• прибуток;
• акцизний збір;
• податок на додану вартість (ПДВ);
• націнки і надбавки торгово-постачальницьких
організацій.
Нижньою межею всякої ціни є собівартість.
Застосування економічно обґрунтованих цін на продану продукцію,
безпосередньо впливає на розмір виручки від продажу продукції, робіт і послуг.
Розрахунок планової суми виручки від продажу
продукції в сучасних умовах ведеться, як правило, методом прямого рахунку. Він
полягає в тому, що сума виручки від продажу товарної продукції обчислюється
множенням кількості виробів, що підлягають продажу в планованому періоді по
кожній номенклатурній позиції на прийняті до розрахунку ціни реалізації. Обсяг
продажу в планованому році, як правило, не збігається з випуском товарної
продукції за цей же період. Це пов'язано з тим, що частина виробленої товарної
продукції в плановому періоді залишається нереалізованою у вигляді залишків на
складі і відвантаженою покупцям на кінець року, а частина продукції, випущеної
у звітному році, залишається нереалізованою на початок планового року і входить
в обсяг реалізації планового року. [4]
До малого підприємництва належать суб'єкти
певних видів діяльності домогосподарств, власники фермерських та особистих
селянських господарств, що ведуть дрібнотоварний вид діяльності. Відповідно
регулювання їхньої діяльності має здійснюватися в межах реалізації державної
політики підтримки малого бізнесу. По-перше, регулювання являє собою поєднання
форм і методів, які здійснюють органи державного управління для активізації
розвитку малого підприємництва. По-друге, для ефективного його розвитку
необхідна добре розвинена інфраструктура, яка забезпечує взаємозв'язки між
елементами ринкового середовища. По-третє, регулювання малого підприємництва
слід трактувати як цілеспрямовану комплексну діяльність державних інститутів з
метою поєднання, узгодження, комбінування різних форм і методів підтримки його
суб'єктів.
У розв'язанні фінансово-кредитних проблем
малого підприємництва у світовій практиці головна роль відводиться державі,
основне завдання якої — сприяти його розвиткові, стимулюючи різні форми й
методи державної та недержавної підтримки.
[1]
В структурі фінансових взаємозв’язків
ринкового господарства фінанси підприємницьких структур, зокрема малого
підприємництва, відіграють важливу роль, тому що вони обслуговують головну
ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні та нематеріальні
блага і формується визначальна маса фінансових ресурсів країни. Їм властиві, з
одного боку, риси, що характеризують економічну природу фінансів у цілому, а з
іншого - особливості, які зумовлені функціонуванням фінансів у підприємницьких
структурах. Виручка є основним джерелом відшкодування затрат на виробництво і
продаж продукції, оплати рахунків постачальників за матеріальні цінності,
сплати податків до бюджету, погашення довгострокових кредитів банку і відсотків
по них, на сплату пені і штрафів.
Отже, розвиток та формування малих
підприємств, а також їх фінансової діяльності в період, коли малий бізнес
активно розвивається та удосконалюється,
є дуже важливою темою, яку досліджують та вивчають науковці. І це дасть
змогу забезпечити існування підприємств на стадії створення та розвитку,
гарантувати швидку організацію виготовлення та просування нових високоякісних
товарів та послуг, мінімізувати організаційні та інші помилки й недоліки на
період становлення з метою безпеки та стабільного стану у майбутньому.
ЛІТЕРАТУРА :
1. Збарський В.К., Канівський М.П. Тенденції
розвитку малого підприємництва
//Економіка АПК.-2009.№8.-С.50-53
2. Неделько І.Г. Фінансування розвитку сектору
малого бізнесу.//Фінанси України.2007.-№1.-С.93-98
3. Половян О.В., Петренко К.Г.Особливості
управління малим підприємством.//Актуальні проблеми економіки.-2009.-№6(96).-С.131-134
4. Стасюк Г.А.-Фінанси підприємств: навчальний
посібник// Херсон:Олді-плюс,2004.-480с.
5. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств:
Навчальний посібник.-К.: Кондор,2005. –
400 с.