Марценюк-Розарьонова О.В.

асистент кафедри фінансів та кредиту, ВНАУ

Спориш О.І.

студентка ВНАУ

 

Виручка від реалізації продукції на підприємствах малого бізнесу

Останніми роками в Україні активно розвивається сектор малого бізнесу, зростає його питома вага у сфері народного господарства. Малий бізнес є важливою складовою ринкової еко­номіки. Досвід розвинених країн свідчить, що 60% валового внутрішнього продукту забезпечує малий бізнес. На підприємствах цього сектора працює понад 50% загальної численності зайнятих. У 2007 р. в Україні зареєстрова­но 324,0 тис. малих підприємств. Середньорічна чисельність зайнятих у цьому секторі економіки в цьому році становила 1674 тис. осіб, що складає 18,4% від загальної кількості найманих працівників. У 2007 р. цим сектором було забезпечено всього 4,4% ВВП, хоча до нього відносять 85,1% числа підпри­ємств, зареєстрованих в Україні.

В Україні управління є слабкою ланкою, особливо на підприємст­вах, які представлені у секторі малого бізнесу. Дослідження довели, що тільки кожен п'ятий менеджер малого підприємства аналізує фінансові ре­зультати діяльності, третина з них - щотижня, 42% - раз на місяць.

Проблеми управління малими під­приємствами досліджено в Конституції, кодексах, законах України, працях Г. Стасюка, А. Поддєрьогіна, О.  Філімоненкова, О. Половяна, Б. Ковалюка, К. Ваганова, О. Кириченка, І. Падеріна. Особливості побудови систем управління розглянуто у статтях Н. Гладкіх та Г. Чумаченка. У праці Ю. Бусек  проаналізована полі­тика та управління малими підприємствами. Н. Ракша та О. Соломенко досліджують управління конкурентоспроможністю малими підприємствами. Управління фінансовими ресурсами малого бізнесу розглянуто у працях В. Виговської  та С. Клименко.

Проте питанням взаємозв'язку між розмі­ром підприємства та процесом управління, а також особливостям управління малими підприємствами приділяється недостатня увага, тому вони потребу­ють більш глибокого вивчення.

Мале підприємство від великого відрізняється за цілями і завданнями, які воно здатне вирішувати. Малі підприємства реалізують підприємницький ін­терес й ініціативу власника, який найчастіше є і керівником, і генератором ідей, і фінансовим керуючим. Відповідно, більшість рішень з діяльності дано­го підприємства ґрунтуються на авторитетній думці власника-керівника. Як­що перед великим підприємством постають завдання максимізації вартості, поліпшення показників капіталізації, росту курсової вартості акцій, то мале підприємство створюється з метою реалізації амбіцій власника, які можуть полягати в тому, що власник прагне:

а) бути самостійним;

б) реалізувати свої організаторські здібності;

в) бути корисним суспільству;

г) поліпшити свій добробут. [3]

Основним видом доходів підприємств, одержаних у процесі їх виробничої діяльності, є виручка (дохід) від продажу продукції, товарів, послуг і від інших видів діяльності. Вона являє собою суму грошових кош­тів, отриманих підприємством від продажу продукції, товарів, послуг в оцінці за діючими цінами (тарифами). У підприєм­цях торгівлі, громадського харчування, матеріально-технічного постачання замість категорії «виручка» від продажу продукції, послуг використовується категорія «товарообіг». Продаж продукції та надходження виручки — це остання завершальна стадія кругообігу коштів підприємства. [4]

Виручка, яка поступила, використовується для придбання сирови­ни, матеріалів і т. п., необхідних для здійснення нового циклу вироб­ництва, на утворення амортизаційного фонду, який відображає знос основних засобів, що використовуються в процесі виробництва, на оплату праці робітників, на сплату податків та платежів до бюджету і в централізовані позабюджетні фонди, на погашення кредитів банку відсотків по них, на сплату різного роду пені, штрафів тощо. [5]

Від обсягу і своєчасності надходження виручки залежать стійкість фінансового стану підприємства, стан його оборотних активів, розмір прибутку, своєчасність розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами, робітниками та службовцями, постачальниками, і навпаки, несвоєчасне й у незначних обсягах надходження виручки приводить до затримки усіх видів розрахунків, штрафам і до втрати прибутку підприємства. З огляду на важливість виручки в складі грошових надходжень, слід  звернути увагу на фактори її росту. На розмір виручки від продажу товарної продукції впливають її обсяг, асортимент і якість, а також рівень цін. Так, збільшення випуску товарної продукції підвищеної якості веде до зростання розміру виручки, оскільки продукція кращої якості продається за більш високими цінами, виробництво і продаж товарної продукції більш високих сортів, а також веде до зростання виручки, тому що така продукція продається за більш високими цінами.

Дуже істотним фактором, що впливає на розмір виручки від продажу товарної продукції, є ціни. Більш високі ціни сприяють збільшенню виручки, і навпаки. Ціни на товари повинні бути економічно обґрунтованими, забезпечувати суб'єктам господарювання прибуток, що дозволяє вносити в бюджет податки і формувати внутрішні грошові фонди.

   При продажу продукції і товарів сьогодні застосовуються фіксовані, регульовані й вільні ціни.

При цьому складовими елементами кожної ціни є:

• собівартість;

• прибуток;

• акцизний збір;

• податок на додану вартість (ПДВ);

• націнки і надбавки торгово-постачальницьких організацій.

Нижньою межею всякої ціни є собівартість.

Застосування економічно обґрунтованих цін на продану продукцію, безпосередньо впливає на розмір виручки від продажу продукції, робіт і послуг.

Розрахунок планової суми виручки від продажу продукції в сучасних умовах ведеться, як правило, методом прямого рахунку. Він полягає в тому, що сума виручки від продажу товарної продукції обчислюється множенням кількості виробів, що підлягають продажу в планованому періоді по кожній номенклатурній позиції на прийняті до розрахунку ціни реалізації. Обсяг продажу в планованому році, як правило, не збігається з випуском товарної продукції за цей же період. Це пов'язано з тим, що частина виробленої товарної продукції в плановому періоді залишається нереалізованою у вигляді залишків на складі і відвантаженою покупцям на кінець року, а частина продукції, випущеної у звітному році, залишається нереалізованою на початок планового року і входить в обсяг реалізації планового року. [4]

До малого підприємництва належать суб'єкти певних видів діяльності домогосподарств, власники фермерських та особистих селянських господарств, що ве­дуть дрібнотоварний вид діяльності. Відповідно регулювання їхньої діяльності має здійснюватися в межах реалізації державної політики підтримки малого біз­несу. По-перше, регулювання являє собою поєднання форм і методів, які здійс­нюють органи державного управління для активізації розвитку малого підприєм­ництва. По-друге, для ефективного його розвитку необхідна добре розвинена інфраструктура, яка забезпечує взаємозв'язки між елементами ринкового сере­довища. По-третє, регулювання малого підприємництва слід трактувати як цілес­прямовану комплексну діяльність державних інститутів з метою поєднання, узго­дження, комбінування різних форм і методів підтримки його суб'єктів.

У розв'язанні фінансово-кредитних проблем малого підприємництва у світовій практиці головна роль відводиться державі, основне завдання якої — сприяти його розвиткові, стимулюючи різні форми й методи державної та недержавної підтримки.  [1]

В структурі фінансових взаємозв’язків ринкового господарства фінанси підприємницьких структур, зокрема малого підприємництва, відіграють важливу роль, тому що вони обслуговують головну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні та нематеріальні блага і формується визначальна маса фінансових ресурсів країни. Їм властиві, з одного боку, риси, що характеризують економічну природу фінансів у цілому, а з іншого - особливості, які зумовлені функціонуванням фінансів у підприємницьких структурах. Виручка є основним джерелом відшкодування затрат на виробництво і продаж продукції, оплати рахунків постачальників за ма­теріальні цінності, сплати податків до бюджету, погашення довгострокових кредитів банку і відсотків по них, на сплату пені і штрафів.

Отже, розвиток та формування малих підприємств, а також їх фінансової діяльності в період, коли малий бізнес активно розвивається та удосконалюється,  є дуже важливою темою, яку досліджують та вивчають науковці. І це дасть змогу забезпечити існування підприємств на стадії створення та розвитку, гарантувати швидку організацію ви­готовлення та просування нових високоякісних товарів та послуг, мінімізувати організаційні та інші помилки й недоліки на період становлення з метою безпе­ки та стабільного стану у майбутньому.

ЛІТЕРАТУРА :

1. Збарський В.К., Канівський М.П. Тенденції розвитку малого підприємництва  //Економіка АПК.-2009.№8.-С.50-53

2. Неделько І.Г. Фінансування розвитку сектору малого бізнесу.//Фінанси України.2007.-№1.-С.93-98

3. Половян О.В., Петренко К.Г.Особливості управління малим підприємством.//Актуальні проблеми економіки.-2009.-№6(96).-С.131-134

4. Стасюк Г.А.-Фінанси підприємств: навчальний посібник// Херсон:Олді-плюс,2004.-480с.

5. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник.-К.:  Кондор,2005. – 400 с.