К.е.н., доцент Сухарев П.М. ,

студентка гр. ОА-05-МА Назаренко О.В.,

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. Михайла Туган-Барановського

 

Систематизація основних показників оцінки платоспроможності та ліквідності

 

До цього часу немає єдиного підходу серед вчених і практиків щодо проблеми розрахунку коефіцієнтів платос­проможності і ліквідності. Основна проблема полягає в то­му, що досить часте ототожнення цих понять нерідко супроводжується різноманітним порядком розрахунку показника платоспроможності, або ж коефіцієнти платоспроможності і ліквідності за однакових методів розрахунку мають різну назву, також не враховуються рекомендовані значення цих показників з урахуванням галузевих особливостей.

За умов розбудови в Україні ринкових відносин своєчасна та об’єктивна оцінка пла­тоспроможності та ліквідності набула особливого значен­ня, оскільки жодне підприємство у цих умовах не гарантоване від банкрутства. Для здійснення оцінки  платоспроможності та ліквідності фінансовий аналітик обчислює низку коефіцієнтів, які на нашу думку, відіграють суттєву роль, адже вони є зручним засобом узагальнення величезного обсягу фінансових даних та є інструментом порівняльного аналізу діяльності підприємств.

Питання теорії і практики оцінки платоспроможності та ліквідності підприємств розглядались в працях зарубіжних і вітчизняних науковців та практиків, зокрема: Л. Чечевіценої, Е. Нікбахта, А. Гропеллі, В. Ковальова,     А. Шеремета, І. Бланка, Г. Савицької, В. Івахненко, Л. Лахтіонової та ін.

Метою статі є систематизація ос­новних показників оцінки платоспроможності та ліквідності підприємств, а також обґрунтувати їх рекомендовані значення.

Для визначення стану платоспроможності підприємства використовують аналіз ліквідності господарюючого суб’єкта. Прийнято вважати підприємство ліквідним, якщо його поточні активи перевищують поточні зобов’язання, але са­ме по собі це перевищення не дає повної характеристики ліквідності. Для оцінки ліквідності використовується систе­ма показників, в основі яких лежить зіставлення і співвідно­шення поточних активів у цілому і, в тому числі, за окремими групами з поточними пасивами: робочий капітал, коефіцієнт спільної ліквідності, коефіцієнт термінової ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності та ряд інших. Ці показники вже міцно увійшли до вітчизняної практики оцінки фінансового стану господарських суб’єктів і закріпилися у відповідних інструкціях та методиках. Ідея по­будови зазначених коефіцієнтів виходить із різних здатно­стей активів набувати грошової форми [2].

Єдиної думки дотримуються майже всі вітчизняні та зару­біжні фахівці, які займаються дослідженням проблем оцінки платоспроможності та ліквідності підприємств стосовно віднесення коефіцієнтів поточної та швидкої (термінової) ліквідності до складу показників ліквідності. Але американські економісти відносять до складу показни­ків цієї групи також показник чистого робочого капіталу. П. Чандра в літературних джерелах визначає показники поточної та швидкої ліквідності як такі, що входять до складу найважливіших, і наголошує, що коефіцієнти ліквідності є статичними за суттю та відображають ліквідну позицію під­приємства, яка зафіксована на певний момент часу [5].

При аналізі ліквідності підприємства використовують такі показники:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал). Визначається відношенням найбільш ліквідних активів (А1) до поточної кредиторської заборгованості підприємства (П1 + П2):                          Кал = А1 / (П1 + П2)

Згідно з П(С)Бо 2 в чисельнику знаходяться суми грошових коштів та їх еквівалентів, а також поточних фінансових інвестицій, у знаменнику - поточні зобов’язання. За світовим досвідом, в чисельнику відображаються лише грошові кошти. Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний момент або найближчим часом. Теоретично достатнім вважається, якщо Кал вище 0,2 - 0,35. Це означає, що на 20-35 % підприємство може в поточний момент по гасити всі свої короткострокові борги і платоспроможність вважається нормальною

Положенням НБУ визначено критичний рівень показника на рівні 0,2 - 0,25 [7]. Методичними рекомендаціями Державної податкової адміністрації України (ДПАУ) визначено, що цей коефіцієнт має бути в рамках 0,25< Кал <0,3 [6]. На практиці фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими, але це ще не дає підстави робити висновки про неможливість підприємства негайно погасити свої борги, бо малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства одночасно пред’явили йому свої боргові вимоги.

Нам імпонує думка О.Г. Мендрула який теж унеможливлює використання критичного значення 0,2 для оцінки показника абсолютної ліквідності вітчизняних підприємств тим, що вони демонструють «відсутність грошей для податкової адміні­страції, а інвестиції здійснюють поза балансом» в той час, як закордонні фірми показують «кредиторам і власникам наяв­ність грошових коштів для задоволення їхніх вимог і активно здійснюють зовнішні інвестиції» [5], унаслідок чого для зарубіжних підприємств значення 0,2 - 0,25 є прийнятним. Слід звернути увагу також на те, що показник абсолютної ліквідності є одномоментним, статичним і не віддзеркалює стану активів протягом певного періоду.

2. Коефіцієнт швидкої (проміжної, суворої, термінової) ліквідності, або коефіцієнт кислотного тесту (Кшл). Цей показник враховує якість активів, тобто при його розрахунку використовуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Досить часто у вітчизняній аналітичній практиці для обчислення цього показника пропонується застосовувати таку формулу [1]:

Кшл = (А1 + А2) / (П1 + П2)

де А2, швидко реалізовані активи (векселі одержані (р. 150), дебіторська заборгованість (р.160-210) та інші оборотні активи (р 250)). Він допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов’язань у випадку його критичного стану. Теоретичне найнижче значення цього показника 1, найвище 2 [4]. Але необхідне зазначити, що оцінка коефіцієнта швидкої ліквідності лише шляхом порівняння з нормативним значенням носить досить умовний  характер, оскільки  його зростання може відбуватися за рахунок збільшення розмірів дебіторської заборгованості, і це навряд чи характеризуватиме діяльність підприємства позитивно. Тому, аналізуючи динаміку, цього коефіцієнта, слід звертати увагу на чинники, що обумовили його зміну, провести ретельний аналіз динаміки складу і структури дебіторської заборгова­ності підприємства.

3. Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт покриття (Кп), або загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності. Він розраховується відношенням поточних активів (А1 + А2 + А3) до поточних зобов’язань:                                Кп  = (А1 + А2 + А3) / (П1 + П2)

Згідно з П(С)БО 2 в чисельнику знаходиться підсумок розділу II активу балансу, в знаменнику підсумок розділу IV пасиву балансу. Він вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань Теоретичне значення цього показника 1,5 - 2,5. Коефіцієнт покриття більший за 2, свідчить про сприятливий стан ліквідності активів підприємства. Методичними рекомендаціями, затвердженими ДПАУ та НБУ, нормативні значення показника встановлено на рівні 2,0 - 2,5 [6, 7]. Проте значення коефіцієнта 2 - 2,5 не характерні для українських підприємств [5]. Воно розраховано на основі закордонної статистики. В Україні ж прийняття цього нормативного значення пояснюється практикою що склалася, згідно якої при ліквідації активів їх продажна ціна на аукціоні становить приблизно половину ринкової вартості. Нормативним значення показника покриття в Положенні [6] визначено >1. Постійне зниження коефіцієнта означає зростаючий ризик неплатоспроможності.

Одними із вагомих показників платоспроможності під­приємства є величина власних оборотних коштів та чисті оборотні активи. В деяких джерелах показник «чисті  оборотні активи» («чистий робочий капітал») за визначенням або за способом розрахунку ототожнюється з показником «власні оборотні кошти» [7]. Але є й такі вчені  економісти які зазначають протилежне [2].

ЧОА = ОА - ПЗ

де ЧОА - чисті оборотні активи; ОА - оборотні активи; ПЗ - поточні зобов’язання. Такий показник як величина власних оборотних коштів характеризує ту частину оборотних активів, яка сформована за рахунок лише власного капіталу і розраховується як різниця між усіма поточними активами, поточними зобов’язаннями та довгостроковим залученим капіталом, інвестованим в оборотні активи підприємства, або ж як різниця між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів. Оптимальний розмір зазначених показників залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон’юнктури ринку.

Проведений аналіз показників оцінки платоспроможності підприємств дає підстави для висновків, що серед коефіцієнтів, які традиційно обчислюють для характеристики платоспроможності підприємств, важливо також досліджувати такі показники як частка виробничих запасів у поточних активах (Чвз) та коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними оборотними коштами (Кмз).                                       Чвз = ВЗ / ОА, Кмз = ВОК / МЗ

де МЗ - матеріальні запаси, ВОК – власний оборотний капітал.

Наступним важливим показником є коефіцієнт автономії (фінансової незалежності). Часто його називають - коефіцієнт концентрації власного капіталу [3], або «коефіцієнт автономності (самостійності)» [4]. За допомогою цього показника визначають частку капіталу власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Чим вище значення цього показника, тим більш стабільне і незалежне підприємство від кредиторів [3]. Визначається коефіцієнт автономії (Кавтон) за формулою:  Кавтон = ВК / ВБ

де ВБ - валюта балансу (загальна сума капіталу).

На  сьогоднішній  день   відсутня   повноцінна   науково обґрунтована системна упорядкованість набору відносних показників. Для практики складнощі викликає велика кількість показників, багато яких повторюють один одного. При цьому, маючи однакову назву або ж через особливості перекладу, одні і ті ж показники в різних країнах мають різну назву, що унеможливлює використання закордонних методик на практиці. Отже, вище описані коефіцієнти не вичерпують всіх можливих комбінацій в дослідженні структурних співвідношень бухгалтерського балансу, що з різних точок зору ха­рактеризують платоспроможність та ліквідність підприємства. Але мова йде про обґрунтування доцільності вибору тих чи інших коефіцієнтів та їх нормативних значень, про систематизацію в чітку і логічну схему оцінки платоспро­можності та ліквідності підприємств.

Література

1. Данілов ОД, Івашина Г.М., Чумачвнко О.Г. Інвестування: Навч. посібник      К: Комп’ютерпрес. 2004. - 364 с.

2. Іонін Є.Є. Розв’язання понять «платоспроможність» і «ліквідність»             // Актуальні проблеми економіки. -  2004.     №6(36). - С. 31.

3.  Крисальний О. В. Трансформація колективних сільськогосподарських підприємств у кооперативні формування // Економіка АПК. - 20О0. - №3.

4. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. - К: КНЕУ. 2001. - 387 с

5. Мендрул О.Т. Управління вартістю підприємств: Молнографія. - К: КНЕУ. 2002 - 272 с.

6. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Затв. Постановою Правління Національного банку України 06.07.2000 р. №279.

7. Положення про  порядок  здійснення  аналізу  фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації: Затв. Наказом Міністерства  фінансів  України,  Фонду державного  майна  України 26.01.2001  р., №49/121.