К.е.н., доцент Сухарев П.М. ,

студентка гр. ОА-05-МА Назаренко О.В.,

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. Михайла Туган-Барановського

 

Методи оцінки конкурентоспроможності суб’єктів господарювання

 Важливою проблемою суча­сного періоду розвитку економіки є створення умов для ефективного функціонування суб’єктів господарювання у конкурентному середовищі. Адже забезпечення високої конкурентоспроможності підприємств служить основою успішного розвитку економіки України, умовою інтеграції до світового співтовариства. Але якихось спеціальних заходів принципового характеру з підвищення конкурентоспроможності все ще не прийнято.

Варто відмітити, що проблеми конкурентоспроможності суб’єктів господарювання досліджувалися такими вченими, як О.М. Тридід,                 А.Е. Воронкова, В.П. Пономарьов, Г.І. Дибніс, І.В. Багрова, Л.О. Аксьонова, А.М. Валуліч, І.О. Нетреба та інші. Але питання оцінки конкурентоспроможності вітчизняних підприємств українськими вченими на даний час вивчалися недостатньо. Тому дослідження методів оцінки конкурентоспроможності суб’єктів господарювання є досить актуальним і являє собою важливу науково-практичну проблему.

Головна мета - на підставі аналізу існуючих методів визначення конкурентних позицій підприємницьких структур, запропонувати аналітично-порівняльний метод оцінки конкурентоспроможності підприємства, що дозволить здійснити аналіз впливу зовнішнього середовища та внутрішніх можливостей даного суб’єкта господарювання.

Існують різноманітні методи оцінки конкурентоспроможності підприємницьких структур. Вони базуються на вимірі конкурентних переваг, які використовуються даними суб’єктами господарювання у своїй маркетинговій стратегії. У світовій практиці використовується ряд методів аналізу конкурентних переваг. Серед них варто виділити SWOT (сила, слабкість, можливості, погрози), LOTS, PIMS (Рrofit Impact of Market Strategy) та Мckinsey (стратегія, навички загальноприйняті цінності, структура) [1].

На основі цих методів оцінка конкурентних перевагу здійснюється на ранніх стадіях інвестування при техніко-економічному обґрунтуванні інноваційних та інвестиційних проектів. Разом з тим не всі переваги можна оцінити кількісно. У цих випадках застосовуються експертні методи оцінки. У рамках теорії порівняльних витрат, за пропонованої класиками економічної теорії, безпосе­редньо оцінити конкурентоспроможність неможливо, тому були запропоновані непрямі методи оцінки. Одним із най більш часто застосовуваних є метод, що базується на припущенні, тобто чим нижчі витрати виробництва в галузі, тим більшими перевагами володіє галузь по відношенню до конкурентів. Виходячи із цього дати оцінку конкурентоспроможності суб’єктів господарювання досить не­просто, оскільки наявні переваги характеризують конкурентоспроможність не тільки окремого суб’єкта, але і всі­єї галузі. Методологічна незавершеність наявних підходів спонукала до розробки в рамках теорії порівняльних витрат інших методів вирішення проблеми.

Методи оцінки конкурентоспроможності на основі теорії рівноваги і факторів виробництва можуть використовува­тися суб’єктами господарювання, але вони мають певні обмеження [1]. По  перше, теорія рівноваги була розроблена для дослідження процесів розвитку галузі в умовах досконалої конкуренції. По-друге, методологія, що аналізується, формується на основі припущення, згідно якого галузі в результаті свого розвитку повинні прийти до стану рівноваги. Але цього практично не спостерігається.

Окремі напрями в методах оцінки конкурентоспроможно­сті займають матричні методи, які пропонує А.Е. Воронкова. Вони базуються на вивченні процесів конкуренції в динаміці. Їх методологічною передумовою є концепція життєвого циклу технології та продук­ції. Адже будь-яка продукція з моменту її появи на ринку проходить певні стадії життєвого циклу - впровадження, зростання, насичення та спад. Інструментом дослідження в даному випадку служить матриця, яка складається із чо­тирьох квадрантів і побудована з використанням двох по­казників, один із яких є тимчасовим.

Варта також уваги оцінка конкурентоспроможності суб’єктів господарювання по якості продукції, яка здійсню­ється методом профілів [4]. Алгоритм процедури даного мето­ду включає три етапи. На першому етапі встановлюються існуючі ринки для продукції, що аналізуються, та їх вимоги. На другому етапі вирішується питання стосовно того якою має бути створена продукція, щоб її можна було реалізувати з максимальною рентабельністю. На останньому етапі аналізується робота збутового пі­дрозділу суб’єкта господарювання в порівнянні з аналогічними підрозділами конкурентів. Методи оцінки конкурентоспроможності на основі ха­рактеристик якості продукції не містять простих критеріїв що дозволяють давати однозначну оцінку конкурентоспроможності суб’єктів господарювання.

Оцінка конкурентоспроможності суб’єктів господарювання також можлива на основі критерію, що відображає в динаміці ступінь задоволення споживача і тимчасового критерію ефективності виробництва [2]. Ці критерії характеризують внутрішню та зовнішню ефективність його роботи. Перший - показник конкурентоспроможності продукції (1т). Він визначається відношенням суми споживчих вартостей всієї продукції до вартості спожи­вання. Другий критерій характеризує ефективність виробничої діяльності конкурентів (1е) і визначається шляхом відношення показників ефективності у суб’єкта, що аналізується і у конкурента. Загальний показник рівня конкурентоспроможності визначається по такій формулі:  К = 1т х 1е,  де К - загальний показник конкурентоспроможності під­приємницьких структур: 1т - індекс конкурентоспроможності по всій продукції, 1е - індекс відносної ефективності. Варто зазначити, що показник К є інтегральною числовою характеристикою конкурентоспроможності підприємницьких структур. Якщо К<1,то суб’єкт господарювання, що аналізується, поступається іншому по конкурентоспроможності, якщо ж К >1, то переважає. При рівній конкурентоспроможності К = 1. Недоліком наведеної методики є проблемність розрахунку конкурентоспроможності сукупності продукції, що випускається, яка може включати десятки позицій.

Необхідно також відмітити метод конкурентного марке­тингу. Він дозволяє з високим ступенем точності визначити конкурентоспроможність не тільки продукції, а й її виробника. В його основу покладений так званий «метод профілів» [4]. Даний метод полягає у: виявленні вимог споживача до товару; встановленні ієрархії параметрів залежно від їхньої значимості для споживача; визначенні розмірності параметрів у межах діапазону значень. Але при всіх позитивних моментах розроблених західними вченими систем оцінки конкурентоспроможності під­приємницьких структур, варто врахувати, що нинішня си­стема бухгалтерського обліку та статистичної звітності ще не адаптована до світової системи обліку. Крім того, в Ук­раїні на даний час інші темпи інфляції, свої способи її стри­мування, фази макроекономічного циклу, висока фондо-. енерго- і трудомісткість виробництва, недостатньо високі продуктивність праці, платоспроможний попит населення, несприятливий податковий, інвестиційний, фінансово-кре­дитний клімат. Тому деякі показники, що застосовуються для оцінки конкурентоспроможності суб’єктів господарювання в зарубіжних країнах, неможливо розрахувати, або їх оцінка буде неправдивою. Цікавою, на мій погляд, є методика визначення рівня фінансового стану для суб’єктів підприємницької діяльності, яка розро­блена О.Ю. Проскурою для підприємств державної форми власності, акціонерних товариств та для підприємств інших організаційно-правових форм.

Але найефективніше застосування для оцінки конкурентоспроможності суб’єктів господарювання може мати методика визначення рівня життєздатності для підприємств промисловості [3], яка включає розрахунок коефіцієнта життєздатності. Економіко  математична модель визначення рівня життєздатності для підприємств промисловості має такий вигляд:

Кж.=1,0Кп.л.+2,5Ка.л.+2,86Км.в.к.+2,0Км.в.пр.+3,33Кр.пр., де Кж. -   коефіцієнт життєздатності промислових підпри­ємств; Кп.л. - коефіцієнт поточної ліквідності; Ка.л. - коефіцієнт абсолютної ліквідності; Км.в.к. - коефіцієнт маневреності власних коштів; Км.в.пр. - коефіцієнт майна виробничого призначення; Кр.пр. - коефіцієнт рентабельності продажу продукції. За допомогою даної методики працівники підприємств зможуть досить оперативно оцінити фінансовий стан свого підприємства. Це може сприяти зниженню ризиків в фінан­сових операціях суб’єктів господарювання, виявленню не­доліків в господарській практиці та визначенню основних напрямків її покращення.

Для вирішення даної проблеми можна обрати аналітично-порівняльний метод оцінки конкурентоспроможності, запропонований В.П. Мартиненко. Його сутність складає три процеси: аналіз і виявлення найбільш реальних факторів формування конкурентоспроможності суб’єктів господарювання для умов, при яких вони функціонують; аналіз резервів формування конкурентоспроможності, визначення реальних можливостей і шляхів використання, а також розрахунок можливого рівня досягнення показників конкурентоспроможності; зіставлення рівнів цих показників з аналогіч­ними характеристиками відомого конкурентоспроможного суб’єкта підприємницької діяльності -  конкурента. Отже обраний метод є, на мій погляд, основою для проведення рейтингової оцінки рівня конкурентоспроможності суб’єкта господарювання. Це в свою чергу, дозволяє з’ясувати не тільки його місце серед вітчизняних конкурентів, а й виявити, за рахунок яких складових можна підвищи­ти конкурентоспроможність, а також визначити в чому полягають сильні та слабкі сторони конкурентів.

Література

1. Тридід О.М. Організаційно-економічний механізм розвитку підприємства: Монографія. Харків: Вид. ХДЕУ 2002. -364 с

2. Багрова І.В., Аксьонова Л.О. Концепція заходів по підвищенню конкурентоспроможності // Економіка: Вип. 178. - ДНУ. 2005. - С. 203-207

3. Мартиненко В.П. Стратегія життєздатності промислових під­приємств: Монографія. - К : Центр навчальної літератури, 2005 -328 с.

4. О методах расчета конкурентоспособности // БИКИ. 1998. N«17. -С. 4.