Щербань Ю.В.

Науковий керівник: Корнілова Є.В., доцент

Донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М.Туган-Барановського, Україна

ПРОБЛЕМИ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Після набуття Україною незалежності одним із здобутків демократизації суспільного життя стало зняття обмежень на перетин державного кордону, забезпечення вільного пересування громадян. Якщо в попередній період у відокремленій від світу «залізною завісою» країні закордонні поїздки були привілеєм небагатьох обраних, то в 90-і роки минулого століття вони стали доступними пересічним громадянам. Значна частина з них обумовлювалася не туризмом, відпочинком, чи відвідинами родичів і знайомих, а здійснювалася з метою тримання доходу. Економічні труднощі перехідного періоду, безробіття та неповна зайнятість, низькі доходи трудящих та затримки з виплатою зарплати та пенсії примусили багатьох людей шукати заробітку за кордоном. Саме тому питання трудових міграцій є однією з актуальних проблем українського народу.

Як вважають українські вчені, на сьогодні каналами трудової міграції українських громадян є:

— самостійний пошук місця роботи ;

— використання туристичних агенцій;

— використання послуг суб’єктів господарської діяльності з

посередництва у працевлаштуванні за кордоном;

— запрошення українських фахівців безпосередньо іноземною стороною.

Процеси трудової міграції є своєрідним індикатором соціального, економічного, політичного стану країни, оскільки формуються під впливом багатьох чинників і ситуацій, мають місце в державі. З іншого боку, масштаби і напрями трудової міграції мають значний вплив на демографічну ситуацію країни, соціально – економічне становище, кількісно – якісні характеристики трудового потенціалу.

Міграційні процеси пов’язані зі всіма етапами відтворювального циклу трудового потенціалу, їх взаємозв’язок визначається з двох боків. По-перше, вони тісно пов’язані та обумовлені фактором мобільності робочої сили, яка є важливою якісною характеристикою трудового потенціалу. Ця властивість місце роботи та оволодіти новою професією або готовністю і можливістю змінити навіть місце проживання задля пошуку нового місця роботи. У сучасній економічній ситуації міграційні процеси в Україні є досить суперечливим явищем: з одного боку, велика кількість українських громадян працює за кордоном, що може свідчити про високий рівень їх мобільності, з іншого – результати багатьох соціологічних опитувань свідчать про достатньо низький рівень мобільності населення: більшість українців схильні жити і працювати на батьківщині. Обмеженість мобільності робочої сили певною мірою пов’язана з відсутністю доступного ринку житла, реальних можливостей працевлаштування, високого рівня соціальної захищеності, що своєю чергою, призводять до посилення безробіття, виникнення напруги на регіональних ринках праці, неефективної політики зайнятості. На переїзд українців у інші країни штовхають переважно низький рівень доходів, незадовільний стан якості життя та зростання безробіття. Усунення названих причин могло б суттєво знизити прагнення виїжджати за межі країни з метою пошуку роботи. Низький рівень мобільності може зумовлюватися не лише економічними причинами, але й особливостями в ментальній складовій трудового потенціалу. Українцям притаманні толерантність і терпимість,несхильність до активної та протесаної поведінки.

По-друге, міграційні пересування як соціально-економічне явище можуть зумовлювати втрати або, навпаки, розвиток трудового потенціалу, оскільки спричиняють не тільки зміни в географічному розміщенні, але й супроводжуються зменшенням або зростання чисельності населення, варіаціями його статево-вікового, етнічного та сімейного складу, ментальних рис тощо.

На сьогодні українська міграція переважно спричиняє лише втрати трудового потенціалу як у кількісному, так і в якісному розумінні, оскільки серед позитивних її наслідків можна назвати лише потенційні можливості покращення матеріального становища трудових мігрантів та членів їх сімей, розширення загального світогляду людини та зменшення напруженості на вітчизняному ринку праці.

Набагато більше негативних наслідків, які відбуваються на всіх етапах відтворювального циклу трудового потенціалу. Масовий виїзд молоді працювати за кордон негативно впливає на формування трудового потенціалу. Окрім фізичного зменшення відсотку працездатного населення спостерігається зменшення народжуваності, відбувається неповноцінне виховання фактично в неповних сім'ях, знижується ймовірність створення нових молодих сімей з причин нестабільності соціального статусу та низького ступеня захищеності заробітчан.

Таким чином, на сьогодні трудова міграція здебільшого негативно впливає на стан та розвиток трудового потенціалу. Незважаючи на достатньо низький рівень мобільності працюючих, країна втрачає найпродуктивнішу частину економічно активного населення.

Зазначенні вище проблеми вимагають збереження людського та трудового потенціалу країни через удосконалення існуючої української міграційної політики. Вона повинна втілювати ефективний механізм регулювання міграційних процесів та включати заходи щодо попередження масового «відпливу» за кордон працездатного населення, інтелектуального потенціалу країни.

У сучасній України, незважаючи на вже існуючу певну кількість нормативно-правових документів, відповідну законодавчу базу, існування державних органів, що займаються питаннями зовнішньої міграції населення, активізацію діяльності уряду в цій сфері, відсутня цілісна модель міграційної політики та чіткий механізм регулювання міграційних процесів, що не дозволяє ефективно управляти переміщеннями значних груп населення.

Посилення міграційних процесів в Україні обумовлює зростання загроз руйнування трудового потенціалу через незмінність тенденцій до збільшення зовнішньої міграції. Тому необхідним та актуальним є підвищення рівня та якості життя населення, особливо працюючого, а також удосконалення державної та регіональної політики у сфері оплати праці та зайнятості. Недосконалість міграційної політики та правового регулювання міграційних процесів посилюють схильність до переїзду та зумовлюють високий рівень незахищеності трудових мігрантів з України.

Згідно із результатами опитування експертів, більшість респондентів (83%) переконана у тому, що якість державної політики щодо регулювання процесів трудової міграції має вагомий вплив на розвиток трудового потенціалу країни, а 85 % опитаних визвали її одним із найважливіших напрямків щодо забезпечення розвитку трудового потенціалу.

Явище трудової міграції дуже суперечливо, саме тому основний зміст політики держави у відповідній сфері має полягати у мінімізації її негативних наслідків, максимальному використанні позитивних для громадян та суспільства результатів.

Для вирішення специфічних проблем, що притаманні міграційним процесам в Україні, структурам, відповідальним за управління міграцією, необхідно:

· розробити і впровадити національну модель міграційної політики та визначити державні пріоритети в цій сфері;

· створити сприятливі умови та стимули для повернення працюючих мігрантів до України;

· запровадити цільову державну програму щодо збереження кількісного та якісного трудового потенціалу України;

· привести чинне законодавство України з питань міграційної політики у відповідність до міжнародних норм.

Таким чином, вирішення міграційних проблем потребує, передусім, удосконалення соціально – економічної політики держави загалом, підвищення рівня та якості життя населення, створення відповідних умов для життя та праці в Україні. Це, своєю чергою, дасть змогу суттєво зменшити негативні міграційні тенденції, загальмувати відплив економічно активного населення за межі держави, сприяти збереженню та більш ефективному використанню трудового потенціалу країни.

Література

1. Богиня, Д.П. Стимули і анти стимули розвитку трудового менталітету в сучасних умовах //Україна: аспекти праці. – 2005. - №3. – с. 3 – 9.

2. Буряк, П.Ю. Економіка праці й соціально – трудові відносини: навчальний посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 440с.