Марценюк-Розарьонова О.В.

асистент кафедри фінансів та кредиту, ВНАУ

Руда О.Л.

асистент кафедри фінансів та кредиту, ВНАУ

Калашник В.

cтудентка ВНАУ

ВЕКСЕЛЬ В УКРАЇНІ

Існує кілька форм не грошових розрахунків між підприємствами: торговельний кредит, взаємозаліки (взаємний залік зустрічних платіжних вимог), товарний вексель та ін. Зупинимося докладніше на векселі, яким оформляється відстрочення платежу.

Вексель є універсальним засобом, який одночасно поєднує в собі і форму безготівкових розрахунків, і фінансово-кредитний інструментарій, і різновид цінних паперів. Він має багатовікову історію і є предметом розгляду науковців різних галузей наукового пізнання, більшість з яких розглядає вексель саме в економічному сенсі. Серед сучасних авторів, які займаються проблематикою застосування векселів, слід зазначити І.Архіпова, С.Барвено, В.Бєлова, А.Вишневську, Л.Єфімову, В.Жушман, В.Ільїна, І.Красько, Ю.Кремера, М.Старшинського, Г.Чашко, В.Яроцького та ін. [1, c.88]

Вексель набув поширення в усьому світі, а для використання його в міжнародних розрахунках у 1930 р. у м. Женеві були ухвалені міжнародні вексельні конвенції, до яких Україна приєдналася в липні 1999р. [5, c. 22]

Сьогодні операції з векселями здійснюються на підставі відповідних положень Цивільного та Господарського кодексів, Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», спеціального Закону «Про обіг векселів в Україні» (від 05.04.2001р.) та підзаконних актів НБУ, ДКЦПФР та Мінфіну.

Клас векселів досить різноманітний, вони відрізняються за різними ознаками: за емітентом, угодами, що обслуговуються суб’єктом, що здійснює оплату (рис.1).

Рис.1. Класифікація векселів

За ознакою емітента розрізняються казначейські і приватні векселі. Казначейський вексель – короткострокове боргове зобов’язання, що випускається урядом країни звичайно за посередництва Центрального банку з терміном погашення, як правило, від 90 днів до 180 днів. Приватні векселі емутіються корпораціями фінансовими групами, комерційними банками. Строковість таких векселів від декількох тижнів до декількох місяців. Спеціального забезпечення ці папери не мають і заставою їхньою надійності виступає тільки рейтинг векселедавця, стійкість його фінансового становища й авторитет на ринку цінних паперів.

Мета випуску - залучити в банківський обіг вільні кошти. Кредитор суб'єктом (юридична чи фізична особа) купує вексель за дисконтною ціною, тобто меншою номіналу, а через певний час погашає боргове зобов'язання за номінальною ціною, маючи дохід, що дорівнює різниці номіналу і ціни придбання. Банківський вексель може бути використаний векселедержателем як засіб платежу при розрахунках з іншими підприємствами, а також проданий на вторинному ринку цінних паперів іншому інвестору. В обох випадках на зворотному боці векселя передбачений передавальний напис. [4, c. 12-13]

Головними перевагами векселів є : простота організації розміщення; найбільш оперативний спосіб залучення коштів; найдешевший механізм залучення коштів;інструмент, що дозволяє залучати будь-який обсяг фінансових ресурсів; платіжний засіб; перший крок у залучення коштів на відкритому борговому ринку.

До основних недоліків векселів слід віднести: низьку ліквідність вторинного ринку; кредитну історію векселя серед вузького кола інвесторів ; короткостроковість запозичень;більш високу, у порівнянні з іншими інструментами, вартість запозичень; ризики документального обігу векселів (підробка, викрадення тощо) [3, c.18]

Найбільший інтерес до використання у розрахунках між підприємствами негрошових форм виникає в період кризи ліквідності, тобто нестачі живих грошей. Покупець, не маючи можливості заплатити тут і зараз, може скористатись векселем. Виписати власний вексель може будь-яке підприємство, і простота обігу. Чим більш відомим є підприємство, тим більше шансів у виписаного ним векселя почати свій шлях.

Виписати власний вексель нескладно: слід правильно заповнити реквізити спеціального бланку, що має назву «простий вексель». Відстрочення оплати за великою поставкою товару можна оплатити серією векселів, погашення яких буде здійснюватися за графіком. Однак тут потрібно пам’ятати: обсяг випущених векселів, як і будь-якої позики, не може бути безмежний і повинен враховувати можливості підприємства обслуговувати власний борг. Організацією таких угод, а також процедурою обліку, зберігання (погашення) векселів займаються банки. Як правило підприємство-векселедавець доручає сплачувати свої боргові цінні папери банку (ця процедура називається доміциляцією). Авалюючи вексель, тобто розміщуючи на лицьовому боці боргового паперу спеціальний напис, банк приймає на себе відповідальність за погашення паперу. Якщо векселедавець не оплатить вексель, то банк, відповідальний за авалювання, буде зобов’язаний погасити його за свій рахунок. [2, c.25]

Між тим, обсяги операцій з векселями протягом останніх 10 років є суттєвими, що свідчить про потребу економіки в цьому інструменті (табл.1).

Таблиця 1

Обсяги операцій з векселями упродовж 2005-2008 рр.

Показник	2005	2006	2007	2008	Темп приросту (±)
Загальні обсяги торгів на ФР, млрд.грн.	403,7	492,8	754	883,4	479,7
Частка векселів в загальних обсягах торгів на ФР, %	33	29	28	21,7	-11,3
Обсяги торгів векселями на ФР, млрд.грн.	133,1	142,2	213	191,8	58,7
ВВП, млрд.грн.	441,4	544,2	713	949,8	508,4

За даними ДКЦПФР на фондовому ринку за період з 1999р. по 2008 р. при рості ринку у 53 рази частка векселів зменшилась лише у 3,2 рази. При цьому коефіцієнт кореляції між обсягом векселів та ВВП складає 0,93, що свідчить про дуже тісний зв'язок між ними. За 2008 р. обсяг торгів векселями на фондовому ринку склав 1912,84 млрд. грн. при ВВП = 949,86 млрд. грн. – тобто 20,2%. Отже, векселі обслуговують виробництво ВВП. Але, більш детально проаналізувати, як векселі працюють в економіці, неможливо завдяки недосконалої статистики. [3, c.15]

В умовах кризи ліквідності і різкого скорочення обсягів банківського кредитування промисловості вексельні розрахунки можуть стати альтернативою коротко- і середньострокового кредитування суб’єктів господарювання, що забезпечить розвиток економіки і зменшить бартерні розрахунки, які зумовлюють тонізацію економіки і скорочення податкових надходжень до Державного бюджету.

Оформлення заборгованості векселями забезпечить активізацію платежів, погашення взаємної заборгованості шляхом проведення заліків зустрічних вимог, скоротить обсяги дебіторсько-кредиторської заборгованості і зменшить прострочену заборгованість між підприємствами. До антикризових переваг векселя необхідно віднести в першу чергу те, що вексель дозволяє закрити заборгованість перед кредитором цілого ряду учасників вексельної схеми розрахунків, що стоять в індосаментному ряду після того, хто сплатив вексель. Це призведе до суттєвого зниження загального рівня дебіторської заборгованості.

Випуск фінансових векселів банками і компаніями з управліннями активами у поєднанні з організацією вексельних програм (корпоративних, галузевих, державних) дозволить значно збільшити ресурсний потенціал для розвитку економіки і забезпечить ефективний розвиток окремих підприємств, галузей і промисловості в цілому. Але це потребує відповідного регулювання та контролю для підтримки ліквідності фінансових векселів. [3, c.16]

Отже, важливість та величезні обсяги поставлених задач перед учасниками вексельного обігу в Україні, практично необмежене коло господарських зв’язків та економічних відносин вимагають кооперації діяльності державних і комерційних структур щодо скорочення сум неплатежів і впровадження вексельного обігу. Також потрібно забезпечити сферу використання векселів більш серйозною правовою основою, так як існує значне зловживання у сфері вексельного обігу , і ліквідації цього зараз надається значна увага.

Література:

1. Ємельянов А.С. Юридична природа векселя // Экономика и право. – 2007. - №3. – с. 88-91

2. Рудненко Т. Вексель як антикризовий фінансовий інструмент // Фінансовий ринок України. – 2009. - №11. – с. 25-26

3. Рудненко Т. Вексельний обіг та перспективи використання фінансових векселів в Україні // Фінансовий ринок України. - 2009. - №7-8. - с.15-18

4. Рябіков О. Вексель як фінансовий інструмент // Фінансовий ринок України – 2008. – №5. – с.12-16

5. Фещенко Н.М. Вексельний обіг в Україні: проблеми та їх шляхи вирішення // Економіка, фінанси, право. – 2007. - №3. – с.22-25

6. Фещенко Н.М. Зловживання у сфері вексельного обігу та заходи щодо їх попередження // Підприємтво, господарство і право. – 2007. - №9. – с. 162-165