Павлюк Т. І., Перегінська С. В.

Науковий керівник: Никифорак О.Я.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Постановка проблеми. Екологічну ситуацію в Україні вже давно характеризують як кризову. Впродовж тривалого часу відбувалися i структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Відхід від традиційно «ресурсної i споживацької» стратегії розвитку потребує зміни поведінки суспільства, розроблення нових концепцій державного управління й підприємницької діяльності, оскільки розбалансованість функцій використання природного капіталу та його відтворення призвела до широкомасштабних деструктивних процесів, які становлять реальну загрозу для здоров'я людини i розвитку суспільства.

Останнім десятиліттями з'явилися нові науковi напрями, які генерують в coбi як класичні вчення, так i новітні уявлення про людину, суспільство i природу та їx співіснування. Одним iз таких напрямів є екологічний менеджмент, який на сьогодні вже є окремою науковою дисципліною та своєрідною ідеологією управління виробничою діяльністю, оскільки пропонує дієвий інструментарій для розв'язання поточних та попередження виникнення нових еколого-економічних проблем виробництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичну i методологічну основу дослідження системи екологічного менеджменту складають праці українських та зарубіжних вчених. Важливе значения мали праці Н. Пахомової, К. Pixтepa, А. Садєкова, О. Балацького, Т. Галушкіної та інших вчених, присвячені вивченню екологічного менеджменту як типу управління сучасним підприємством, а також роботи В.О. Паламарчука, Г.В. Черевка, M.I. Яцківа, І.Г. Яремчука та ін., що розкривають економічний механізм природокористування. О значення мали дослідження О.А. Амоши, Г. Ісфорта і С. Шмідхейні, що розглядають проблеми взаємодії металургійних підприємств і навколишнього середовища, а також дослідження Г.А. Черниченка, Б.В. Букринського, М.Г. Чумаченька, Б.М. Данилишина, присвячені питанням еколого-економічної стійкості суспільства, економіки та регіонів.

Постановка завдання: провести аналіз теоретичних положень поняття "екологічний менеджмент"; визначити основні категорії принципів екологічного менеджменту; зазначити основні нормативні документи екологічного менеджменту та їх значення; визначено місце екологічного менеджменту в системі управління металургійним підприємством.

Виклад основного матеріалу. B даний час під екологією розуміють "науку про взаємини між живими організмами, біологічними системами та місцем існування...". Отже, "екологічним" можна вважати все те, що впливає на живі організми, біологічні системи i середовище існування в цілому.

На думку авторів, на розуміння cyтi екологічного менеджменту впливає підхід до понять "охорона навколишнього середовища" i "природокористування". Деякі автори розглядають ці два поняття як самостiйні, інші ж вказують на необхідність розгляду охорони навколишнього середовища як елемента процесу природокористування. Звідси icнує така думка, що екологічний менеджмент — це управління природою (природним середовищем).

В публікаціях українських фахівців ототожнюються поняття "охорона навколишнього середовища" i "екологічне управління". На наш погляд, такий підхід не є коректним, оскільки перше визначення вважають ширшим, тому що воно розглядає всю сукупність заходів направлених на збереження, поліпшення, i відновлення параметрів навколишнього середовища. Тоді як друге визначення характеризує процес управління названими заходами, процес включення питань охорони навколишнього середовища на будь-якому з piвнів управління[4].

Деякі автори розглядають екологічний менеджмент стосовно регіонального розвитку виробництва, іншими словами, перетворюючи його на різновид регіонального управління. Але екологічні проблеми - це проблеми, які неможливо вирішити суто на локальному, peгioнальному piвнi. Дане твердження не заперечує того, що в будь-якому peгіоні на будь-якому підприємстві повинна проводитися екологічна політика.[3, c. 166].

Таким чином, екологічний менеджмент — це досить ємна i багатогранна діяльність, яку можна трактувати в широкому i вузькому змістi слова. У широкому змісті слова — це тип управління, принципово орієнтований на формування i розвиток екологічного виробництва i нової екологічної якості життєдіяльності людей, з метою збереження якості природного середовища, забезпечення здоров'я населення та економного витрачання ресурсів. Визначення ж цієї діяльності у вузькому змісті включає виділення різних її аспектів, їх комбінацію i piзні управлінські ієрархії.

Аналіз сучасної літератури вказує на наявність особливостей поняття "екологічний менеджмент" відносно поняття "екологічне управління".

Поняття екологічний менеджмент можна застосувати на металургійному підприємстві, оскільки класичні умови виникнення та реалізації менеджменту припускають наявність приватної власності і матеріальної відповідальності

При екологічному управлінні на металургійному підприємстві, як правило, відсутня чітко сформульовані політика, цілі i завдання в екологічній сфері, оскільки у нього немає зацікавленості в поліпшенні цих параметрів. Принциповим є підхід до ліквідації забруднень. Якщо при екологічному управлінні відбувається ідентифікація дій на навколишнє середовище, результатом якого є плата за збиток, що їй завдано, то у paзi екологічного менеджменту негативний вплив дій підприємства на навколишнє середовище передбачається, i воно здійснює плату за запобіжні засоби. Таким чином, значно зменшується можливість виникнення різних аварійних i непередбачених ситуацій. Більш того, як вже наголошувалося, сучасне дослідження вказують на те, що запобігання забрудненню навколишнього природного середовища в переважній більшості випадків обходиться для підприємств набагато дешевше ніж заходи, які направлені на усунення наслідків забруднення (у вигляді плати за забруднення).

Отже, "екологічний менеджмент" на рівні металургійного підприємства - це економічно ефективне управління екологічною складовою підсистем підприємства, направлене на запобігання забруднення навколишнього природного середовища впродовж всього життєвого циклу самого виробництва[1, c.42-43].

Ефективність екологічного менеджменту підприємства досягається лише за умови активної підтримки з боку вищого керівництва i участі всього персоналу у налагодженні екологічно свідомої i відповідальної діяльності. Виходячи з цього принципи екологічного менеджменту промислового підприємства можна диференціювати за двома основними категоріями:

1) управління виробництвом: постійний моніторинг виробничого процесу, превентивність дій i заходів, постійне вдосконалення виробництва, комплексний підхід, цілеспрямованість, послідовність у досягненні мети;

2) управління персоналом: професіоналізм; постійне вдосконалення професійних навичок; екологічна культура i свідомість; персональна відповідальність; стимулювання i заохочення[2, c.229].

На сьогодні вже сформовано потужну правову основу для діяльності у сфері екологічного менеджменту. Виділяють такі групи нормативних документів екологічного менеджменту:

1. На національному рівні:

- основні закони і правила;

- правила і норми виробничої діяльності;

- внутрішньо-фірмові правила та норми.

2. На міжнародному рівні:

- міжнародні документи екологічної політики;

- міжнародні документи з екологічного менеджменту.

Постійне посилення міжнародного i національного законодавства у сфері охорони довкілля та екологічного менеджменту приводить до того, що закони конкуренції примушують підприємців дотримуватись принципів сталого розвитку. [2, c. 230-234].

Висновок. Отже, на сучасному eтaпi розвитку суспільства використання підходів екологічного менеджменту є важливим для розв'язання еколого-економічних суперечностей, спровокованих економічним розвитком. Кожне підприємство рано чи пізно стикнеться з необхідністю екологічної модернізації не лише виробничого обладнання i технологічних процесів, а й методів i принципів управління виробництвом.

Екологічний менеджмент активно використовує творчий потенціал підприємництва i можливості, які надаються ринковою економкою, i тим самим, є вдосконаленням існуючого екологічного управління на металургійних підприємствах. Разом з тим те, що це сприяє розвитку виробництва i отриманню додаткового прибутку є характерним i значущим проявом виникнення i розвитку нових, сучасних форм екологічної культури у металургійному виробництв!, підприємництві i у ринкових відносинах.

Література:

1. Варламова І.С. Система екологічного менеджменту на металургійних підприємствах в умовах ринкової економіки // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. - №6. – С. 42-44.

2. Потай О.А. Концептуальні засади екологічного менеджменту підприємства // Регіональна економіка. – 2008. - №1. – С. 226-235.

3. Смірнова К.В. Деякі напрямки екологізації економіки України // Науковий вісник: Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища: Зб. наук. праць . – Львів, 2007. – С. 165-169

4. Шевчук В. Національна екологічна політика України: стратегічні оцінки і рекомендації. – К., 2007. – 57с.