зовнішньоекономічна діяльність - поєднання інтересів підприємств та держави

Москальва С

Оа-05- Ма

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ - ПОЄДНАННЯ ІНТЕРЕСІВ ПІДПРИЄМСТВ ТА ДЕРЖАВИ

Одне з найважливіших і винятково складних завдань, які стоять перед економікою України, полягає у стабілізації і нарощуванні як обсягів виробництва продукції взагалі, так і продовольчої групи зокрема. Суттєвим фактором досягнення нормального економічного та соціального стану сільського господарства поряд з 'іншими умовами є забезпечення в галузі науково-технічного розвитку таких темпів, які характерні для передової світової практики. Ця смілива проблематична мрія на шляху до ринку стала в центрі уваги науки та практики.

Економіка України повинна розвиватись переважно на власній господарській основі, тобто виробничу сферу слід інтенсифікувати на порівняно замкненій виробничо-технічні базі. Звичайно, такий принцип розвитку сам по собі не є запорукою розквіту. Тому в забезпеченні технічного прогресу особливу роль слід віднести зовнішньоекономічній діяльності, в основі якої є взаємодія суб'єктів господарської діяльності з боку України, і іноземних держав.

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності., побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами

На думку деяких спеціалістів, поняття зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) з'явилось в Україні та інших постсоціалістичних країнах з початком економічної реформи, в 1957 р. Одним із центральних напрямків даної економічної реформи була децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішній ринок і стимулювання розвитку ЗЕД на рівні господарських суб'єктів.

На даному етапі ЗЕД розглядається не тільки як складова частина господарської діяльності підприємства, але й як важливий фактор економічного росту, створення передумов більш інтенсивного розвитку інтеграційних процесів на мікрорівні.

В цей період був прийнятий ряд важливих законодавчих актів, зокрема Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про єдиний митний тариф", "Про режим іноземного інвестування", Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та ін.

Проте в організації й управлінні ЗЕД в Україні залишається ще багато невирішених проблем. Структура зовнішньоторгового обігу як і раніше має переважно сировинний характер, все ще нераціональним являється імпорт, недостатньо ефективно функціонують спільні підприємства з іноземним капіталом. Великої уваги вимагають і такі питання, як створення стабільної правової бази, сприятливого інвестиційного клімату, Ефективної системи управління ЗЕД на різні підприємства, підвищення якості експортної продукції і багато інших.

В результаті проведення економічних реформ в зовнішній сфері сформувалось два поняття: "зовнішньоекономічні зв'язки" (ЗЕЗ) і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД).

На відміну від ЗЕЗ, які являють собою різні форми, засоби і методи зовнішньоекономічних відносин між країнами, ЗЕД висвітлює зовнішньоекономічну діяльність на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань і т.д.) - ЗЕД можна визначити як сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і

оперативно-комерційних функцій підприємства, пов'язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях.

ЗЕД розглядають як один, із аспектів ЗЕЗ. Разом з тим, це самостійна діяльність підприємства, яка являється, з одного боку, складовою частиною господарської діяльності підприємства, а з другого'- такою частиною його діяльності, котра здійснюється на іншому, міжнародному рівні, у взаємодії з господарськими суб'єктами інших країн.

Основними мотивами розвитку ЗЕД на рівні підприємства є поширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою максимального прибутку; закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання; залучення іноземних інвестицій; участь в міжнародному розподілі праці.

Треба підкреслити, що роль ЗЕД як зовнішнього фактора економічного росту у сучасних умовах постійно зростає. Посилюється її вплив на соціально- економічний розвиток не тільки країни, але й кожного господарюючого суб'єкта.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо незаборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Виручку від експортно-імпортних операцій зараховують на рахунки фізичних та юридичних осіб, які господарюють, і вилучати її без їхньої згоди ніхто не має права.

Кабінет міністрів України може встановлювати режим ліцензування або квотування експорту, імпорту та інших зовнішньоекономічних операцій у випадках, коли їх здійснення може призвести до порушення рівноваги на внутрішньому ринку, при різкому погіршені платіжного балансу держави або визначеного Верховною Радою рівня зовнішньоекономічної заборгованості, а також виходячи з державних інтересів у відносинами з окремими країнами.

Метою зовнішньоекономічної діяльності в Україні є: введення правового регулювання зовнішньої торгівлі, економіки, наук геотехнічного співробітництва, спеціалізації і кооперації у галузі виробництва: науки та техніки, економічних зв'язків у галузі будівництва, транспорту, експедиторських страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надавання різноманітних послуг; втілення в життя власної зовнішньоекономічної політики, виходячи з інтересів економіки держави; забезпечення потреб внутрішнього ринку за рахунок імпорту товарів, які є дефіцитними, і вигідного експорту продукції, виходячи з внутрішніх можливостей: активне використання досвіду інших країн для структурної перебудови народного господарства: подолання неплатоспроможності держави; поліпшення становища України в системі міжнародного розподілу праці; розширення ринку збуту української продукції та досягнення на цій основі сталого економічного зростання і підвищення добробуту народу України; підвищення конкурентоспроможності продукції українських підприємств на світовому ринку; забезпечення дійового валютного та цінового контролю над вивезенням найбільш валютомістких ресурсів; припинення недобросовісної конкуренції; скорочення переліку товарів, експорт яких квотується; перехід від практики адміністративного наповнення іноземних кредитів до їх розміщення за конкурсом серед імпортерів; розширення конкурсного продажу квот; продаж централізовано імпортних товарів за ринковими цінами; зближення структури внутрішніх та світових цін; забезпечення поступового переходу /Ю світових цін на енергоносії та сировину у внутрішні торгівлі; створення для підприємств та організацій всіх регіонів однакових економічних умов діяльності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку; стимулювання експорту товарів з високим ступенем переробки; приєднання України до різних багатосторонніх режимів експортного контролю.

Головна перешкода на шляху до світового ринку вбачається в тому, що основні для західних фірм економічні цілі - розширення ринку або виходу на новий ринок в умовах жорсткої конкуренції - ніколи не бралися до уваги більшістю вітчизняних менеджерів.

Для України було б нереальним ставити завдання широкого виходу на міжнародний і особливо західний ринок наукоємкої продукції з метою залучення валюти. Вихід підприємств за рубіж будь-якою ціною означає становлення на демпінговий шлях та нанесення шкоди економіці України. Щоб підкорити хоча б незначну частину ринку, потрібні неординарні заходи та зусилля світового значення.

Зовнішньоекономічна діяльність повинна стати самостійним джерелом збільшення національного доходу понад рівень його внутрішньодержавного формування, постійною складовою при визначенні напрямів розвитку економіки. Доти, доки економіка всередині держави не стабілізується, кращим варіантом для України є той, за яким експорт перевищує імпорт. Таким шляхом розвивають свою економіку Канада, Німеччина та Франція.