Фурман І.В., Сіпко Т.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

 

МЕХАНІЗМ НАДАННЯ БАНКАМИ ТРАСТОВИХ ПОСЛУГ

 

Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи тільки в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб’єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу. По суті, це інфраструктура фінансової системи, яка забезпечує функціонування насамперед базової сфери – фінансів суб’єктів господарювання. В умовах адміністративної економіки фінансового ринку практично не існувало, оскільки формування ресурсів та їх перерозподіл здійснювалися на директивних засадах через бюджет та банківську систему.

Фінансовий ринок – це сукупність обмінно-перероз­подільних відносин, пов’язаних з процесами купівлі-про­дажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності [3].

Розробки вітчизняних та зарубіжних науковців з даної проблематики мають два спрямування, виходячи з трактування власне категорії «банк­івська послуга». Перший напрямок визначає банківські послуги як один з видів діяльності комерційних банків, поряд з активними й па­сивними операціями банків (Савлук М.І., Мо­роз А.М., Загородній А.Г., Брегеда О.А.). З ін­шого боку, банківські послуги розглядаються як кінцевий результат діяльності банку, який до­сягається завдяки здійсненню різного роду опе­рацій (Івасів Б.С., Дзюблюк О.В., Долан Е.Д., Роуз П.).

Основні види трастових операцій для фізичних осіб – управління майном на довірчій основі і попечительство, розпорядження майном після смерті власника. Управління майном на довірчій ос­нові може бути у вигляді довічного трасту, коли клієнт надає майно в довічне управління з передачею після смерті майна та доходу спад­коємцям [4].

Страховий траст полягає в призначенні банка або іншої до­віреної особи довірителем за страховим полісом. Розпорядження майном після смерті власника – також пошире­ний вид довірчих послуг. При цьому проводиться докладний опис майна, сплачуються всі борги клієнта, а сума, що залишається, розпо­діляється серед нащадків [1].

Корпоративний траст засновується у формі майна, переданого банку в забезпечення випуску цінних паперів.

Траст на користь найманих працівників може набувати форми пенсійного плану або плану участі в прибутках. У першому випадку підприємець вносить кошти за за­твердженою схемою у фонд, що перебуває в управлінні банком, для здійснення в подальшому пенсійних виплат співробітникам підприєм­ства. В другому випадку підприємець передає час від часу частину прибутку в фонд на користь робітників підприємства по досягненні ними пенсійного віку або на іншу дату.

Визначення сут­ності ринку банківських послуг, очевидно, доцільно розпочати з законодавчого трактування банків­ських послуг.

У вітчизняній науковій літературі поняття «банківські послуги» лежить в одній площині з поняттям «банківські операції» і трактується не од­нозначно [4].

Банківські операції з точки зору системного підходу є елементом внутрішнього середовища банку і відображають трансформаційні процеси всередині банку Це є його внутрішня діяльність, яка не виходить за межі банку і знаходить своє втілення у банківських послугах – виходах бан­ку, що забезпечують його зв'язок із зовнішнім середовищем.

Ринок банківських послуг можна визначити, виходячи з трактування ринку як еко­номічної категорії, як систему економічних взає­мовідносин, що виникають між покупцями і про­давцями банківських послуг, яка включає ме­ханізм вільного ціноутворення, вільний вибір видів послуг у банківській сфері, що надаються на ос­нові економічної самостійності, рівноправності та конкуренції його суб'єктів у боротьбі за спожи­вача.

На ринку банківських послуг остаточно виз­начаються їхня вартість і канали розподілу, що сприяє посиленню конкуренції між банківськими установами за зниження витрат на надання послуг і підвищення їхньої корисності, забезпеченню про­порційного розвитку банківської сфери, неперер­вності надання банківських послуг і формуван­ню цілісної банківської системи [4].

Під трастовими розуміють послуги, засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа – засновник, передає своє майно у розпорядження іншій особі – довірительному власнику, для управління в інтересах третьої особи – бенефіціара. Отже, в зазначених правовідносинах беруть участь три сторони:

-       довіритель майна (засновник) – юридична або фізична особа, яка заснувала траст та/або передала довірительному власнику повноваження власника належного їм майна відповідно до умов укладеного між ними договору;

-       довірительний власник (траст) – сторона, яка здійснює управління майном. Ним можуть бути спеціалізовані трастові компанії (довірчі товариства) або трастові відділи банків;

-       бенефіціар – особа, на користь та в інтересах якої надаються довірчі послуги. Ним може бути сам довіритель майна або третя особа.

Трастові послуги на користь фізичних осіб, як правило, включають такі послуги [2]:

1. Розпорядження спадщиною, або заповідальний траст, тобто розпорядження майном клієнта після його смерті, може здійснюватися відповідно до письмового заповіту, залишеного померлим і в якому зазначений виконавець заповіту, або за рішенням суду, коли заповіт не був складений. В обох випадках розпорядником спадщиною може бути трастова компанія чи траст-відділ комерційного банку. Розпорядження майном включає: одержання рішення суду; збір та інвентаризація майна; забезпечення схоронності спадщини; сплату адміністративних витрат та податків; здійснення розрахунків з кредиторами; реалізацію майна, яке не підлягає тривалому зберіганню; контроль за здійсненням комерційних операцій; розподіл майна між спадкоємцями тощо.

2. Управління майном згідно з договором або прижиттєвий траст. Сутність полягає в тому, що довіритель передає банку в управління майно, який зберігає його, інвестує, розпоряджається доходом, одержаним від майна, у визначеному договором порядку. У визначених договором випадках довіритель зберігає право втручатися в процес управління майном. Право управління майном може переходити до банку не лише за заповітом, а й шляхом укладення прижиттєвих угод. Це пов’язано з тим, що довіритель майна не хоче передавати його спадкоємцям відразу, не в змозі чи не бажає самостійно займатися своїм бізнесом тощо.

Управління майном передбачає прийняття рішень щодо його розміщення, оформлення страхування і внесення страхових платежів, депозитні операції з готівкою, облікові операції, виплату доходів бенефіціару, аналіз ефективності використання майна тощо [1].

3. Опікунство та забезпечення зберігання майна передбачає набір операцій, аналогічний управлінню майном. Зазначений вид трастових послуг поширюється переважно на неповнолітніх, які вважаються недієздатними для управління та володіння майном. Якщо неповнолітній дістав у спадщину майно, то в цьому разі призначається опікун, який розпоряджається ним в інтересах спадкоємця.

Опікунство та забезпечення зберігання майна існує в двох формах: опікунства індивіда (неповнолітнього, недієздатного) та опікунства майна – у випадку, якщо власник майна фізично неспроможний самостійно здійснювати управління ним.

4. Агентські послуги характеризуються тим, що одна особа (агент) учиняє як юридичні, так і фактичні дії за дорученням і за рахунок іншої особи (принципала). Кінцевою метою агентських послуг є встановлення договірних зобов’язань між принципалом і третьою особою. Агент, а ним може бути траст-відділ банку, діє, як правило, від імені принципала і відповідно укладені ним або за його сприяння договори створюють права та обов’язки безпосередньо для принципала. У деяких випадках, вступаючи у відносини з третіми особами за дорученням принципала, агент має право діяти від свого імені, не розкриваючи перед третьою особою існування принципала, або може вказати на те, що він виступає за дорученням і за рахунок принципала, не розкриваючи його імені. Незалежно від того, як виступає агент у відносинах з третіми особами, результат укладених ним угод лягає на принципала [2].

Таким чином, на сучасному етапі країни цивільного пра­ва оформлюють довірчі відносини за допомо­гою двох правових конструкцій – довірчого уп­равління майном і довірчої власності. Юридичне поняття трасту, незважаючи па інше розуміння поняття і змісту права власності в країнах цивільного і звичаєвого права, відоме вітчизняному праву під іншою наз­вою – довірча власність, і може бути визначене шляхом тлумачення за українським правам. Тому кваліфікація відносин щодо застосу­вання на території України трасту, створено­го в країні англосаксонського права, має ґрунтуватися на тлумаченні поняття довірчої власності за українським правом у силу не­сумісності трасту з континентальною кон­цепцією «єдиного права власності».

 

Література:

1.     Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.

2.     Мещеряков А.А., Новікова Л.Ф. Новий підхід до визначення економічної сутності діяльності кредитної системи в умовах ринкової економіки. // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 11. – С.214-221.

3.     Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002.-535 с.

4.     Янюк О.В. Банківська послуга та ринок банківських послуг: теоретичні аспекти. // Економіка і регіон. – 2008. – № 4. – С.200-202.