Економічні науки \ Зовнішньоекономічна діяльність

Галушка В.І.,  науковий керівник  д.е.н., проф. Чернега О.Б. 

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського

Підвищення конкурентоспроможності

туристичного сектору України

 

В статті висвітлюються перспективи підвищення конкурентоспроможності туристичної індустрії в Україні. Доведено, що розвиток сучасних ринків послуг та формування новітньої інфраструктури сервісної економіки є вирішальним і невід'ємним компонентом розвитку, а рівень якості й асортименту наданих послуг є надійним показником темпів економічного зростання, технологічного прогресу й нагромадження капіталу.

 

Наприкінці ХХ століття нестабільне економічне становище в Україні та відсутність цілісної системи управління туристичною галуззю призвели до суттєвого скорочення обсягів внутрішніх та іноземних туристичних послуг, порушення системи напрацьованих зв’язків, погіршення матеріальної бази. В 2004-2008 рр. ситуація в туристичному секторі стабілізувалась, було зафіксовано зростання державних капіталовкладень в сферу туризму, підвищення туристичної привабливості держави та збільшення кількості іноземних туристів, які почали відпочивати в Україні. Згідно з оцінками Міністерства економіки України у 2009 році продукти та послуги, пов'язані з діяльністю туристичної галузі, становлять близько 7% валового національного продукту, а за загальними оцінками, близько 11% робочої сили в Україні було зайнято в туристичному бізнесі та супутніх галузях.

Внутрішній туризм в Україні в 2007 році був пріоритетним видом туристичної діяльності в Україні. На нього припадало 86,5 % туристів, що обслуговувались українськими туроператорами. В 2008 році ситуація докорінно змінилася – за кордон виїжджав майже кожен другий турист, на внутрішній туризм припадало лише 52 % [11].  Загалом динаміка українських туристичних потоків представлена в таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка туристичних потоків України, тис. осіб [11,12].

Роки

Кількість громадян України, які виїжджали за кордон - усього*

Кількість іноземних громадян, які відвідали Україну - усього*

Кількість туристів, що було обслуговано суб'єктами туристичної діяльності України – усього**

Із загальної кількості туристів:**

Кількість екскурсантів**

іноземні туристи

туристи-громадяни України, які виїжджали за кордон

внутрішні туристи

1

2

3

4

5

6

7

8

2000

13422,3

6430,9

2014,0

377,9

285,4

1350,8

1643,9

2001

14849,0

9174,2

2175,1

416,2

271,3

1487,6

1874,2

2002

14729,4

10516,7

2265,3

417,7

302,6

1544,9

1991,7

2003

14794,9

12513,9

2857,0

590,6

344,3

1922,0

2690,8

2004

15487,6

15629,2

1890,4

436,3

441,8

1012,3

1502,0

2005

16453,7

17630,8

1825,6

326,4

566,9

932,3

1704,6

2006

16875,3

18935,8

2206,5

299,1

868,2

1039,1

1768,8

2007

17334,7

23122,2

2863,8

372,5

336,0

2155,3

2393,1

2008

15498,6

25449,1

3041,7

372,8

1282,0

1386,9

2405,8

* Включно з одноденними відвідувачами (за даними  Адміністрації Держприкордонслужби України)

** За даними Державної служби туризму і курортів України

 

На основі даних таблиці 1. за період з 2000 по 2008 рік збільшилась як кількість громадян України, які виїжджали за кордон, так і кількість іноземних громадян, які відвідали Україну (на 1027,7 тис. осіб). Кількість екскурсантів також  збільшилась – на 761,9 тис. осіб. Також слід відмітити, що в 2004 році значно зменшилася кількість туристів, які було обслуговані туристичними фірмами. В 2005 році ситуація не покращилась, і лише в 2007 році туристичні підприємства за кількістю клієнтів, що були обслуговані, вийшли на рівень 2003 року.

У 2008 році кількість іноземних громадян, які відвідали Україну збільшилась на 2 млн. 327 тис. осіб, але іноземних туристів, які відпочивали  в Україні у порівнянні з 2007 роком стало більше лише на 297 осіб. Ще більше українських громадян надавали перевагу відпочинку за кордоном ніж на українських курортах та рекреаційних комплексах. Даний  факт свідчить про те, що рівень сервісу на українських курортах значно поступається сервісному обслуговуванню в Єгипті або Туреччині, при майже однаковому ціновому критерію. Майже зовсім не зростає рівень сервісу для відпочиваючих з середнім рівнем достатку. Ніні український туризм рекламують або самі туристичні кампанії, або громадські організації. І це незважаючи на те, що 2008 рік указом Президента був проголошений роком туризму і курортів в Україні [1].

В більшості випадків мета в’їзду іноземних громадян на територію України – приватна. В 2008 році  з 25,4 млн. осіб, що перетнули держкордони України лише 6,7 % громадян прибули з туристичною метою, 87,6 % – з приватною, 4,1 % заявили дипломатичну та службову мету поїздки, 0,3 % прибули на навчання. Загалом у порівнянні з 2006 роком кількість міжнародних відвідувань зросла на 34,4 %. 

За схемою розрахунків, що рекомендована ВТО, іноземні відвідувачі залишили близько 2,9 млрд., доларів США протягом свого перебування в Україні у 2008 році. У свою чергу громадяни України в 2008 році здійснили 13,6 млн. закордонних поїздок (приріст склав 16,4%), в тому числі 7,4 млн. туристичних (приріст 8,0%), решта - одноденні відвідування [4].

Аналогічно до багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичні потоки між сусідніми державами, для України сукупна частка туристичного обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою протягом 2005- 2008  років коливалася у діапазоні від 60 до 65 % від загального обсягу туристичного потоку України [2].

Здебільше Україну відвідують громадяни країн колишнього СРСР та прикордонних країн: Польщі, Румунії, Угорщини та Словаччини, заявляючи при цьому приватну мету візиту. Доля останніх чотирьох країн у загальній кількості відвідувань України за 2008 рік становить 32,9 %. Близько 40 % всіх громадян Великобританії, Франції, Німеччини та США відвідали Україну з туристичною метою. Найбільша кількість туристів приїхала з Росії. Поїздки між сусідніми державами і надалі будуть переважати в структурі міжнародного туризму України.

Розглядаючи структуру внутрішнього туризму, слід зазначити продовження активної діяльності у 2008 році туристичних підприємств таких регіонів, як АР Крим, м. Київ, Одеська, Донецька, Дніпропетровська, Львівська, Харківська області. Понад 6,9 млн. населення України здійснили різноманітні подорожі в межах України. Близько 16,0 млн. відвідувачів зареєстровано музеями України та більше 1,8 млн. екскурсантів на рахунку туристичних агентств. Розрахований за методикою ВТО сукупний обсяг реалізації товарів та послуг різних галузей економіки, що забезпечують задоволення споживчих потреб іноземних та внутрішніх відвідувачів України, склав в 2008 році 20,9 млрд. гривень [6].

У виїзному туризмі України, обсяги якого збільшились за 2008 рік на 8,7%, спостерігаються певні закономірності та тенденції. Найпотужніші потоки виїзду українських громадян, як і раніше, зареєстровані в напрямках до сусідніх держав, що проявляються як у туристичних поїздках, так і в одноденних відвіданнях, левову частку яких складають транзитні поїздки. Донецька область посідає друге місце в Україні за виїзним туризмом - 98,3 тис. осіб. у 2007 році.

Протягом 2008-го року туристичні підприємства, готелі та санаторно-курортні заклади України, загальною кількістю 7214 одиниць, реалізували власних послуг на суму близько 3 млрд. грн., що дорівнює 1,5% у ВВП України та 3,3% по статті "Виробництво послуг". Приріст сукупного обсягу реалізації в порівнянні з попереднім роком становив 20 %. За 2006 - 2008 роки кількість відвідань України іноземними громадянами збільшилась на 6,5 млн. осіб.  в тому числі кількість іноземних туристів зросла на 28%. У таблиці 2 наведена кількість готелів, номерів та житлова площа всіх номерів в Україні по роках [7,8].

Таблиця 2. Характеристика підприємств готельного типу [7,8].

Роки

Кількість підприємств готельного типу

Кількість номерів

Житлова площа всіх номерів, тис. м2

1

2

3

4

2000

1308

51012

949,1

Продовження таблиці 2

1

2

3

4

2001

1258

49966

947,9

2002

1254

51107

977,0

2003

1218

50412

997,8

2004

1192

50414

1012,2

2005

1232

51686

1072,4

2006

1269

53645

1120,2

 

         Спостерігається тенденція до зменшення кількості підприємств готельного типу, але кількість номерів та відповідно і житлова площа зростає. Якщо в 2000 році в Україні функціонувало 1308 готелів з 51012 номерами, загальною площею в 949,1 тис. м2, то у 2006 році кількість номерів склала 53645 одиниць (зростання на 5,2 %) з загальною площею у 1120,2 тис. м2 (зростання на 18 %).

В 2009 року в Україні функціонувало 2,7 тис. туристичних підприємств, що становить 64% від загальної кількості тих, які отримали ліцензію на туристичну діяльність. Більше половини (52%) діючих туристичних підприємств сконцентровано у трьох регіонах: м. Київ (25%), Автономна Республіка Крим (18,%), Одеська область (9,0).

В усьому світі виявляється тенденція до зменшення частки організованого туризму у міжнародних туристичних потоках. Все більше людей подорожують, але поповнення їх чисельності відбувається за рахунок тих, хто самостійно організовує свої поїздки, уникаючи послуг туристичних агентств. Такі можливості створюються завдяки розширенню доступності інформації через Інтернет, спрощенню порядку перетину кордонів між країнами [9].

Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає у створені конкурентоспроможного на внутрішньому та світовому ринках національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити потреби населення України, розширенні внутрішнього туризму та постійному зростанні обсягів в’їзного туризму, забезпечення на цій основі комплексного розвитку курортних територій та туристичних центрів з урахуванням соціально-економічних інтересів їх населення, збереженні та відновленні природного середовища та історико-культурної спадщини, вирішенні завдань щодо наповнення державного і місцевих бюджетів.

Для визначення пріоритетних напрямів туристичної політики доцільно використати концепції міжнародної конкурентоспроможності М. Портера і модель «національного ромба», виділяючи чотири основні елементи національної конкурентоспроможності: фактори виробництва туристичних послуг, параметри внутрішнього попиту, супутні і додаткові галузі, а також стратегії, структуру і суперництво національних фірм.

Елемент 1 - стратегія, структура, конкуренція українських туристичних підприємств: запровадження безвізового режиму для громадян з країн, що генерують основні туристичні потоки і грошові надходження у туризм; сприяння створенню суспільних організацій туристичного профілю; сприяння участі національних туристичних підприємств у міжнародних програмах; активізація рекламно-інформаційної діяльності та розробка маркетингової стратегії українського туризму; залучення додаткових коштів для здійснення аналітичних та інформаційних проектів у туристичній сфері з боку міжнародних донорських організацій; формування ефективного механізму вкладення коштів у розбудову туристичної інфраструктури.

Елемент 2 - параметри внутрішнього попиту: збільшення ємності платоспроможного внутрішнього попиту; стандартизація і сертифікація туристичних послуг; стимулювання внутрішнього туристичного попиту; розвиток соціального туризму; оптимізація структури внутрішнього туристичного попиту.

Елемент 3 -  фактори виробництва туристичних послуг: охорона та відновлення природної та історико-культурної спадщини; сприяння модернізації інфраструктури засобів розміщення та залученню інвестицій; розвиток галузевої системи підготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів; створення системи інформаційно-аналітичної бази туризму з урахуванням системи національних рахунків у відповідності з міжнародною практикою та рекомендаціями ВТО; сприяння проведенню наукових досліджень у туризмі; розробка комплексу заходів для забезпечення безпеки туристів

Елемент 4 - супутні галузі: підтримка галузей і виробництв, що є постачальниками товарів і послуг для підприємств туристичної індустрії; міжвідомча координація соціально-економічної діяльності з урахуванням інтересів туризму [3].

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що туристична політика повинна сприяти розвитку, ефективному стійкому використанню, постійному удосконаленню всіх складових елементів «національного ромба».

З усього вищезазначеного можна стверджувати, що в найближчому майбутньому буде збережено позитивну тенденцію щодо підвищення ефективності функціонування туристичної галузі України через поліпшення структури вітчизняного туристичного ринку. Завдяки активізації розвитку внутрішнього та в’їзного туризму відбуватиметься зростання валютних надходжень, доходів бюджету від туристичної галузі, що безумовно призведе до збільшення темпів економічного зростання та підвищення добробуту країни. Позитивні структурні зрушення знайдуть відображення у перевищенні показників розвитку в’їзного туризму над виїзним, що ще у 90-х роках ХХ ст.. було проголошено як одну із основних задач у сфері здійснення туристичної політики. Все це вимагає від державних і місцевих органів регулювання туристичної діяльності вживання заходів, спрямованих на активізацію залучення іноземних туристів та розвиток внутрішнього туризму задля позитивного ефекту функціонування туристичної галузі.

 

Література:

 

1. Булатова О.В., Дубенюк Я.А. Закономірності та прогноз розвитку туристичної галузі України, Маріупольський державний гуманітарний університет, - 2005.

2. Галасюк С.С. Необхідність удосконалення державного регулювання сфери туризму України// Туристична освіта в Україні: проблеми і перспективи: Зб. Наук. Праць. – К.: Тонар, 2007. – С 67-73.

3. Гук Н.А., викладач кафедри економіки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка «Інструменти регулювання міжнародного туризму в Україні».

4.  Гулич О.І. Формування правового поля залучення інвестиційних коштів на збереження та використання об’єктів культурної спадщини в туристичних цілях, - 2006.

5. Долішній М. Україна – ЄС, перспективи регіональної інтеграції // Вісник

Тернопільської академії народного господарства: Спеціальний випуск. – Тернопіль, 2008. – 280с.

6. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг- 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Альтерпрес,2006.

7. Мунін Г.Б., Змійов А.О., Зінов’єв Г.О. Самарцев Є.В., Гаца О.О. Управління сучасним готельним комплексом: Навч.посіб. / За ред. Дорогунцова С.І. – К.: Ліра-К, 2007.

8. Нечаюк Л.І., Нечаюк Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: Менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

9. Папірян г.А. Міжнародні економічні відносини. Економіка туризму. «Дія держави на туризм і політика розвитку туризму».

10. Роглєв Х.Й. Основи готельного менеджменту: Навч.посіб. – К.: Кондор, 2005.

11. http://www.tourism.gov.ua – сайт державної служби туризму та курортів.

12. http://www.ukrstat.gov.ua – сайт державного комітету статистики України