Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

Головінов О.Н., Тонкошкур К.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Необхідність побудови конкурентоспроможної національної економіки України в умовах глобалізації

Світова економіка на сучасному етапі розвитку зазнає глибоких змін, причому глобальні процеси відіграють системовизначальну роль по відношенню до окремих національних економік, до тенденцій їхньої взаємодії. Економічна глобалізація, загострення міжнародної конкуренції, трансформація міжнародних економічних відносин визначають необхідність формування нових підходів до забезпечення міжнародної конкурентоспроможності національних економік. Тому концептуальні підходи забезпечення міжнародної конкурентоспроможності України не можуть бути сформованими без широкого врахування факторів глобалізації та глобальної конкуренції, що вимагає перегляду практики координації відтворювальної функції держави у відповідності до потреб забезпечення належного рівня відновлення ресурсної бази підприємств для забезпечення їх конкурентних позицій.

Дослідженню сутності конкуренції, визначенню її, а також способів вимірювання міжнародної конкурентоспроможності присвячено праці відомих зарубіжних економістів, таких як Р. Верлок, Е. Вогель, Е. Ворнер, Х. Глісман, Дж. Даннінг, Р. Орловський, М. Портер. Д. Репкін та ін., діяльність яких сконцентрована на інституціонально-системних аспектах забезпечення конкурентоспроможності країн.

Економічна ситуація, що склалася в Україні не є сприятливою для налагодження конкурентоспроможності економіки. До негативних факторів, які впливають на економічну ситуацію в Україні слід віднести передусім значно нижчий від більшості розвинених країн світу професійний та культурний рівні людини-працівника, зростаючу дискваліфікацію значної частини найманих працівників, внаслідок масового безробіття, а також критичний стан здоров'я більшості населення.

За індексом людського розвитку, розрахованим ПРООН, Україна перемістилася з 54 місця в світі у 1992 році, на 91 місце у 1997 році, 74 місце у 1999 році, 85 в 2009 році. Варто шукати вихід України з ситуації, що склалася на геополітичному просторі [3].

Крім того, до загроз в економіці відноситься надзвичайно високий ступінь фізичної (понад 70%) та моральної зношуваності (понад 95%) основних фондів, значна виснаженість сільськогосподарської землі, катастрофічно низький рівень впровадження нової техніки, відсутність навіть простого відтворення основних фондів, масовий відтік за кордон кадрів найвищої кваліфікації, трьохкратне скорочення витрат на розвиток освіти, сировинна та енергетична залежність здебільшого від однієї країни, використання застарілих форм й методів організації виробництва, систем заробітної плати.

Криза, в якій Україна опинилася внаслідок багатьох різних чинників, у тому числі і глобалізації, має не лише економічний, політичний, але взагалі системний характер. При умові мобілізації накопичень вихід може забезпечити лише сильна модель реформування. Йдеться про одночасне здійснення двох підходів:

а) часткової (оптимальної) переорієнтації цінових та інших економічних регуляторів у бік забезпечення відтворювальних процесів на підприємствах внутрішнього сектора;

б) реконструкції і переструктурування виробничо-технологічного простору країни, які супроводжувалися б ліквідацією і перепрофілюванням безперспективних підприємств.

Дуже важливо для України зменшити рівень безробіття. Здавання землі в оренду іноземним компаніям в значній мірі збільшило б доходність державного бюджету. Також, можна збільшити ставки ввізного мита з метою підтримки національного товаровиробника через стимулювання експорту та зниження імпорту. Зокрема, доцільним буде вивіз за кордон продукції харчової галузі і стримування імпорту іноземних продовольчих продуктів [1].

Отже, наближення економіки України до світових та європейських господарських процесів детермінує необхідність подальшого поглиблення ринкових реформ, здійснення широкомасштабних структурних перетворень, прискорення інституційних змін, відчутного скорочення тіньового сектору. Надзвичайно важливим є вивчення і глибокий аналіз провідних тенденцій розвитку світових ринків, міжнародного поділу праці з метою повнішого та ефективнішого включення економіки України в сучасні цивілізаційні процеси. На сучасному етапі розвитку зовнішньоекономічної політики нашої держави доцільним напрямом економічної інтеграції є одночасна співпраця з вищенаведеними структурами світового господарства, а не безоглядна спрямованість на якийсь один інтеграційний напрям. Також, треба відзначити, що Україні необхідно запроваджувати свою національну стратегію розвитку економіки, запозичивши досвід провідних країн таких як Японія, США, Китай, які зуміли в умовах глобалізації суспільства забезпечити на базі спрямованої на оптимальне використання надбаного позитивного підґрунтя та на основі фінансових, людських, організаційних ресурсів побудувати конкурентоспроможну національну економіку. Проте, усі згадані заходи не можливі без однієї складової, а саме без побудови справжнього громадянського суспільства.

Література:

1. Бураковський І. Шлях України до СОТ: суб'єктивні нотатки про українську економічну політику //Дзеркало тижня.-2005.-№39.- с.2.

2. Гаврилишин Б. Час глобалізації: сценарії для України і Росії — загрози і шанси// День.-2001.- №66.