Сеник Г.О., студентка магістрату
Янчук Г.В., науковий керівник,
к.е.н., доцент
Вінницький
національний аграрний університет
ЗАПАСИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ,
ОЦІНКА І ЗАВДАННЯ ОБЛІКУ
Вступ. Бюджетні установи для своєї діяльності
купують предмети разового користування – різні господарські та
ремонтно-будівельні матеріали, паливо, тару, матеріали для наукових і
навчальних цілей, інші матеріали.
Вартість цих
матеріальних засобів повністю вибуває із суспільного кругообігу протягом одного
або кількох актів споживання. У цьому плані матеріали в бюджетних установах
нагадують оборотні кошти виробничої сфери, але їх неможливо віднести до
останніх, оскільки оборотні кошти повністю переносять свою вартість на новий
продукт і в цій формі продовжують свій кругообіг у суспільному відтворенні, а
матеріальні запаси бюджетних установ вибувають з кругообігу в міру їх
споживання.
Постановка питання. Метою статті є
висвітлення основних принципів обліку запасів у бюджетних установах, а саме, їх
оприбуткування, проведення операцій, переоцінки, інвентаризації та списання.
Актуальність проблеми. Важливим моментом обліку
запасів є їх оцінка. Це особливо актуально в сучасних умовах господарювання,
тобто в ринкових умовах, коли на один і той же вид запасів можуть бути різні
ціни у різних постачальників та різні ціни в різні періоди придбання від одного
і того постачальника.
Дослідження по темі. Питання бухгалтерського
обліку у бюджетних установах розглядало багато вітчизняних вчених, таких як
Атамас П., Бутинець Ф., Джога Р., Матвєєва В., Петренко О., Свірко С., Ткаченко
І. Досить непогано облік запасів висвітлений у законодавчо-нормативних актах
України.
Виклад основного матеріалу.
Матеріали, МШП обліковуються в поточному обліку і балансі
за договірними цінами без ПДВ. Не відносяться на збільшення вартості
матеріалів, а списуються на відповідні статті видатків транспортно-заготівельні
витрати, мито.
Якщо під час придбання матеріалів через дрібнооптові бази
й магазини бюджетним установам надано торгову знижку, то ці товари
обліковуються за роздрібними цінами, а на суму знижки зменшуються фактичні
витрати за відповідними статтями кошторису установи.
Матеріали, які надійшли до бюджетних установ як
гуманітарна допомога, оцінюються комісією за діючими цінами, а отримані в
результаті демонтажу об'єктів основних засобів, спецобладнання - за цінами
можливого використання. Поворотна й обмінна тара обліковується за покупними
цінами. У разі її повернення чи реалізації різниця між покупними і продажними
цінами враховується на фактичні витрати установ.
Прогресивним напрямом в обліку матеріалів є застосування
сталих облікових цін - неодмінної умови впровадження ЕОМ та
оперативно-бухгалтерського (сальдового) методу обліку. Такими цінами є ціни
постачальника або середні покупні ціни для однорідних найменувань матеріалів з
відхиленнями цін на ці матеріали в межах до 20 % за одиницю.
Стала облікова ціна для однорідних найменувань матеріалів
визначається в такий спосіб. Припустимо, що за даними обліку в установі є
кілька видів амонію, кожний з яких поділяється на амоній чистий, чистий для
аналізів і хімічно чистий. Договірна ціна 1 кг першого - 19 грн., другого - 20
грн., третього - 21 грн. Стала облікова ціна 1 кг амонію азотнокислого
дорівнюватиме: (19+20+21):3= 20 грн. Відхилення від облікових цін обліковуються
окремо і підлягають щоквартальному списанню на ті рахунки, на яких відображені
витрати матеріалів за твердими обліковими цінами.
На відміну від госпрозрахунків підприємств та
організацій, де оцінка є не тільки способом вартісного вираження окремих об'єктів
обліку, але й базою для розрахунків багатьох показників фінансового стану, в
бюджетних установах не застосовуються різні способи оцінювання матеріалів
(ФІФО, ЛІФО тощо), не проводиться щомісячне дооцінювання залишків
товарно-матеріальних цінностей в умовах зміни цін на запаси і товари.
Відповідно до наказу ГУ ДКУ і Міністерства економіки України від 02.12.1997 №
127/138 «Порядок дооцінки матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних
предметів бюджетних установ» бюджетні установи проводили разове дооцінювання
матеріалів і МШП, які були придбані до 02.09.1996 та обліковуються за цінами,
що значно відрізняються від нині діючих. У ході дооцінювання ціни на окремі
види матеріалів і МШП були доведені до їх реальної вартості.
Норми запасів матеріалів визначаються в мінімальних
розмірах, які забезпечують постійну роботу установ. Так, нормативи запасів для
наукових установ встановлюються в диференційованих відсотках від суми фактичних
витрат матеріалів за минулий рік за такими чотирма групами матеріалів: матеріали
для наукових цілей; господарські матеріали і канцелярське приладдя; паливо;
пальне і мастильні матеріали, інші матеріали, включаючи тару і матеріали в
дорозі. Зайві запаси матеріалів зараховуються при фінансуванні бюджетних
установ.
З метою збереження і правильного обліку матеріалів
необхідно забезпечити належну організацію складського господарства. Зберігання
матеріалів має здійснюватися у спеціально пристосованих приміщеннях (складах).
Порядок розміщення матеріалів має забезпечувати швидкість операцій їх прийняття
та видачі. Відповідальність за прийняття, зберігання і відпускання матеріалів
покладається на визначених матеріально відповідальних осіб, з якими укладаються
договори про повну матеріальну відповідальність.
Бюджетні установи й
організації повинні проводити інвентаризацію матеріалів, продуктів харчування,
палива, малоцінних і швидкозношуваних предметів та інших матеріальних цінностей
за місцем зберігання та за матеріально відповідальними особами в строки і
порядку, передбаченому «Інструкцією з інвентаризації матеріальних цінностей,
розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ», затвердженою наказом ГУ ДКУ від 30.10.1998 р. №90 із
змінами та доповненнями (№184 від 05.10.2005).
Кількість інвентаризацій
у звітному році, дати їх проведення й перелік майна, що підлягає інвентаризації
під час кожної з них, визначаються керівником установи (крім випадків, коли
проведення інвентаризації є обов’язковим). Проведення інвентаризації є
обов’язковим:
·перед складанням річної фінансової звітності;
·при зміні матеріально відповідальних осіб (на
день прийняття-передання);
·при встановленні фактів крадіжок або зловживань,
псування цінностей на день установлення таких фактів;
·після пожежі або стихійного лиха, терміново
після ліквідації пожежі або стихійного лиха;
·у випадку ліквідації установи;
·згідно з розпорядженням судових та слідчих
органів;
·при передачі майна установи в оренду;
·при передачі підприємств, установ, організацій
або їх структурних підрозділів з одного підпорядкування в інше (на встановлену
дату передачі).
Відповідальність за
організацію інвентаризації, правильне та своєчасне її проведення несе керівник
установи.
Весь процес проведення
інвентаризації можна представити у вигляді схеми:
Наказ керівника Створення комісії
(комісій) Підготовка до
інвентаризації Проведення
інвентаризації запасів Оформлення
результатів інвентаризації Регулювання
інвентаризаційних різниць
Рис. 1. Порядок
проведення інвентаризації
Хоча проведення
інвентаризації перед складанням річної фінансової звітності є обов’язковим,
проте в певних випадках інвентаризація об’єктів проводиться в інші строки. Для
окремих видів запасів встановлено індивідуальну періодичність проведення інвентаризації
(табл.1).
Таблиця 1
Періодичність
проведення інвентаризації певних об’єктів бюджетної установи
Інвентаризаційний об’єкт |
Періодичність проведення інвентаризацій |
Музейні цінності |
Встановлюється
Міністерством культури України |
Бібліотечні фонди |
1 раз на 5 років |
Малоцінні та
швидкозношувані предмети: -
у міністерствах, органах виконавчої влади, місцевих
державних адміністраціях, інших управліннях (відділах) -
в інших установах |
-
не менше 1 разу на 2 роки -
не менше 1 разу на рік |
Дорогоцінні метали, каміння
та вироби з них |
2 рази на рік (станом
на 1 січня та 1 липня) |
Спирт |
Не менше 1 разу на
квартал |
Продукти харчування |
Не менше 1 разу на
квартал |
Сировина і матеріали |
Не менше 1 разу на рік
(не раніше 1 жовтня) |
Готова продукція |
|
Інші матеріали |
Не менше 1 разу на рік
(не раніше 1 жовтня) |
Пальне |
Не менше 1 разу на рік
(не раніше 1 жовтня) |
Інформація про
результати проведеної інвентаризації бюджетною установою відображається в таких
формах звітності:
·
ф.№1
«Баланс» у довідці до рахунку 70 «Доходи загального фонду»;
·
ф.№7
д/м «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;
·
ф.№15
«Звіт про недостачі та розкрадання грошових коштів і матеріальних цінностей у
бюджетних установах»;
·
ф.№6
«Звіт про рух матеріальних цінностей»;
·
пояснювальній
записці до річного звіту.
Переоцінка запасів
установи може проводитися на виконання нормативно-правових актів України (якщо
такі будуть запроваджені) або за рішенням керівника установи (якщо запаси
морально застаріли та у зв’язку з тривалим їх перебуванням на збереженні в
установі, їх первісна (справедлива, відновлювальна) вартість значно
відрізняється від аналогічних запасів, придбаних пізніше).
Зміна первісної вартості
запасів не є додатковим доходом установи і не належить до доходів.
Матеріальні цінності з
балансів бюджетних установ списують відповідно до вимог Типової інструкції про
порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ,
затвердженої наказом Державного казначейства України та Міністерства економіки
України від 10.08.2001 №142/181.
Відпуск запасів у
використання, виробництво, продаж або інше вибуття здійснюється за балансовою
вартістю або за методом середньовиваженої собівартості.
Метод середньовиваженої
собівартості застосовується у разі наявності в установі значної кількості
однотипних запасів, придбаних за різними цінами. Обчислюється на періодичній
основі або при кожній отриманій партії запасів. Вибір системи має бути
обумовлений у наказі про облікову політику.
Списання з балансу
установи малоцінних швидкозношуваних предметів, інструментів, виробничого,
господарського інвентарю та інших запасів, що стали непридатними, здійснюється
на підставі Актів списання (форма №З-2).
Акти складаються
постійно діючою комісією, призначеною наказом керівника установи, і
затверджуються керівником установи. У них зазначаються дані, що характеризують
запаси: найменування, матеріал виготовлення, рік придбання установою, кількість
та вартість. Детально вказують причини списання та спосіб знищення непридатних
запасів (якщо реалізація їх неможлива).
Суми, отримані від реалізації
непридатних запасів, залишаються у розпорядженні установи (якщо інше не
встановлено чинним законодавством України).
Висновки. На придбання матеріалів
витрачаються значні кошти з бюджету та інших джерел.
Завданнями обліку
запасів на нашу думку є:
- забезпечення
зберігання і встановлення контролю за наявністю та рухом запасів;
- спостереження за
дотриманням норм запасів і витрат матеріалів;
- отримання точних
даних про залишки матеріалів у місцях зберігання;
- забезпечення всіх
рівнів управління інформацією про наявність і рух запасів.
Основними передумовами
виконання цих завдань є економічно обґрунтована класифікація та оцінка
матеріалів, їх нормування і чітка організація матеріального постачання та
сільського господарства.
Список використаної літератури:
1.
ЗУ
«Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р.
№996-ХІV із змінами та доповненнями;
2.
Інструкція
з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ (в
редакції Наказу Державного казначейства України №30 від 21.02.2005 та від №137
від 08.08.2005р.);
3.
Атамас
П. Основи обліку в бюджетних організаціях: Навч. Посібник.-Центр навчальної
літератури, 2003.-284 с.;
4.
Джога
Р., Свірко С. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навч.
Посібник.-Житомир: ПП «Рута», 2006.-472 с.;
5.
Черничук
Л. Облік у бюджетних установах: Навч. Посібник.-Чернівці: Книги ХХІ, 2007.-400
с.