Ніколаєв В.О.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Віртуальні підприємства як сучасна форма організації виробництва

Впровадження інформаційних технологій в управлінні економікою країни на макро- та мікрорівні є одним з головних чинників підвищення ефективності виробництва та забезпечення розвитку економіки.

Що стосується підприємства, то глобальні телекомунікаційні мережі, інформаційні і цифрові технології привели до корінного перетворення процесів бізнесу, що торкнулося всього ходу створення і реалізації товарів і послуг, структури і цілей підприємства, форми конкуренції, а також самої природи підприємства.

У попередні часи підприємство визначалося як деяка відокремлена виробничо-технологічна одиниця, що об’єднувала робочу силу і засоби виробництва, які використовувалися для випуску товарів, робіт, послуг. В сучасних умовах підприємства починають втрачати свою територіальну і просторову відокремленість. Суть змін, що відбуваються сьогодні в бізнесі, полягає в переході від стабільних, централізованих, ієрархічних, корпоративних структур до інтелектуальної організації, заснованої на мережевих, динамічних моделях управління [2, c.27].

Класична система кооперації, що створювалась для довгострокового співробітництва, мала відносно стабільну структуру мережі і виробничу програму (були визначені виконавці робіт і види виробленої продукції на тривалий період часу). Однією з важливих тенденцій розвитку класичної системи кооперації сьогодні є розвиток концепції віртуальних підприємств. Формуються поняття «віртуального продукту» (що наближається до поняття «послуга») та поняття «віртуального підприємства» як певного розвитку поняття комп’ютерно-інтегрованого виробництва або комп’ютерно-інтегрованої організації [2, c.28].

Віртуальне підприємство являє собою тимчасову або постійну сукупність географічно віддалених індивідів, груп, організаційних одиниць або ж цілісних організацій, функціонування виробничого процесу в яких відбувається за участю інформаційних технологій, включаючи електронні засоби зв’язку [1, c.163].

Головними характеристиками віртуального підприємства є:

- інтеграція кращих технологій, засобів виробництва і досвіду у межах стратегічно розумних об’єднань;

- накопичення ресурсів навколо ключових бізнес-процесів;

- створення автономних робочих груп, що територіально віддалені;

- тимчасовий характер партнерських відносин, гнучкість, можливість переструктуризації;

- об’єднання функцій централізації і децентралізації в управлінні із перевагою елементів децентралізації;

- широкий розподіл і перерозподіл повноважень влади;

- організація взаємодії спеціалістів на основі використання обчислювальної техніки;

- розробка неоднорідних комп’ютерних мереж і середовищ, застосування різноманітних програмних засобів [2, c.30].

Найголовнішою перевагою віртуальних форм організацій є можливість обирати та використовувати найкращі ресурси, знання та здібності із найменшими витратами часу. Це забезпечує певні конкурентні переваги віртуальних підприємств, а саме можливість:

- зниження сукупних затрат;

- підвищення швидкості виконання ринкового замовлення;

- більш повного задоволення вимог замовника;

- гнучкої адаптації до зміни навколишнього середовища;

- зниження перепон для виходу на нові ринки [2, c.31].

Поряд із переліченими перевагами віртуальні підприємства мають і деякі слабкі місця:

1. Надмірна економічна залежність від партнерів, що пов’язано з вузькою спеціалізацією членів мережі.

2. Практична відсутність соціальної і матеріальної підтримки своїх партнерів в наслідок відмови від класичних довгострокових договірних форм і звичайних трудових відносин.

3. Небезпека надмірного ускладнення, що випливає, зокрема, з різнорідності членів підприємства, неясності стосовно членства в ній, відкритості мереж, динаміки самоорганізації, невизначеності в плануванні для членів віртуального підприємства [3, c.8].

Можливість існування підприємства у віртуальному просторі в Україні на сьогоднішній день не є неможливою, оскільки віртуалізуються банки, навчальні заклади, біржі, консультаційні агенції і т.д. І якщо поєднати необхідні компоненти науково-технічної інфраструктури в одному віртуальному полі, можна реалізувати міжнародну науково-технічну кооперацію у віртуальному середовищі, що вплине на підвищення інноваційної активності малих і середніх інноваційних підприємств, а також цілих регіонів. Таким чином, дана ситуація надасть стимули розвитку механізму регулювання партнерських відносин не лише всередині країни, а й за її межами, що вплине на показники зовнішньоекономічної діяльності підприємств, регіонів та країни в цілому позитивно.

Література:

1. Є. А. Шара Віртуальні підприємства як елемент підвищення інноваційної активності та привабливості малого та середнього бізнесу // Економічні науки. Вісник ХНУ. – 2009. – № 1. – С. 162-166.

2. Т. П. Подчасова Віртуальні підприємства як сучасна форма організації виробництва // Збірник наукових праць МННЦ ІТіС. – 2009. – № 14. – С. 24-45. 3. Т. П. Подчасова Організаційно-функціональні аспекти створення віртуального підприємства // Збірник наукових праць МННЦ ІТіС. – 2008. – № 13. – С. 5-16.