Юрій Софія Михайлівна

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Економіко-політичні ознаки діяльності МВФ

Міжнародний валютний фонд, МВФ (International Monetary Fund, IMF) - спеціальне агентство ООН, засноване 39 державами для регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу. Головним завданням МВФ є скорочення тривалості та посилення рівноваги в міжнародному балансі розрахунків членів, а також забезпечення стабільності валютних курсів. Основним інструментом для цього МВФ використовує виділення коротко- та середньострокових кредитів в іноземній валюті.

МВФ розпочав свою діяльність у травні 1946 року. Передумовою його створення стала часткова відмова від золотого стандарту, який, беручи за міру вартості кожної валюти певну кількість золота, визначав упродовж тривалого часу вартість грошей. Невизначеність поточного вартісного виміру грошей, які не мали фіксованого співвідношення з відповідною кількістю золота призвела до того, що фінансовий обмін між країнами, які зберегли золотий стандарт, і країнами, які відмовилися від нього, значно ускладнився. Уряди багатьох держав почали поповнювати запаси казни золотом і грошима, які можна було використати для його купівлі. У зв’язку з цим скоротилася кількість і частота грошових операцій, ліквідувалися робочі місця, що призвело до зниження рівня життя. Ще одним наслідком стала зміна співвідношення між грішми та вартістю товарів, а також між вартістю різних валют [1].

Новостворений МВФ був покликаний урегулювати валютно-розрахункові відносини між державами та надати фінансову допомогу країнам-членам через виділення їм короткострокових позик в іноземній валюті. Тож, практично, МВФ став інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи. Основними цілями діяльності МВФ є:

- сприяння міжнародному співробітництву шляхом забезпечення механізму для консультацій та погоджених дій стосовно міжнародних валютних питань;

- сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі з метою підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення, розвитку виробничих можливостей країн-членів;

- сприяння стабільності валют і впорядкованим валютним відносинам та запобігання конкурентному знеціненню валют;

- сприяння створенню багатосторонньої системи платежів та переказів у поточних операціях, прагнення ліквідації валютних обмежень.

До основних функцій організації належать здійснення нагляду за узгодженою системою впорядкованого обміну національних валют, надання кредитів своїм членам на реорганізацію економіки для встановлення більш ефективного співробітництва й надання додаткових послуг країнам-членам (підвищення кваліфікації персоналу, технічна допомога в спеціалізованих сферах, інформаційне обслуговування) [1].

Міжнародний валютний фонд - фінансова організація, об'єднує 185 країн. МВФ - не банк у прямому розумінні слова. Це «каса взаємодопомоги», яка надає кредити при дефіциті платіжного балансу в країни. Кожна країна свого часу вносила певний членський внесок, від якого залежить квота, - її право на здобуття кредиту. Квота України складає близько $2 млрд. [2], що не перешкодило їй отримати кредит у розмірі $16 млрд. З трьох виділених траншів на загальну суму майже 11 млрд. доларів, перший, в розмірі 4,5 млрд. доларів у листопаді 2008 року отримав Національний банк України. Другий, у травні 2009 року, в розмірі З млрд. доларів був поділений навпіл між НБУ та урядом, а третій, у серпні 2009 року, розміром 3,5 млрд. доларів повністю пішов уряду, щоб полегшити виконання бюджету та закупити в Росії природний газ. Виділення четвертого траншу в розмірі 3,8 млрд. доларів було заплановано на листопад 2009 року за підсумками третього перегляду програми, однак, у зв’язку з неприйняттям бюджету – 2010 та невизначеністю у політиці перенесли цю подію на друге півріччя 2010 року. Загалом, це найбільший кредит, який будь-коли виділяв Фонд.

Співпраця України з МВФ, що характеризується, з одного боку, широкою обумовленістю програм, а з іншого – «поступливістю» останнього для демонстрації підтримки українських реформ та окремих реформаторів, в цілому:

- сприяла формуванню адекватних загальним західним підходам основ ринкової економіки;

- була спрямована на досягнення фінансової стабілізації, подолання інфляційних процесів та забезпечення стабільності національної валюти;

- забезпечувала економіку фінансовими ресурсами для подолання як проблем трансформаційного періоду, так і наслідків світової фінансової кризи.

Українська економіка, особливо банківська система, перебуває під істотним тиском. Зниження цін на сталь, основну статтю експорту України, призвело до значного погіршення перспектив відносно рахунку поточних операцій України. Цей шок, викликаний умовами торгівлі, а також такими як висока інфляція, відносно низький рівень валютних резервів у порівнянні з короткостроковим зовнішнім боргом, значна залежність банків від зовнішнього фінансування, асиметричності балансу і слабка базова бюджетна позиція, - у сполученні зі скороченням ліквідності в результаті міжнародної фінансової кризи, привели до значного зниження обсягу припливу капіталу [3].

Продовження співробітництва України з МВФ є доцільним і виправданим, оскільки кредитні ресурси МВФ є більш дешевими (кредитна ставка - близько 4%), ніж ті, що залучаються на світових фінансових ринках; від взаємодії з МВФ залежить можливість надходження коштів в Україну від інших кредиторів та інвесторів. У стратегічному плані це сприяє залученню України до діяльності глобальних фінансових інститутів, де МВФ посідає провідне місце і є кредитором останньої інстанції. Співпраця з МВФ надає можливість Україні користуватися консультативними, експертними та аналітично-прогнозними послугами МВФ, що в умовах економічної глобалізації має винятково важливе значення.

На довготермінову перспективу економічного зростання України експерти місії МВФ рекомендують вжити заходів для забезпечення поліпшення умов для здійснення підприємницької діяльності. У цьому зв'язку до числа ключових макро-структурних реформ на найближчу перспективу можна віднести вирішення питання про компенсацію втрачених заощаджень у неінфляційний спосіб, реформування адміністрування ПДВ, вдосконалення податкового кодексу, реформування енергетичної сфери, а також проведення реформ у фінансовому секторі [4].

1. Козак Ю.Г. Міжнародні фінанси. / Козак Ю.Г. Навчальний посібник: 3-тє видан.,доповн.і переробл.- К.:ЦУЛ,2007. – 640с.

2. Україна в Міжнародному валютному фонді: Вступ України до МВФ. Статті Угоди МВФ / [за ред. Г.О. Гятаченко, О.К. Єременко] Н.-д. фін. ін-т. - К.: 1997. - 146 с.

3. Міжнародні організації. [Електронний ресурс]: Міжнародний валютний фонд. – Режим доступу: http://svit.ukrinform.ua/organizations.php?page=mvf.htm-

4. Міністерство закордонних справ України. [Електронний ресурс]: Довідка про стан та перспективи співробітництва України з МВФ. – Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2932.htm