Економіка/10. Економіка підприємства

Мельник А.Є., Ніколаєнко К.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

СУТНІСТЬ І МЕТОДИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ

У нинішніх умовах господарювання українські комерційні банки вимушені працювати в надзвичайних обставинах. Вони опинилися в центрі багатьох суперечливих кризових і важко прогнозованих процесах, що відбуваються в економіці, політиці і соціальній сфері. Початковим моментом в оцінці можливостей потенційного клієнта, охочого одержати кредит, є визначення банком можливості позичальника повернути основну суму кредиту в обумовлений час і сплатити відсотки за користування ним. Один з основних способів уникнення неповернення позики є ретельний і кваліфікований відбір потенційних позичальників. Головним засобом такого відбору є економічний аналіз діяльності клієнта з позиції його кредитоспроможності.

Вагомий внесок у теорію й методологію методів оцінки кредитоспроможності позичальника зробили відомі науковці, такі як: О.В. Дзюблюк, О.В. Васюренко, М.М. Мороз, Р.І. Тиркало, О.І. Лаврушина та ін.

Під кредитоспроможністю позичальника банку слід розуміти такий фінансово-господарський стан, який дає впевненість у ефективному використанні позикових коштів, здатність і готовність позичальника повернути кредит у відповідності до умов договору.

Різноманітність трактувань пояснюється насамперед еволюцією цього поняття та відображає певні її етапи. Ретроспективний аналіз поняття «кредитоспроможність» дав змогу дійти висновку, що це економічне поняття тісно пов’язане, насамперед, з культурою кредитування, яка є відображенням розвиненості кредитних відносин у країні. Еволюція поняття «кредитоспроможність» відбувається під впливом економічного середовища, у якому працюють кредитні установи, тобто від ступеня розвиненості ринкової економіки країни, її інтеграції у світовий ринок [3, 163].

Одним з елементів оцінювання кредитоспроможності є з'ясування персональних якостей потенційного позичальника. Тут увага банку має зосереджуватися на таких моментах, як репутація, порядність і чесність, професійна здатність, матеріальна забезпеченість, ставлення до своїх зобов'язань перед іншими кредиторами в минулому [1, 73].

Склад та суть показників випливають із самого поняття кредитоспроможності. Вони повинні відобразити фінансово-господарський стан підприємства з точки зору ефективності розміщення позикових коштів і усіх коштів взагалі, оцінити здатність та готовність позичальника здійснювати платежі та погашати кредити в заздалегідь визначені строки.

Різноманітність визначень кредитоспроможності позичальника і складність самої її оцінки обумовлюють застосування безліч підходів до рішення даної проблеми. Існують різні способи оцінки кредитоспроможності. Кожен із них взаємно доповнює один одного. Виділяють такі методи оцінки кредитоспроможності: метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі системи фінансових коефіцієнтів, які визначаються по балансових формах; метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі розрахунку фінансових коефіцієнтів; метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків; метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику; прогнозні методи оцінки кредитоспроможності.

Якщо, наприклад, аналіз цільового ризику дозволяє оцінити кредитоспроможність клієнта у момент здійснення операції тільки на базі однієї позикової операції, то система фінансових коефіцієнтів прогнозує ризик з урахуванням сукупного боргу, середніх стандартів, що склалися, і тенденцій. Аналіз грошового потоку клієнта не тільки оцінює в цілому кредитоспроможність клієнта, але і показує на цій основі граничні розміри нових позик, а також слабкі місця управління підприємством, з яких можуть витікати умови кредитування.

З огляду на недоліки у практиці вітчизняної банківської сфери, а також на роль кредитоспроможності позичальників як основного методу мінімізації кредитного ризику, вдосконалення цієї сфери аналітичної роботи представляється можливим у таких двох напрямах: з одного боку, це істотне розширення базового складу показників до рівня, який би дав усебічну характеристику різноманітним аспектам діяльності клієнта, а з другого — це активне використання аналізу грошового потоку підприємства, що дає можливість оцінити обороти коштів позичальника, а відтак і більш точно прогнозувати його перспективи у використанні банківських кредитів [2, 56].

Як показує досвід кредитування в західних країнах, при аналізі забезпечення кредиту слід звертати особливу увагу на такі характеристики, як термін служби, стан і структура активів позичальника. Тут велику роль відіграє фактор, пов'язаний з технологією, адже якщо активи позичальника технологічно застаріли, то їх цінність як забезпечення буде невелика, оскільки їх важко буде перетворити в грошові засоби у випадку недостатності доходів позичальника для погашення заборгованості за кредитом [2, 57].

Таким чином, відзначимо, що причиною недоліків будь-якого з методів оцінки кредитоспроможності є їх вузька цілеспрямованість. Якщо неможливо врахувати всі чинники, що впливають на оцінку кредитоспроможності, то,как правило, їх групують і розглядають при аналізі окремо, або вдаються до середніх значень. Тому, в сучасних умовах будь-яка методика повинна бути орієнтована на синтез основних і додаткових методів, або застосовувати пов'язану систему, побудовану на декількох методах.

Література:

1. Бермічева О. В. Визначення рейтингу кредитоспроможності позичальника // Наше право. - 2007.- №3.-С. 73-77.

2. Бугель Ю. Основні шляхи вдосконалення сучасних методів оцінки кредитоспроможності позичальника // Банківська справа. – 2007. - №4. – С.- 54- 59.

3. Рудченко І.В. Кредитоспроможність позичальників як критерій формування кредитних відносин // Держава і регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2008. - №5. – С. 162-165.