Поліщук А.С.

Національний технічній університет України «Київський політехнічний інститут»

Інновація як засіб антикризового менеджменту

Криза, яка і сьогодні продовжує розгортатися у світі, є унікальною як за своїми масштабами, так і за глобальністю впливу. Фундаментальна причина цієї кризи відома – це дисбаланси розвитку світової економіки, які накопичувалися вже не один десяток років. Саме тому наука, освіта та інновації стають сьогодні більш помітними і визначальними сферами розвитку суспільства і держави.

За умов динамічних змін модель інноваційного розвитку економіки України має стати домінуючою як для окремих суб’єктів господарювання, так і для національного господарства в цілому. Динаміка науково-технічного прогресу в сучасних умовах призводить до глибоких змін. Адже пасивна, сповільнена реакція на розвиток науки і техніки і викликані цим розвитком вимоги до діяльності підприємств означають наростаюче відставання. Тому першочерговим завданням ефективного виробництва повинно бути постійна орієнтація на поліпшення якості продукції, своєчасну диверсифікацію продукції, мінімізацію запасів товарно-матеріальних ресурсів, гнучкість і мобільність технологічних процесів.

Щоб економічно вижити в період кризи потрібно бути успішним, тобто мати конкурентоспроможну продукцію. Практика засвідчує, що досягти необхідного рівня конкурентоспроможності можуть лише ті підприємства, які вчасно реагують на інноваційні вимоги нової економіки, успішно вирішують завдання фінансового забезпечення та якісної інформаційної підтримки відповідних управлінських рішень. Усі інші господарські структури опиняються у стані перманентної боротьби за виживання [1].

Сучасне розуміння антикризового управління доволі неоднорідне та багатозначне. Так само і до визначення інновації існує маса різних підходів. В Законі України «Про інноваційну діяльність» інновація розглядається як результат, а саме, інновація визначена як новостворена (застосована) і (або) вдосконалена конкурентоздатна технологія, продукція або послуги, а також організаційно-технічне рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [2].

Пожвавлення науково – технічних досліджень стало визначником якісних змін розвитку економіки провідних країн. Тому для забезпечення поступу в інноваційній діяльності першочерговим завданням є розробка принципів підтримки науково-технічних досліджень, адже найважливішим напрямком науково-технічної політики держави є стимулювання інноваційних процесів [3].

В умовах економічної кризи проблема обмеженості коштів для реалізації інноваційної діяльності стає ще більш відчутною. Тому розрахунку величини фінансових ресурсів, необхідних для впровадження нововведення, приділяється особлива увага. Дослідження, проведені в роботі, показали, що за нинішньої ситуації підприємствам найвигідніше спрямовувати НДДКР на покращення якості продукції і ліцензування. Економічна віддача від таких напрямків НДДКР характеризується як висока. Середній показник економічної віддачі характерний для НДДКР, спрямованих на покращення технології і розробку нової (радикально) продукції. [4].

Конкретні стимули до проведення інноваційної та інвестиційної (без якої інноваційна діяльність неможлива) діяльностей можна подати:

· надання тимчасових інвестиційних податкових пільг на придбання нових матеріальних активів та капітальні інвестиції;

· відшкодування частини витрат на сплату відсотків за кредитами, спрямованими на технологічне переоснащення;

· прийняття на себе відповідальності державним банком розвитку в розмірі до 80 % кредиту і покриття ним банківських ризиків за контрактами, що були укладені в 2009-2010 роках;

· залучення прямих інвестицій шляхом створення спільних фондів із зарубіжними партнерами;

· надання допомоги та кредитів, спрямованих на вдосконалення транспортних засобів та розробку альтернативних видів палива;

· інвестиції на наукові дослідження та розробки;

· інвестиції в поновлювані джерела енергії;

· купівля акцій технологічних компаній, з метою погашення ними боргів; при цьому вони зобов’язані викупати назад свої частки, після того, як їхні труднощі минуть;

Ситуація в Україні характеризується кризою у сфері інноваційної діяльності, причому кризові явища проявляються як в наукових дослідженнях, так і в процесі їх втілення у виробництво. Крім того проявляється розбалансованість науково – технічного та виробничого прогресу. Причина цього головним чином у відсутності цілісної системи управління інноваціями, невідрегульованості механізмів державної підтримки, важкому фінансовому становищі підприємств, загальною кризою економіки держави. Саме тому потрібно розглядати інноваційну діяльність як провідний засіб соціально-економічного розвитку і виходу з існуючої затяжної економічної кризи.

Література

1. Терещенко О.О. Антикризовий фінансовий менеджмент – вимога «нової економіки» [Ел. ресурс]: (http://www.corporation.org.ua/library/publication/).

2. Закон України «Про інноваційну діяльність» [Електронний ресурс]: (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=40-15).

3. Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.03 / Л.О. Шкварчук; Управління інноваціями в перехідній економіці України 1999 року. [Електронний ресурс]: Львів. держ. ун-т ім. І.Франка. — Л., 1999. — 19 с. — укp. (http://disser.com.ua/contents/38744.html).

4. Парламентські слухання «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів», Сесійний зал Верховної Ради України, 17 червня 2009 року, 15:00 година (стенограма) [Ел. ресурс]:

(http://kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/publish/category?cat_id=46959).