Електронна комерція є
важливою складовою частиною електронного бізнесу. Електронну комерцію прийнято
визначати як ділову активність, що передбачає взаємодію сторін на основі
інформаційних мереж – тобто електронним шляхом, без безпосереднього фізичного
контакту. Часто така взаємодія передбачає операції купівлі-продажу, але поняття
електронної комерції є більш широким і не обмежується тільки цим.
До основних видів
бізнес-активності, які охоплюються поняттям електронної комерції, можна
віднести:
· продаж товарів (як матеріального, так і нематеріального характеру), надання
послуг;
· рекламно-маркетингові заходи: надання інформації; реклама товарів і послуг,
збір замовлень, перед- і післяпродажна підтримка тощо;
· продаж товарів і послуг: перед- і післяпродажна підготовка;
· електронна оплата, в тому числі з використанням електронних платіжних
систем;
· розповсюдження продуктів, у тому числі керування доставкою і її відстеження
для фізичних продуктів та безпосередню доставку продуктів, які можуть
розповсюджуватися по мережі (файли, інформація і т.п.);
· обмін інформацією та встановлення контактів, наприклад між потенційними
постачальниками та замовниками;
· сумісне здійснення бізнес-процесів, зокрема, організація віртуальних
підприємств – груп спеціалістів або компаній для ведення сумісної комерційної
діяльності через мережу;
· дистанційне навчання, консультації;
· проведення тендерів, конкурсів і т.п.;
· банківські та фінансові послуги;
Виокремлюють
такі напрямки електронної комерції:
B2B (business-to-business) – взаємодія бізнесових структур між собою; до цього напрямку можна
віднести підтримку ланцюгів постачання продукції (виробник – дистриб’ютор –
дилер – мережа роздрібної торгівлі); вибір постачальників на основі проведення
тендерів; електронні біржі тощо;
B2С (business-to-customer) – взаємодія бізнесових структур з кінцевими споживачами; характерними
представниками цього напрямку є електронні крамниці, які останнім часом набули
значного поширення;
G2B
(government-to-business) - взаємодія державних
структур з бізнесовими компаніями;
G2C
(government-to-customer) - взаємодія державних
структур з громадянами країни;
C2C (customer-to-customer) – взаємодія користувачів між собою. До цього напрямку часто відносять
Інтернет-аукціони, а також обмін досвідом використання того чи іншого товару,
мережний маркетинг і т.п.
Електронна комерція
передбачає використання Інтернет-засобів як інструменту для здійснення тих чи
інших бізнес-операцій.
До очевидних переваг електронної комерції слід
віднести:
· порівняно низька вартість;
· оперативність та зручність здійснення операцій;
· зняття територіальних обмежень;
· потужний рекламний потенціал.
Водночас з електронною
комерцією пов’язано ряд проблем, тобто її слабких
сторін:
· стають все більш актуальними проблеми безпеки та захисту інформації;
· довіри між партнерами, фінансових та інших гарантій;
· технології є новими і недостатньо відпрацьованими;
· технологічна основа електронної комерції швидко змінюється;
· не вирішено ряд юридичних питань, пов’язаних з електронною комерцією.
Зняття територіальних
обмежень – це не тільки перевага, але й проблема, пов’язана з посиленням
конкуренції.
Взагалі, в основі
електронного бізнесу лежать ті ж закони, що й в основі звичайного бізнесу. Якщо
компанії нічого запропонувати потенційним клієнтам, або якщо немає чіткого
бізнес-плану – бізнес, швидше за все, буде приречений на невдачу, і ніякі
Інтернет-технології тут не допоможуть. З огляду на це слід зазначити, що на
ранніх стадіях розвитку електронної комерції (середина-кінець 90-х років
минулого століття) комерційний потенціал Інтернету був значно переоцінений. Бум
Інтернет- комерції супроводжувався створенням величезної кількості
Інтернет-компаній, поки в 2000 році не виникла криза, яка ввійшла в історію під
назвою “крах дот-комів”. Акції Інтернет-компаній стрімко пішли вниз, і багато
цих компаній були закриті.
Не
дивлячись на те, що Україна у відношенні до ведення бізнесу в Інтернет відстає
від західних держав, український Інтернет сьогодні розвивається досить активно,
навіть швидше, ніж у країнах з більш високим рівнем доходу населення.
Український ринок, реагуючи на швидкий ріст кількості користувачів, повторює
світові тенденції розвитку глобальної мережі, просувається по шляху збільшення,
інтеграції і здешевлення сервісів. Розробляється спеціальна нормативна база,
без якої розвиток електронної комерції в Україні неможливо.
Як
показує аналіз, впровадження електронного бізнесу потребує змін інфраструктури.
При цьому потрібна значна організаційна перебудова, корекція комунікаційої
інфраструктури підприємства.
Стан
менеджменту в системах електронного бізнесу є найбільш слабким місцем. Тобто
менеджмент систем електронного бізнесу необхідно досліджувати та розвивати.
Підсумовуючи сказане, слід
відмітити, що для успішного ведення бізнесу, особливо такого динамічного, як
електронний, потрібно навчитися збирати інформацію, аналізувати її та робити
висновки.