Економічні науки/ 3. Фінасові відносини

Студентка Терзі Л. І.

Європейський університет, м. Умань

Валютно – курсова політика України

Уже кілька років поспіль, НБУ встановлює офіційний курс гривні, що може формувати дещо спрощене уявлення про курсову динаміку української валюти. Насправді ж через постійну динаміку вартості американського долара відносно інших світових валют відповідні зміни спостерігаються й у курсі гривні.

Отже, постає питання щодо доцільності втримання незмінного курсу гривні відносно долара США, яке спостерігається починаючи з липня 2005 р.

Однакові курсові зміни американського долара й, наприклад, британського фунта мають в українській економіці доволі різний вартісний та структурний ефекти. Саме тому, національні регулятори диференціюють рівень уваги до коливань різних іноземних валют. Щодо офіційного курсу гривні, необхідно враховувати специфіку умов, у яких перебувала вітчизняна економіка впродовж останніх років. Зокрема, високу економічну невизначеність, яка виникла через внутрішньополітичну напруженість. При цьому практично будь-яке істотне погіршення ринкових очікувань відзначалось помітним підвищенням попиту на іноземну готівку з одночасним послабленням гривні відносно долара США [2].

Усі коливання на валютному ринку відбувалися за умов доволі позитивної динаміки платіжного балансу: хоча у 2006 році чистий експорт товарів та послуг і увійшли у зону від’ємних значень, вони практично повністю компенсувалися надходженнями від прямих іноземних інвестицій. А за іншими статтями платіжного балансу, зокрема зовнішніми запозиченнями, об’єктивних зовнішніх чинників для знецінення гривні фактично не було [3]. Якби за таких умов НБУ надав валютному курсу гривні більшої гнучкості, він не нівелював би, а лише погіршив негативні ринкові очікування, які вподовж останніх трьох років перебували в постійній напрузі через циклічне загострення внутрішніх і зовнішніх політичних протистоянь. Оцінити можливу ефективність порад із впровадження у той час більш гнучкого курсоутворення доволі важко. Насамперед через те, що вони фактично передбачали не стабілізацію, а цілеспрямоване розхитування не лише валютного ринку, а й усього макроекономічного середовища країни.

Протягом 2007 року обсяг валютних інтервенцій НБУ, значна частина яких надійшла у формі зовнішніх кредитів та позик, перевищив 6,9 млрд. дол. США. Більша курсова гнучкість за цих умов провокувала б номінальне та реальне посилення гривні, яке , з одного боку, формувало б курсові переваги іноземним виробникам, а з іншого – ще більше заохочувало б зовнішні запозичення, прискорюючи накопичення зовнішнього боргу країни, обсяг якого становить більше 65,4 млрд. дол. США [1] .

Курсова підтримка гривні у вигляді позик МВФ коштувала міжнародним резервам Національного банку 2,7 млрд. дол. США у 2004 році та 2,1 млрд. дол. у 2006. Всупереч пануванню негативних передбачень початку 2006 року темпи зростання приросту показників української економіки у 2006-2007 роках виявилось доволі пристойними: у випадках ВВП вони перевищують 7% та дорівнюють 6-10% у промисловості [4].

Зростання абсолютних та відносних показників зовнішнього боргу, безперечно, потребує спеціальних заходів із підвищення ефективності отриманих позик. Водночас, рівень зовнішнього боргового навантаження – за всіма міжнародними співставленнями – залишається доволі помірним. При цьому, помітно поліпшується структура зовнішніх зобов’язань країни через посилення позицій її національного бізнесу. Так, починаючи з 2003 року відносний рівень зовнішніх державних зобов’язань знизився з 21,6% до 11,8% ВВП , а приватних, навпаки , збільшився – з 25,9% до 41,8% ВВП.

Подальший розвиток валютно-курсової політики значною мірою залежатиме від якості внутрішнього компромісу між президентською та парламентською гілками влади, рівня узгодженості урядової політики та визначених законом завдань центрального банку, швидкості та результативності структурних реформ , їх здатність забезпечувати права всіх власників, безвідносно до ступеню їх близькості до різних центрів політичної влади, прозорості економічної політики та рівня її підтримки конкурентним бізнес-середовищем. За цих умов, визначення подальших цілей курсової політики залежатиме від наявних конкурентних переваг української економіки, визначення її стратегічних завдань та засобів їх реалізації. При цьому, очевидно, має враховуватись те, що валютний курс – не самоціль, а лише окремий інструмент економічної політики, застосування якого може варіювати залежно від специфіки національного вибору.

Література:

1. Гриценко А.А. Развитие форм обмена, стоимости и денег . – К.: Основа, 2005. – с. 173 – 187.

2. Гребеник Н. Основні віхи у формуванні та проведенні грошово – кредитної політики в Україні. Стаття перша. Становлення монетарної політики в незалежній Україні // Вісник Національного банку України. – 2007. – №5. – с. 14-23.

3. Платіжний баланс і зовнішній борг України.: що кварт. аналіт. – стат. видання Національного банку України. – 2006. – №10. – с. 50-51.

4. Стельмах В.С. Монетарна політика в Україні // Стратегія монетарної політики: проблеми вибору і застосування. – К.: Ін – т екон. Прогнозув. – 2003. – с. 12-15.