Экономические науки// 4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Застава І.А.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Аспекти діяльності і перспективи розвитку агроторгових домів

Створення системи агроторгових домів в Україні проходило без достатнього науково-методичного обґрунтування, тому не досягнуто передбачуваного економічного ефекту. Вони не стали поки що крупними конкурентоздатними операторами на оптовому ринку сільськогосподарської продукції та продовольства. Нині агроторгові доми не забезпечують реалізацію належних обсягів сільськогосподарської продукції за прийнятними для сільськогосподарських товаровиробників цінами, недостатньо зменшують маркетингові витрати останніх. Із 388 зареєстрованих агроторгових домів фактично працює половина.

Розвиток агроторгових домів стримує відповідне економічне середовище: оскільки нині сільськогосподарські товаровиробники не мають достатніх оборотних ресурсів, трейдери, постачаючи їм пально-мастильні матеріали та укладаючи компенсаційні форвардні угоди, наперед законтрактовують значні обсяги сільськогосподарської продукції. Тобто агроторгові доми працюють фактично по залишковому принципу.

Однією з причин неефективної роботи агроторгових домів є недосконалість нормативно-правових актів, що регулюють діяльність агроторгових домів. Документи розроблялись без належного врахування світового досвіду створення ринкової інфраструктури, особливостей вітчизняного аграрного виробництва та ринків сільськогосподарської продукції та продовольства. Потребує удосконалення розроблене ще в 1996 році Типове положення "Про міжрегіональний та районний агроторговий дім", що дозволить підвищити ефективність реалізації продукції сільськогосподарських товаровиробників, краще узгоджувати з ними економічні інтереси суб'єктів вторинного ринку, протистояти ціновому диктату численних заїжджих трейдерів.

Доцільною є регламентація у нормативних документах чіткого визначення агроторгового дому як торговельного підприємства будь-якої організаційно-правової форми, крім приватного підприємства і дочірнього підприємства, головними засновниками якого є виробники сільськогосподарської продукції, мінімальна частка яких в статутному капіталі становить 51%, і яке регулярно здійснює торгівлю сільськогосподарською продукцією, формує якісно однорідні, стандартизовані оптові партії товару для реалізації на внутрішньому й зовнішніх ринках, постачає селу необхідні ресурси, здійснює фінансову, інвестиційну, консультаційну діяльність.

Сільськогосподарські підприємства, що виступили засновниками АТД, не мають серйозного впливу на їх роботу, недостатньо контролюють її, бо у своїй більшості АТД були створені поспішно, під тиском місцевих адміністрацій. Тобто ініціатива при створенні АТД виходила не знизу - від сільськогосподарських товаровиробників, а зверху — від керівників місцевих держадміністрацій та управлінь сільського господарства. Керівники більшості АТД при їх організації призначались на зборах засновників за поданням голів районних держадміністрацій. Як наслідок, засновники не мають достатнього реального впливу на керівництво агроторгових домів.

Оптимізація економічного механізму діяльності агроторгових домів можлива при чіткому плануванні параметрів здійснення посередницьких операцій. Дослідження переконують, що переваги при цьому має застосування механізму планування й розподілу прибутку, який характеризує ефективність ринкових стосунків із виробниками сільськогосподарської продукції. Такий механізм достатньо легітимний, прозорий і легко піддається контролю з боку виробників. Принцип відшкодування витрат та планування фінансового забезпечення діяльності АТД за показником торговельної надбавки має доповнювати механізм планування й розподілу прибутку.

Існує необхідність проведення перереєстрації агроторгових домів, встановлення відповідності назві та законодавчо-правовим нормам, із чітким

їх розподілом на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи та АТД у формі господарських товариств. Це не означає, що припинять існування ті агроторгові доми, які не вписуються в організаційно-правові норми. Необхідно удосконалити їхні статути та практичну діяльність.

Доцільно забезпечити посилення взаємозв'язків агроторгових домів із аграрними біржами, реєстрацію їх як брокерських контор, відкриття для них як представників сільськогосподарських підприємств пільгових брокерських місць на біржах. Нині агроторгові доми забезпечують лише близько 1% біржового обороту сільськогосподарської продукції.

Агроторгові доми як посередницькі структури мають необхідні передумови для розширення діяльності на внутрішньому ринку та в зовнішньоторговельних операціях. Це потребує зміцнення їх матеріальної бази, підтримки з боку місцевих органів виконавчої влади та галузевих управлінь у вирішенні питань загального значення. Успішний розвиток системи агроторгових домів, підвищення за їх посередництвом ефективності аграрних ринків потребують посиленої уваги до них з боку Міністерства аграрної політики, Уряду України, зокрема, щодо вирішення проблеми пільгового кредитування діяльності АТД.

Доцільно створити Центральний агроторговий дім, який узагальнюватиме досвід у межах України, аналізуватиме недоліки, виступатиме сполучною ланкою між районними агроторговими домами та центральними органами управління, координуватиме зусилля агроторгових домів для формування конкурентоздатних експортних партій продукції.

Вважаємо агроторгові доми перспективними формуваннями, спрямованими на ефективне обслуговування сільськогосподарських виробників, захисту їх від нестабільності, кризових ситуацій, монополістичних та „тіньових" проявів.