Економіка

10. Економіка підприємства

Гончар Т.І.

старший науковий співробітник

НДЦ “Кіровоградагропромпродуктивність”

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ЯК ОСНОВА ОЦІНЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ СВИНАРСТВА

В умовах ринкової самостійності агроформувань для прийняття управлінських рішень щодо використання ресурсів важливо розв’язати проблему оцінки поточних витрат виробництва, їх обігу, обліку та калькулювання собівартості продукції.

За останні десятиріччя оцінювання витрат ресурсного потенціалу за допомогою їх обліку і аналізу перетворилися в інструмент, що допомагає встановлювати нижню межу цін пропорційну витратам.

Вагомий внесок у дослідження проблем оцінювання ресурсного потенціалу й управління собівартістю продукції зробили вітчизняні вчені П.Т.Саблук, О.С.Бородін, Ф.Ф.Бутинець, С.Ф.Голов, Ю.С. Цал-Цалко, М.Г.Чумаченько, В.В.Россоха та ін. Вагомість і значимість аналізу собівартості продукції для управління підприємством та методика його здійснення досліджується у працях С.Б.Бернгольца, М.І.Баканова, А.Д Шеремета, Г.В.Савицької, В.В.Ковальова, О.П.Волкової, М.Я.Кробова та ін. Досить детальну класифікацію витрат, яка може мати і практичне застосування, розробив Ю.С.Цал-Цалко. Проте й вона не позбавлена певних неясностей, недоробок і дискусійних моментів[1, c16]

Актуальним і ефективним в сучасних умовах стає системний підхід до оцінювання елементів собівартістю продукції. Такий підхід означає детальну класифікацію виробничих витрат ресурсів, їх обліку і калькулювання собівартості продукції та доповнення її функціями організації, планування, нормування і аналізу.

Мета досліджень удосконалення класифікації витрат при виробництві продукції свинарства.

Для розуміння суті витрат важливо зазначити, що вони стосуються якоїсь роботи та її оцінки з позиції мети підприємства й обчислюються за певний період. На рівні підприємств існують два підходи до визначення витрат виробництва: бухгалтерський (фінансовий) і економічний (управлінський). Групування витрат за економічними елементами передбачає об’єднання окремих їх видів за ознакою їх однорідності, безвідносно до того, на що і як вони використовуються. За такого підходу можна виділити такі витрати: матеріальні, на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація, інші. Групування витрат за статтями собівартості забезпечує виділення витрат, пов’язаних з виробництвом окремих видів продукції. Продовженням такого підходу до групування витрат є їх розподіл на прямі і непрямі в залежності як вони відносяться на собівартість продукції. На думку Г.Фанделя – загальні витрати можна розділити на змінні і постійні. Вони можуть бути у валовому вимірі, а також у відносному – з розрахунку на одиницю продукції. Крім того цей вчений виділяє такий вид витрат, як граничні, які характеризують динаміку їх функцій”[2, с.299-308]. Таку ж групу витрат визнає і Ю.С.Цал-Цалко [1,с.18]. Граничні витрати як їх вид виділяються і в економіці США [3, с.24]. Практично, це ті самі витрати, які С.І.Дем’яненко називає маржинальними – “це витрати, що виникають у зв’язку із змінами виробничих витрат, пов’язаними з приростом кожної додаткової одиниці продукції [4, с.15]. Граничні витрати показують, як змінюються загальні витрати із зміною обсягу виробництва на нескінченно малу величину. Заслуговує на певну увагу поділ витрат на інвестиційні (разові) та поточні. Важливість такого поділу полягає у визначенні можливостей впливу на окремі види витрат в часі. Якщо підходити до класифікації витрат з точки зору аналізу їх динаміки в часі, то можна виділити чотири головних їх види: лінійні витрати; прогресуючі; дегресуючі витрати; регресуючі витрати.

Аналіз існуючих точок зору різних авторів дозволяє виділити наступні основні класифікаційні ознаки: ступінь однорідності витрат; статті калькуляції; спосіб віднесення на окремі види продукції; зв’язок з обсягом виробництва; періодичність здійснення; доцільність здійснення; місця формування та ін.

Витрати на виробництво продукції є сумою частини ресурсів, використаних для виробництва цієї продукції. Науково обґрунтована класифікація витрат за найбільш суттєвими класифікаційними ознаками з однієї сторони, і не менш чітка систематизація чинників, що формують ці витрати, є двома обов’язковими основними елементами загальної системи економічного механізму формування виробничих витрат.

Література

1. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2002.- 656 с.

2. Дем’яненко С.І. Формування виробничих витрат селянських (фермерських) господарств в умовах ринкової економіки. - К.: Урожай, 1994.- 152 с.

3. Управление затратами на предприятии: Учебник / В.Г.Лебедев, Т.Г.Дроздова, В.П.Кустарев и др.; Под общ.ред. Г.А.Краюхина. – С.-Пб.: Издательский дом «Бизнесс-пресса», 2000. – 277с.

4. Фандель Г. Теорія виробництва і витрат / Пер. з нім. під кер. і наук. ред. М.Г.Грещака. - К.: Таксон, 2000.- 520 с.