аспірант Сумська В.В.

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

Використання засобів масової інформації під час лобіювання інтересів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування

Сучасне українське суспільство представляє собою систему різноманітних соціальних груп, кожна з яких наполегливо використовує усі можливі методи і засоби впливу на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб з метою привернення до себе їх уваги та просування власних інтересів. Тому сьогодні значного поширення в нашій державі набуло лобіювання, що охопило законодавчу і виконавчу гілки влади, органи місцевого самоврядування.

Теоретико-методологічна розробка проблематики лобіювання ведеться в Україні з середини 90-х років ХХ століття, і на сьогодні вітчизняна наука накопичила значну кількість праць, присвячених дослідженню різних аспектів лобіювання як суспільно-політичного феномену. Зокрема, В. Нестерович і О. Одінцова вивчають правові засади регулювання лобістської діяльності в Україні. О. Рамадан та І. Сікора основну увагу приділяють дослідженню технологій лобіювання. Класифікацію видів та методів лобістської діяльності подає у своїх працях О. Дягілєв. Певний інтерес у контексті досліджуваної у цій публікації проблематики становлять також роботи таких науковців як О. Демченко, О. Пронченко, Т. Хлівнюк, де розглядається вплив засобів масової інформації на політичні процеси в Україні.

Питанням використання ЗМІ безпосередньо під час лобіювання інтересів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування поки що приділено недостатньо уваги з боку вітчизняних дослідників.

Сьогодні засоби масової інформації є одними з найпотужніших комунікативних засобів суспільства, які втілюють і репрезентують думку громадськості, здійснюють функції моніторингу та контролю за діяльністю органів влади. Фактично ЗМІ є сполучною ланкою, передавачем інформації від суспільства до держави і, навпаки, від держави до суспільства, і тому можуть активно слугувати для висловлення та лобіювання різного роду інтересів.

Відповідно до Закону України «Про інформацію» засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса), радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис [1].

Слід зазначити, що організована через ЗМІ, комунікація громадськості та представників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відноситься до опосередкованих методів лобіювання, оскільки тут відсутні безпосередні контакти лобіста з посадової особою, а тиск здійснюється шляхом формування сприятливої для зацікавленої групи суспільної думки. Тому використання ЗМІ здебільшого є додатковим засобом лобістської кампанії, спрямованим у першу чергу на тих депутатів або чиновників, які ще не визначились у ставленні до предмету лобіювання і вагаються, яке рішення прийняти.

За наведених нижче обставин використання ЗМІ під час лобіювання інтересів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування є не тільки доцільним, алей необхідним:

1. ЗМІ вже звернули увагу на предмет лобіювання і активно висвітлюють лобістську кампанію. У такій ситуації групі тиску, що лобіює свій інтерес, необхідно включитися у медіа простір для забезпечення висвітлення інформації під вигідним для неї кутом зору.

2. Опоненти вже використовують ЗМІ і виникає загроза сприйняття суб’єктами прийняття рішень їх позиції як правильної і правдивої.

3. Необхідно залучитися широкою підтримкою громадськості перш ніж звертатися зі своїми вимогами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. У цьому разі залучати ЗМІ доречно тільки, якщо за прогнозами є всі шанси здобути широку громадську підтримку, інакше зусилля та кошти будуть витрачені даремно.

4. Виникають сумніви щодо правильності обрання об’єктів лобіювання або їх коло необхідно суттєво розширити.

5. Інші методи лобіювання не принесли очікуваних результатів.

Ретельно зважувати усі «за» та «проти» перш ніж вдаватися до лобіювання інтересів через засоби масової інформації необхідно у разі, якщо:

1. Предмет лобіювання зовсім невідомий суб’єктам прийняття рішення. Для первинної артикуляції певної ініціативи доцільніше використати такі методи лобіювання як, наприклад, направлення звернень до органів державної влади або органів місцевого самоврядування, спілкування з посадовими особами під час особистого прийому, налагодження особистих контактів із законодавцями або чиновниками тощо. Тільки переконавшись у тому, що предмет лобіювання набув розголосу і викликає неабиякий інтерес, можна залучити до лобістської кампанії ЗМІ.

2. Наявні всі підстави вважати, що посадові особи, від яких залежить прийняття рішення, вже переконані у перевагах предмета лобіювання і готові діяти в інтересах групи тиску. У такому разі обговорення теми у ЗМІ може навіть зашкодити, оскільки під час висвітлення справи є загроза появи нових її аспектів, що можуть в останній момент викликати сумніви чи вагання суб’єктів прийняття рішення.

3. Питання, що лобіюється стосується окремої вузької галузі знань і його специфіка буде незрозумілою широкому загалу і, як наслідок, не викличе резонансу в суспільстві.

4. Є серйозні побоювання, що широка інформаційна кампанія активізує лобістську діяльність сильних опонентів, які своїми контраргументами переконають представників влади стати на їх бік.

5. Відсутній досвід спілкування з представниками ЗМІ.

Слід зазначити, що спектр українських засобів масової інформації надає значну свободу вибору для лобіювання інтересів. Зокрема, станом на 01 січня 2009 року в Україні функціонують: 15 загальнонаціональних, 5 регіональних та 210 місцевих каналів телевізійного мовлення; 15 загальнонаціональних, 8 регіональних каналів радіомовлення, 23 регіональних радіоканали, що працюють у межах окремих областей (регіонів), та 301 місцевий канал радіомовлення [2].

У сфері друкованих ЗМІ із зареєстрованих понад 30 тис. періодичних видань, за офіційними даними Державної наукової установи «Книжкова палата України імені Івана Федорова», протягом 2008 року видавалося 2 647 газет, 1 518 журналів і 305 бюлетенів [2].

При виборі засобів масової інформації, які будуть залучені до лобістської діяльності, необхідно враховувати, наскільки широко кожний з них охоплює цільову аудиторію, а також наскільки той чи інший ЗМІ здатен реально вплинути на процес прийняття рішення.

Часто більш ефективною є співпраця не з представниками кожного засобу масової інформації окремо, а з інформаційними агентствами, наприклад, такими як «Укрінформ», «Інтерфакс-Україна», «УНІАН» тощо. Справа в тому, що для більшості журналістів саме інформаційні агентства є першоджерелом інформації. Крім того, дуже часто необхідною умовою оприлюднення сюжету у впливовому друкованому чи аудіовізуальному ЗМІ є згадування теми на стрічках інформагентств.

Таким чином, засоби масової інформації за умови правильно обраної стратегії та тактики співпраці з ними, можуть бути ефективно використані в процесі лобіювання інтересів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Література:

1. Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2657-12

2. Про Концепцію державної інформаційної політики : проект Закону від 12.06.2009 р. № 4664 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=35530