Бачинський Володимир Віталійович

Трофіменко Олександр Вікторович

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Проблеми реформування системи охорони здоров’я в Україні

Реформа охорони здоров’я, яку проводить та чи інша цивілізована країна, передбачає насамперед поліпшення стану здоров’я членів суспільства, підвищення ефективності системи охорони здоров’я та більшу доступність людей до медичних послуг.

Серед вітчизняних науковців, які вивчали економічні й фінансові основи функціонування сектора медичного обслуговування, можна назвати А. Голяченка, В. Бідного, О. Величка, Ю. Вороненка, В. Лехана, С. Кондратюка, В. Рудень, М. Шутова та багато ін.

Як показує зарубіжний досвід, функціонування системи охорони здоров’я знаходиться переважно у площині медичного страхування. З економічної точки зору не кожну форму фінансової допомоги у разі втрати працездатності і хвороби можна розглядати як медичне страхування: воно повинно базуватися на соціально-економічних принципах і виконувати основні функції медичного страхування [1, 225].

Серед пріоритетних напрямків, які Міністерство охорони здоров’я України визначило у своїй діяльності на найближчий час, є запровадження обов’язкового медичного страхування. Щоб виважено підійти до цього питання розроблена і запропонована до обговорення Концепція страхової медицини, на основі якої буде сформовано вітчизняне законодавство.

Запровадження медичного страхування абсолютно не виключає розвитку моделі добровільного страхування. Зазначені моделі медичного страхування не повинні конкурувати одна з одною, а доповнювати одна одну, формуючи повний спектр страхових послуг і розвинену інфраструктуру страхового ринку.

Основним джерелом фінансування системи соціального медичного страхування є сплата працездатним населенням та працедавцем страхових внесків у відповідних розмірах. Додатковим – цільові державні програми щодо допомоги малозабезпеченим, інвалідам, а також внески добродійних організацій і фондів [3, 31].

В Україні лікарняні каси, як первинний етап переходу до страхової медицини, не одержали відповідного розвитку. Слід зазначити, що лікарняна каса виникла як реакція суспільства на недостатність бюджетного фінансування медичної галузі. Сьогодні діє понад 230 лікарняних кас, які об’єднують близько 1 млн. чоловік. Створена і діє Українська федерація громадських організацій сприяння охороні здоров’я.

Механізм суспільно-солідарної взаємодопомоги на принципах співоплати із застосуванням лікарняних кас дає змогу гнучкіше враховувати й об’єднувати інтереси суб’єктів місцевого самоврядування в питаннях охорони здоров’я і надання медичної допомоги шляхом прозорого залучення і раціонального використання ресурсів цих суб’єктів [2].

Суттєвою проблемою також можна вважати “подвійне” і “потрійне” фінансування надання медичної допомоги через муніципальну, відомчу та академічну медицину, що порушує принципи єдиного медичного простору. В окремих областях співоплата медичних послуг громадянами становить близько 40–60% загальнодержавного фінансування. Тому, досягти бажаних результатів через просте збільшення державного фінансування дуже важко.

Охорону здоров’я в Україні забезпечують державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних програм. Водночас, навіть найдосконаліша законодавча база не зможе запустити механізм медичного страхування без відповідних фінансово-економічних передумов. Тим паче, в умовах, коли 80% населення має доходи нижчі за прожитковий мінімум, є достатньо велике приховане безробіття і заробітна плата в комерційних установах виплачується у конвертах [4, 43].

Гальмують розвиток страхової медицини в Україні такі чинники, як: недостатність інформації про медичне страхування, економічна незацікавленість суб’єктів охорони здоров’я у розвитку медичного страхування, нерозвиненість інфраструктури страхового ринку, відсутність попиту на послуги страхових компаній.

Страхові компанії повинні формувати позитивний імідж своєї діяльності, займати активну інформаційну позицію через засоби масової інформації у питаннях медичного страхування, популяризувати серед населення свої проекти, інтегрувати в різні економічні структури.

Впровадження в Україні страхової медицини дозволить усім працювати в однакових умовах через гарантовані медичні послуги, стимулюватиме здорову конкуренцію у сфері охорони здоров’я. А головне те, що, врешті-решт, сформується новий характер відносин між лікарем і хворим: у центрі опиниться пацієнт і його здоров’я.

Безумовно, це складна багатогранна проблема, що вимагає побудови прозорої й ефективної моделі фінансування медичної галузі. У її вирішенні не останнє місце посідає соціальна непередбачуваність запровадження медичного страхування у практику суспільно-економічних відносин, конфлікт капіталу і фінансових інтересів. Як вірно зазначають фахівці, здоров’я – це найбільша цінність для кожної людини. Проблеми здоров’я нації повинні об’єднати багатих і бідних, політичних союзників і опонентів, всі гілки державної влади.

Література:

1. Карамишев Д.В. Стратегія реформування системи фінансування охорони здоров’я в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. – № 3. – С. 224 – 232.

2. Михалюк С. Лікарняні каси вдосконалюють свою діяльність // http://www.vz.kiev.ua/med/02-07/5

3. Приходько О. Фінансові недуги охорони здоров’я // Дзеркало тижня. – 2008. – № 73.

4. Степанюк Г. Страхова медицина не за горами // Львівська газета. – 2008. – № 273.