Мітяшкіна Т.Ю.

Харківський національний технічний університет сільського господарства імені П.Василенка

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

У сучасних умовах духовного та культурного відродження українського народу, зростання національної свідомості суспільства, побудови своєрідного полікультурного середовища особливого значення набуває проблема формування в молодого покоління національної художньої культури як одного з пріоритетних напрямків оновлення системи освіти України. Провідне місце у вирішенні цього питання належить, насамперед, підготовці вчителя, спроможного розуміти особливості розвитку національної культури, вільно орієнтуватися в різноаспектному світі мистецтва. Студенти вищих педагогічних навчальних закладів повинні не лише набути високої фахової кваліфікації, а й стати одночасно носіями цінностей та ідеалів культури українського народу, здатними до формування національної художньої культури учнів, у тому числі молодших школярів.

Гуманістична й людинознавча природа вчительської праці, на думку О. Савченко, „її різнобічність вимагають формування майбутнього педагога не як предметника, а як людини культури, що має значний особистий виховний вплив. У сучасній освіті найважливішими цінностями є не тільки дитина, а й педагог … ” [1, с. 5]. Учитель, а сьогодні – студент педагогічного закладу освіти, „має бути не тільки ключовою постаттю в сучасних освітніх процесах, а й духовним наставником у суспільстві. Від його підготовки залежить не лише якість шкільної освіти, а й рівень духовної культури суспільства”, вважає С. Ніколаєнко [2, с. 18].

Болонський процес, реформування національної системи освіти висувають досить високі вимоги до рівня кваліфікації вчителя, до його загальної і професійної культури, а отже, і до національної художньої культури як важливої складової культури майбутніх учителів початкових класів та образотворчого мистецтва. Формування саме цієї складової культури в майбутніх педагогів сьогодні є невід’ємною частиною професійної підготовки фахівців у державі, яка прагне зберегти свій менталітет, ідеали та цінності самобутньої національної культури.

На сучасному етапі в соціумі превалюють ринкові відношення й в молоді передусім формуються матеріальні цінності, які виступають на перше місце в порівнянні з духовними цінностями. З погляду на це саме базисні національно-культурні цінності суспільства мають стати перешкодою на шляху руйнівних процесів.

Важливість розв’язання вказаної проблеми знайшла відображення в Законах України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, у Державній національній програмі „Освіта” (Україна XXI століття), Указі Президента України „Про першочергові заходи щодо збагачення та розвиток культури і духовності українського суспільства” (2005 р.), Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті та ін. У державній програмі „Вчитель” зазначається, що завдяки діяльності педагога реалізується національна державна політика у створенні духовного та інтелектуального потенціалу нації, розвитку культури, збереженні й примноженні культурної спадщини, формуванні творчої особистості в сучасному суспільстві.

Учені дотримуються думки, що виховати освіченого спеціаліста без допомоги мистецтва й накопиченого культурного досвіду можливо, але духовно розвинену особистість – ні (С. Сєдих, О. Скубо, Л. Руда).

У психолого-педагогічній літературі підкреслюється важливість та актуальність проблеми формування загальної й професійної культури вчителя; висвітлюються питання педагогічної творчості (Г. Балл, Є. Барбіна, С. Гончаренко, О. Глузман, О. Дубасенюк, М. Євтух, І. Зязюн, С. Мельничук, Н. Мойсеюк, Н. Ничкало, С. Сисоєва, В. Сластьонін та ін.); розвитку творчого потенціалу засобами мистецтва (Н. Мартинович), культурологічної підготовки студентів (Г. Дегтярьова, Л. Зеліско, Т. Іванова, Л. Кондрацька, Л. Руденко, О. Шевнюк та ін.); професійної та соціокультурної компетентності (О. Біла, А. Маркова, Т. Маслова, М. Ревуцький та ін.).

Водночас, доречним буде вказати й на низку протиріч між:

· вимогами сучасного суспільства до особистості майбутнього вчителя в контексті його орієнтації на національні художні цінності та формування національної художньої культури учнів і недостатньою розробленістю науково-теоретичного забезпечення процесу формування національної художньої культури засобами декоративної символіки у вищих педагогічних навчальних закладах;

· необхідністю формування національної художньої культури студентів та необґрунтованістю педагогічних умов процесу формування національної художньої культури студентів засобами декоративної символіки;

· потенційними можливостями декоративної символіки як засобу формування національної художньої культури та недостатнім їх використанням у процесі підготовки студентів.

У теорії педагогіки і практики ще недостатньо використовуються механізми формування національної художньої культури майбутніх учителів засобами декоративної символіки, не з’ясовано методологічні підходи до здійснення цього в системі професійної підготовки вчителя. Мало уваги приділяється і педагогічним умовам формування національної художньої культури майбутніх учителів як обов’язкової складової професійної компетентності. Отже, проблема подальшого вдосконалення системи художнього виховання й навчання, а разом з тим і формування національної художньої культури майбутніх учителів початкових класів та образотворчого мистецтва засобами декоративної символіки залишається актуальною.

Література:

1. Савченко О. Новий етап розвитку шкільної освіти і підготовки майбутнього вчителя / Савченко О. // Шлях освіти. – 2003. – № 3. – С. 2-6.

2. Ніколаєнко С. Оновлення освітнього і наукового процесу – наше найперше завдання / Ніколаєнко С. // Вища школа. - 2005. – № 2. – С. 16-21.