Пілігрім Г. С., Сугоняк А.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСУВАННЯ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я В УКРАЇНІ

Будь-яке суспільство і держава характеризується тим або іншим ступенем організованості та упорядкованості. Це викликано необхідністю узгодження потреб та інтересів окремої людини і суспільства й держави в цілому. Для досягнення такого узгодження здійснюється цілеспрямований вплив на поведінку людей шляхом системи соціального регулювання, в якій найважливіша роль належить правовому регулюванню.

Однак правовому регулюванню піддаються далеко не всі суспільні відносини, не всяка поведінка людини. Однією з таких прикладних галузей правового регулювання відносин є сфера медичного обслуговування.

Ст.49 Конституції України гарантує кожній людини право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

В останні роки в Україні намітилася тенденція, яка притаманна сьогодні всім розвинутим країнам світу, - це тенденція до постійного зростання вартості медичних послуг. В цих умовах стало практично неможливим надання безоплатної якісної медичної допомоги. В той же час продовжує діяти норма Конституції України, яка передбачає надання безоплатної медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров'я незалежно від фінансових можливостей як державних органів, так і органів місцевого самоврядування. Слід зазначити, що ця норма певним чином гальмує розвиток сучасної системи медичного обслуговування в Україні. До того ж певним чином суперечить ч.2 ст.95 Конституції України, яка встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Проблеми фінансування охорони здоров'я завжди викликали жваві дискусії в країнах із різним рівнем розвитку економіки. У вітчизняній та зарубіжній літературі розглядаються результати багатьох досліджень, присвячених цим питанням, але вони лишаються актуальними.

Необхідність вжиття низки заходів щодо реформування економічних засад системи охорони здоров'я, зокрема її фінансування, визначено Концепцією розвитку охорони здоров'я України. При цьому джерелами фінансування охорони здоров'я мають бути кошти державного та місцевих бюджетів, кошти загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування та добровільного медичного страхування, кошти накопичувальних фондів територіальних громад і благодійних фондів, благодійні внески та пожертвування юридичних та фізичних осіб, кошти, одержанні за надання платних медичних послуг, а також інші джерела, не заборонені законодавством. Кошти державного та місцевих бюджетів, згідно з Концепцією, мають бути основним джерелом фінансування державних цільових програм охорони здоров'я населення. Це підтверджується і відповідними положенням чинного Бюджетного кодексу України.

Реформа фінансового забезпечення охорони здоров'я України має відбуватися в рамках загальноприйнятих в Європі принципів соціальної рівності, справедливості і солідарності під час організації і надання послуг з охорони здоров'я, оскільки саме такий підхід дав змогу європейським країнам досягти високих показників стану здоров'я своїх громадян.

Досвід країн Європейського Союзу, а також країн Центральної і Східної Європи, які нещодавно стали на шлях реформ, засвідчує, що механізм фінансування охорони здоров'я можна успішно вдосконалювати і в рамках бюджетного фінансування та соціального медичного страхування. У багатьох країнах Європейського Союзу держава тим чи іншим чином бере участь у розвитку страхової медицини.

Отже, можна стверджувати, що однією з перешкод на шляху удосконалення економічного механізму системи охорони здоров'я в Україні є норма ст. 49 Конституції України про безоплатність медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров'я. Такий стан справ може бути виправлено шляхом внесення певних змін до ст. 49 Конституції України.

В сучасних умовах розвитку держави з метою вдосконалення правового регулювання охорони здоров'я, мабуть з доцільним до ст.49 Конституції України треба внести наступні положення: кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування; держава приймає участь у фінансуванні заходів, пов'язаних з охороною здоров'я населення; держава створює умови для того, щоб якісні медичні послуги були доступними для всіх категорій населення; держава встановлює перелік видів медичної допомоги, які в державних і комунальних закладах охорони здоров'я надаються безоплатно; держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності; держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя".

Література:

1. Основи правознавства / За ред І.Б.Усенка. – К.: Ірпень: ВТФ “Перун”, 2008. – 432 с.

2. Правознавство: Навч. посібник / За ред. Т.В.Варфоломєєвої, В. П. Пастухова. – К.: Знання-Прес, 2007. – 436 с.

3. Юридический словарь И.Дахно: Словарь законодат. и норматив. терминов. – К.: А.С.К., 2006. – 1056 с.