Чаплак Я. В., Кирилецька Л.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ ШКІЛЬНИХ ПСИХОЛОГІВ ДО ПРОФЕСІЙЕНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Постановка проблеми. На сучасному етапі становлення практичної психології професія психолога-практика отримала широке коло розповсюдження із високими запитами суспільства. Найбільш інтенсивно забезпечується психологами сфера освіти. Але традиційна форма навчання не забезпечує формування відповідної готовності майбутніх психологів-практиків до ефективної професійної діяльності. Щоб виправити ситуацію необхідно подолати ряд протиріч, основними з яких є протиріччя між: необхідними особистісними характеристиками майбутніх спеціалістів і реальними умовами навчання і практичної діяльності, між образом працівника психологічної служби, сформованим в уяві населення, і реальними якостями спеціалістів; між інтересом у студентів до навчання у вищих навчальних закладах і його відсутністю в майбутній практичній діяльності у сферах практичної психології; між вимогами психологічної готовності до практичної діяльності і фактичною відсутністю її в ряді професійно значимих якостей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Майбутні психологи-практики ще в стінах вищого навчального закладу повинні займатися формуванням своєї професійної майстерності та здійснювати роботу щодо самовдосконалення. Майбутні фахівці повинні розвивати в себе професійне мислення (С.Д.Максименко, В.В.Панок); соціальну активність (О.Ф.Бондаренко); професійну креативність і компетентність (В.В.Рибалка, В.А.Семиченко); критичність мислення, здібності до прогнозування, імпровізації (В.Ф.Моргун), загальну та психологічну культуру (Я.Л.Коломінський), готуватись до науково-дослідницької діяльності, формувати власний світогляд (М.А.Гуліна, Л.М.Карамушка). Одним із найважливіших елементів майстерності практичного психолога в загально-навчальному закладі є визначення контингенту потребуючих психологічної допомоги серед учнів та інших учасників навчально-виховного процесу (О.Ф.Бондаренко, Р.С.Нємов), профілактика алкоголізму та наркоманії, зміцнення сім’ї (Г.Панок, В.В.Рибалка).

Мета статті полягає у теоретико-методологічному аналізі готовності майбутніх шкільних психологів до професійної діяльності в психологічній службі закладів освіти.

Виклад основного матеріалу. Дослідники розділяють процес підготовки практичного психолога на такі рівні: світоглядний, професійний, особистісний. Ефективність практичної професійної діяльності залежить від професійної та особистісної готовності спеціаліста до відповідного напряму діяльності. Вчені розглядають готовність до діяльності з різних позицій: як наявність певних здібностей, властивостей та якостей особистості (Б.Г.Ананьєв, С.Л.Рубінштейн); як стійку властивість особистості, яка включає в себе свідомість особистісної та суспільної значимості діяльності, позитивне ставлення до неї та здатність до її виконання. Готовність до виконання діяльності в цьому плані включає морально-психологічний та професійний види готовності. (О.Г.Ковальов, С.К.Шандрук); як стан особистості. Стан готовності розуміється, як цілісний прояв особистості у відповідних умовах життя та діяльності, які мають різну стійкість у часі, виникає на основі передбачення ситуації, залежить від характеру майбутньої діяльності, від особистих якостей і властивостей людини (С.Л.Марков, Л.М.Мітіна, В.В.Рибалка).

Виділяють також психологічну готовність, яка визначається як особливий психічний стан, що забезпечує успішне виконання професійних завдань, прийняття самостійних рішень. М.І.Дьяченко, Л.А.Кандибович кваліфікують психологічну готовність як професійно важливе та складне особистісне утворення, яке включає в себе: позитивне ставлення до професії, достатньо стійкі мотиви діяльності; адекватні вимогам професійної діяльності риси характеру, здібності, прояви темпераменту; необхідні знання, уміння, навички; стійкі професійно важливі особливості сприймання, пам’яті, уваги, мислення, емоційно-вольових якостей і так далі [4].

Що стосується особистісної готовності студентів до професійної діяльності, то вона має складну динамічну структуру і є сукупністю інтелектуальних, рефлексивних і психофізіологічних компонентів у їх співвідношенні з проблемами суспільства.

Одним із показників професійної готовності студента є професійна мобільність, яка залежить від підготовленості студента не до одного виду діяльності, а до різних [4]. В.О.Сластьонін з цього приводу в своєму дослідженні виділяє наступні рівні готовності студентів до діяльності [4, 22-25]: інтуїтивний рівень - пошук рішень професійних ситуацій на основі систематичних спроб та помилок, студенти діють неусвідомлено; репродуктивний рівень - студенти працюють за допомогою підказок, використовують алгоритми; творчо-репродуктивний рівень - студенти володіють достатньо сформованою системою науково-психологічних знань, умінь, навиків,оригінально вирішують професійні задачі; творчий рівень - студенти мають виражену професійну спрямованість особистості, в них гарно розвинуте аналітичне, прогностичне, конструктивне виконавче уміння, здатні оригінально розв’язувати професійні задачі, характерний пошук нових підходів, розвивається інтуїція більш високого рівня.

А.Деркач та В.Зазикін стверджують, що «…в процесі особистісно-професійного розвитку відбуваються… зміни в структурі особистості»[3,с.67]. Автори виділяють зміни характеристик спрямованості, накопичення досвіду та підвищення кваліфікації, розвиток складних особистих здібностей, розвиток професійно важливих якостей, які визначаються специфікою діяльності, розвиток особистісно-ділових якостей, підвищення психологічної готовності до діяльності в різноманітних ситуаціях, розвиток акмеологічних інваріантів професіоналізму[3,с.67].

Акмеологічний підхід акцентує увагу на тому, що однією із основних умов активізації особистісного потенціалу людини є її акмеологічна готовність, яка забезпечує оптимальні моделі самоорганізації життя та професійної діяльності. [1, 56-57]. За визначенням А.Деркача та В.Зазикіна: «Особистісно-професійний розвиток – це процес розвитку особистості, переважно орієнтованої на високий рівень професіоналізму та професійних досягнень, що здійснюється за допомогою навчання та саморозвитку, професійної діяльності та професійних взаємодій»[3, с.227], а сам процес особистісно-професійного розвитку, на думку авторів, «…повинен спрямовуватися ідеальним представленням – образом майбутнього стану суб’єкта праці, який повинен відображати бажані властивості»[3,с.97]. Виходячи з даного визначення доцільним є виділення особистісних і професійних критеріїв зрілості професійної особистості. До них відносяться: блок світоглядних установок, блок особистісних якостей, блок соціально-психологічних якостей. Також важливою умовою розвитку готовності до професійної діяльності являється формування навичок саморозвитку. Здатність до професійного й особистісного саморозвитку - це психічне новоутворення, яке виникає в результаті зовнішніх впливів на особистість у процесі виховання, навчання, розвитку.

Неоднозначність запропонованих вище поглядів вчених та дослідників щодо визначення готовності пояснюється тим, що розглядаються різні види готовності, а також має значення і те, до якого конкретного виду діяльності належить готовність. Що стосується конкретно готовності студентів-психологів до професійної діяльності, то варто зазначити, що всі науковці – дослідники включають в її структуру такі компоненти, як мотиви вибору професії, професійну спрямованість (позитивне ставлення до своєї професії, установка на професійну діяльність), професійно-значущі якості особистості; широкий об’єм знань, умінь і навиків; емоційні та вольові властивості студента, його стани[3].

Узагальнюючи дані, можна стверджувати, що професія психолога вимагає від свого представника, насамперед, здійснення відповідної роботи по формуванню комунікативних умінь, навичок встановлення контактів, здатності до самоаналізу, рефлексії і саморозвитку, навичок емоційної та поведінкової саморегуляції, а також вміння усвідомити свої особистісні та екзистенційні проблеми, власні комплекси і механізми захисту.

Висновки. Професійне становлення психолога-практика у процесі вузівської підготовки вимагає від студента складної напруженої творчої роботи над розвитком власної особистості та розвитком психологічної культури.

Теоретичний аналіз проблеми дозволяє зробити висновок, що готовність майбутніх шкільних психологів до професійної діяльності – це цілеспрямований вияв потенціалу особистості студентів-психологів, що включає їх переконання, погляди, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, навички, вміння. Готовність досягається в ході професійної підготовки, є результатом всебічного особистісного розвитку особистості майбутніх психологів з урахуванням вимог професійної психологічної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Акмеология: методология, методы и технологии / Материалы научной сессии, посвященной 75-летию члена-корреспондента РАО, Президента МААН Н.В. Кузьминой. /Под общей редакцией вице-президента МААН, заслуженного деятеля науки РФ, докт. психологических наук, профессора. А.А. Деркача. - М.: РАГС, 1998. - 230 с.

2. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. – Харків: Фоліо, 1996. – 237с.

3. Деркач А.А., Зазыкин В.Г. Акмеология: Учебное пособие – СПб: Питер, 2003. – 256с.

4. Рабочая книга практического психолога: Пособие для специалистов, работающих с персоналом / Под ред. А.А.Бодалева, А.А.Деркача, Л.Г.Лаптева. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2003. -640с.

5. Рибалка В.В. Психологічна культура особистості у професійній підготовці та діяльності практичного психолога // Проблеми підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів у вищих навчальних закладах . - К.: Ніка-Центр, 2002. -- С.29-32.

6. Чепелєва Н.В., Пов’якель Н.І. Діалогічно-орієнтований підхід до системи підготовки практичних психологів // Вісник Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти. – Тернопіль, 1996. –
С. 29-31.