Крижна А.Ю., Руднєва О.Ю.
Автомобільно-дорожній інститут
Державний Вищий Навчальний Заклад
«Донецький
Національний Технічний Університет»
Тенденції та перспективи розвитку машинобудування України
В даній статті визначено
тенденції розвитку машинобудування; виявлено проблеми, з якими стикаються
машинобудівні підприємства, що уповільнюють їх розвиток, та окреслено можливі
перспективи розвитку машинобудування країни.
Актуальність дійсного
дослідження обґрунтовано тим, що провідна роль у галузевій структурі народногосподарського
комплексу України належить промисловості, яка є важливою ланкою господарства
країни. У її структурі найбільшу питому вагу мають галузі важкої
індустрії, особливо машинобудування, чорна металургія та вугільна
промисловість. Важка промисловість формує понад 80% загальної вартості
реалізованої продукції промисловості зокрема на машинобудування припадає 12–14
% [1]. Розвиток машинобудування – основа науково-технічного прогресу у всіх
галузях народного господарства, значна підтримка конкурентоспроможності країни.
Вочевидь забезпечення розвитку машинобудування є необхідною передумовою
формування потенціалу розвитку країни.
Ціллю дослідження є виявлення основних тенденцій та перспектив розвитку машинобудівної галузі України.
Діяльність машинобудівного комплексу України оцінювали у своїх працях такі
вітчизняні науковці, як: Я. Гукова, О. Дмитрашко, В. Іванишин, В. Кім, М.
Макаренко, Д. Малащук, В. Ольшевський, О. Романко, О. Савінов, Н. Тарасова, В.
Довбня, В. Третьяков, Н. Шандрова, В. Шандра, О. Шапуров, В. Яковенко, В. Ситай
та О. Дальніченко. Проте недостатньо розкрито стан машинобудування за умов
економічної кризи та перспективи його розвитку.
Обсяг реалізованої
промислової продукції, у т.ч. машинобудування за 2006-2010 роки та січень-лютий
2011 року [5]
Рік |
Промисловість |
Машинобудування |
|
2006 |
млн.грн. |
551729 |
68730,6 |
у % до
підсумку |
100 |
12,5 |
|
2007 |
млн.грн. |
717076,7 |
98339,9 |
у % до
підсумку |
100 |
13,7 |
|
2008 |
млн.грн. |
917035,5 |
121780,4 |
у % до
підсумку |
100 |
13,3 |
|
2009 |
млн.грн. |
806550,6 |
85833 |
у % до
підсумку |
100 |
10,6 |
|
2010 |
млн.грн. |
891169,5 |
101934,5 |
у % до
підсумку |
100 |
11,44 |
|
2011 (01.01-28.02) |
млн.грн. |
160117,3 |
16134,3 |
у % до
підсумку |
100 |
10,1 |
Статистичні дані свідчать про негативні зрушення у машинобудівній галузі,
що є наслідком значної низки проблем, з якими стикаються машинобудівні
підприємства і що уповільнюють їх розвиток.
Насамперед слід виділити такі проблеми [2, 3, 4]:
-
нерозвиненість інфраструктури
внутрішнього ринку (відсутність реального моніторингу, дистриб'юторської
системи та фінансового лізингу);
-
недостатній рівень платоспроможності
товаровиробників, що негативно впливає на фінансово-економічний стан
підприємств галузі, базові заводи з виготовлення складної техніки знаходяться у
скрутному стані;
-
застарілість основних засобів базових
підприємств галузі, які не оновлювались протягом останніх 15-ти років, що
негативно впливає на конкурентоспроможність, якість та собівартість продукції;
-
недостатність обігових коштів, недосконалість
механізму середньо- та довгострокового кредитування;
-
обмежений внутрішній попит на
вітчизняну продукцію;
-
відсутність реальних джерел фінансування,
що призводить до унеможливлення реконструкції та технічного переоснащення
підприємств галузі і забезпечення за рахунок цього високої якості
виготовлюваних машин та обладнання, освоєння виробництва нової
конкурентоспроможної техніки;
-
відсутність фінансових механізмів та
інструментів, що створюють зацікавленість в інноваціях, а також стимулюють
науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи; низький рівень інноваційної
активності вітчизняних підприємств;
-
залежність вітчизняних підприємств від
постачань вузлів, деталей та комплектуючих виробів з інших країн, насамперед з
країн СНД;
-
значний відтік найкваліфікованіших інженерних
і робітничих кадрів;
-
недостатній контроль з боку держави за
діяльністю монополістів і посередників, що призводить до значного зростання
вартості матеріалів, енергоресурсів та комплектуючих виробів.
У машинобудівному комплексі спостерігається зниження інноваційної
активності, відсутність державної підтримки, повільний розвиток підгалузей
машинобудування, значний обсяг виробництва в тіньовому секторі. Галузь
машинобудування має низький рівень рентабельності та недостатність власних
коштів для фінансування власної діяльності. Всі перелічені недоліки
призводять до погіршення
матеріально-технічної забезпеченості, з кожним роком в галузі скорочується
кількість працівників, підвищується зношеність основних засобів. У галузі
машинобудування незначними темпами зростає заробітна плата, спостерігається
скорочення та руйнування соціальної інфраструктури підприємств у країні, що
призводить до скорочення матеріальної мотивованості [1]. Для виходу із
нестабільності в галузі машинобудування необхідно застосовувати ефективні
механізми господарювання (макроекономічні та мікроекономічні).
Отже, ефективна діяльність підприємств машинобудівної галузі в умовах кризи
полягає передусім у здатності підприємства своєчасно та конструктивно реагувати
на зміни, що загрожують його нормальному функціонуванню, намагатися
переналагодити свій внутрішній економічний механізм так, щоб забезпечити
ефективну діяльність навіть в умовах кризи. Адже саме від внутрішньої
діяльності підприємства залежатимуть результативні показники всієї роботи
підприємства. Також слід зазначити, що і держава повинна надати максимально
можливу підтримку для стабільного функціонування насамперед тих підприємств
машинобудівної галузі, які сьогодні знаходяться на межі ліквідації, оскільки
саме ця галузь є потужним виробником промисловості нашої країни.
Література
1. Шапуров О.О. Стан і тенденції розвитку
машинобудування // Актуальні проблеми економіки. –
2009. – №3.
– С.
57–63.
2. Тарасова Н.В., Довбня В.М. Проблеми розвитку вітчизняного
сільськогосподарського машинобудування //Обладнання та техніка для села:
ринок, пропозиція,
практика використання.
– 2007. – №6.
–С.
21–28.
3.
Кім В.В. Деякі аспекти проблем тракторо-
та сільгоспмашинобудування
України // Пропозиція. – 2004. – №8, 9.
– С.
92–94.
4.
Довгунь О.С. Договірні відносини в
контексті розвитку машинобудівних підприємств // Перспективи розвитку економіка
України: теорія,методологія,
практика: матеріали ХІV
Міжнарод. наук.-практ. конф.
(26–27 травня
2009 р.):
РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки,
2009. – С.
92–93.
5.
Держкомстат
України // http://www.ukrstat.gov.ua/