Ткаченко Ю. М.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

СУТНІСТЬ І ЗМІСТ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З БАГАТОДІТНИМИ СІМ’ЯМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Проблеми багатодітної сім’ї стають дуже актуальними на сучасному етапі розвитку суспільства. Соціально-економічна криза попередніх років спричинила суттєве зниження життєвого рівня переважної більшості населення, зростання безробіття і неповної зайнятості, розшарування суспільства на багатих і бідних, погіршення структури споживання більшості сімей, і найбільш уразливими виявилися родини з низьким рівнем доходів, однією з яких є багатодітна сім’я.

Законом України „Про охорону дитинства” визначено, що багатодітна сім'я – сім'я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує [3].

Багатодітна сім’я – це складна соціальна система, якій притаманні риси соціально-виховного інституту і малої соціальної групи. Це той прошарок суспільства, який намагається зберегти сімейність незважаючи ні на які світові фінансові кризи, але ж у цих сімей не менше проблем, ніж у інших.

Увага до багатодітних сімей в даний час пояснюється тим, що в умовах поглиблення соціально-економічної кризи вони займають одне з перших місць серед інших соціально незахищених категорій населення. Багатодітні родини мають найвищий рівень бідності, що підтверджує весь комплекс індикаторів моніторингу бідності, що базується на показнику наявних ресурсів цих сімей, вони потрапляють в число бідних. Дефіцит доходів у багатодітних вище середньоукраїнського рівня в 1,5 рази від величини прожиткового мінімуму.

Багатодітні сім'ї зберігають високі ризики бідності, особливо в тому випадку, якщо такими є неповні багатодітні сім'ї. Крайня бідність характерна для третини багатодітних сімей, що в 4 рази частіше, ніж у сімей з 1-2 дітьми [4, с. 197].

Багатодітні родини відносяться до групи соціального ризику, оскільки широкий спектр причин, що викликають дисфункцію сімейних відносин, роблять їх соціально вразливою категорією населення.

Дана категорія сімей має як свої специфічні проблеми, так і ті, які властиві будь-якій іншій сім’ї (з однією чи двома дітьми, неповної сім’ї та ін.), проте в ній вони протікають значно важче. Специфіка проблем багатодітної сім’ї полягає у тому, що, по-перше, говорячи про дану категорію сім’ї треба мати на увазі не тільки проблеми, що виникають в ній самій, але і проблеми дітей, які проживають у таких сім’ях. По-друге, проблеми багатодітної сім’ї різняться в залежності від місця її проживання: різних регіонів країни, міста чи села. Є істотні розбіжності між регіонами з високою народжуваністю, де таких сімей багато, і регіонами з низькою народжуваністю, де їх менше. По-третє, багатодітні родини незважаючи на наявність спільних проблем, значно відрізняються один від одного [2].

Положенням багатодітних сімей, їхні проблеми в сучасних умовах вивчали багато дослідників. Проблемами надання соціально-педагогічної допомоги багатодітним сім'ям займалися Г. Осадча, М. Зирянова, які досліджували психологічні особливості соціалізації дітей з багатодітних сімей; Г. Дмитрієв, Е. Караєва займалися розробкою форм і методів соціально-педагогічної роботи з багатодітною родиною; А. Антонов і В. Медков – досліджували соціальні проблеми багатодітної сім’ї; Ф. Навіл – охарактеризував розвиток особистості дитини в багатодітній сім’ї.

Але аспект роботи соціального педагога з багатодітними сім’ями в умовах загальноосвітньої школи ще недостатньо досліджений, що і дозволило нам сформулювати тему статті „Сутність і зміст соціально-педагогічної роботи з багатодітними сім’ями в умовах загальноосвітнього навчального закладу”. Очевидно, що зараз стоїть гостро потреба в наданні допомоги багатодітній сім’ї і однією з форм такої допомоги повинна бути соціально-педагогічна робота.

Мета статті – розкрити сутність та напрями соціально-педагогічної роботи з багатодітними сім’ями в загальноосвітньому навчальному закладі.

Робота з сім'єю – одна з найбільш традиційних з усіх форм соціально-педагогічної роботи. Соціально-педагогічна робота з багатодітними сім’ями – це різновид соціально-педагогічної діяльності, який здійснюється у певній соціальній інституції та який спрямований на точно визначений об’єкт впливу; діяльність із надання різного роду захисту, допомоги та підтримки дитини, сім'ї у складних життєвих ситуаціях [5].

Соціально-педагогічна робота поєднує в собі кілька аспектів, котрі характеризують її як єдність таких складників: надання допомоги окремій людині чи групі людей (сім’ї), які опинилися в складній життєвій ситуації, шляхом підтримки, консультування, реабілітації, патронажу та інших видів соціальних і психолого-педагогічних послуг, актуалізація потенціалу самодопомоги осіб, які опинилися в скрутній ситуації.

Соціально-педагогічна робота з багатодітною сім’єю складається з певних технологій, які будуються за наступними напрямами.

Соціально-педагогічний моніторинг сім'ї – це науково обгрунтована система періодичного збору, узагальнення та аналізу інформації про процеси, які відбуваються у сім'ї, прийняття на цій основі стратегічних та тактичних рішень.

Серед різних технологій соціально-педагогічної роботи з багатодітною родиною особливе місце відводиться діагностиці. Технологія соціально-педагогічної діагностики – спеціально організований процес пізнання, в якому відбувається підбір інформації про вплив на особистість і соціум соціально-психологічних, педагогічних, екологічних і соціологічних факторів з метою підвищення ефективності педагогічних факторів. Стосовно багатодітних сімей технологія соціально-педагогічної діагностики має дуже важливе значення, оскільки вичленення і поглиблене вивчення основних проблем кожної конкретної сім'ї обумовлює подальшу ефективність соціально-педагогічної роботи з даною категорією сімей. На основі діагнозу виділяються пріоритети і здійснюється вибір у наданні тієї чи іншої соціально-педагогічної допомоги.

Реабілітаційна робота як напрям соціально-педагогічної роботи з даною категорією сімей спрямована на відновлення виховного потенціалу сім'ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміну соціального та сімейного статусу окремих членів сім'ї [5, с. 25].

Наступний напрям – оцінка потреб сім'ї. Це процес збору, узагальнення й аналізу інформації щодо стану та життєвих обставин сім'ї з метою визначення необхідних видів соціальних послуг, соціальної допомоги, методів втручання, спрямованих на зміну ситуації в сім'ї чи поведінки її членів на краще [1, с. 96].

Розглянемо загальні положення соціальної адаптації. У ході соціальної адаптації здійснюється не тільки пристосування індивіда до нових соціальних умов, а й реалізація його потреб, інтересів і прагнень. Особистість входить у нове соціальне оточення, стає його повноправним членом, самостверджується і розвиває свою індивідуальність. Останнім часом особливої актуальності для соціальних предагогів придбала проблема дезадаптації дітей і підлітків. Особливе значення це має для багатодітних сімей, які часто мають малий виховний потенціал в силу ряду об'єктивних і суб'єктивних причин. Для багатодітних сімей в системі психологічної адаптації велику роль відіграють такі терапевтичні (психотерапевтичні) методи впливу, як дискусійна терапія, інтеракційно-комунікативні методи (психодрама, гештальттерапія, трансактний аналіз), методи, засновані на невербальній активності (арт-терапія, музикотерапія, пантоміма, хореотерапія тощо), групова (індивідуальна) поведінкова терапія, сугестивні методи. Проведення подібних заходів необхідно для зняття емоційної напруги в багатодітних сім'ях, створенню позитивного емоційного настрою і умов для гармонійного розвитку всіх членів родини.

У роботі з багатодітними сім'ями певну позицію займає технологія соціальної терапії, як цілеспрямований процес практичного впливу відповідних державних структур, громадських організацій та об'єднань на конкретні форми прояву соціальних відносин або соціальної дійсності, тісно пов'язаний з психотерапією, в якій використовуються методи впливу на психіку. Ці дії засновані на психологічних теоріях і методах і включають в себе систематичні, цілеспрямовані заходи з надання допомоги особі або групі осіб у питаннях врегулювання почуттів, імпульсів, думок відносин і зняття психологічних симптомів, які викликають занепокоєння, дискомфорт у клієнтів[4, с. 208 ].

Напрям профілактичної роботи з багатодітними сім'ями є одним з перспективних і важливих напрямів контрольно-корекційної діяльності в соціально-педагогічній роботі. Вона спрямована на попередження неконструктивної взаємодії між членами сім'ї, різних форм насильства, помилок у сімейному вихованні, формування різних видів залежності у членів сім'ї, виявлення потенційно неблагополучних сімей. У роботі з багатодітною родиною соціальному педагогу необхідно сконцентрувати зусилля на пропаганді здорового способу життя, сприяти посиленню ролі батьків у вихованні дітей за допомогою залучення їх уваги до проблем дітей в сім'ї, школі, на вулиці. В якості однієї з форм соціально-педагогічної роботи можуть виступати лекторії, конференції для батьків із залученням фахівців з органів соціального захисту, охорони здоров'я, освіти [1, с. 96].

Однією з успішно застосовуваних технологій роботи соціального педагога з багатодітною сім'єю є соціально-педагогічне консультування. Це кваліфікована порада, допомога особам, які відчувають різні проблеми, з метою їх соціалізації, відновлення та оптимізації їх соціальних функцій, вироблення соціальних норм спілкування [5].

Представлені технології соціально-педагогічної роботи реалізуються у практичній діяльності соціального педагога шляхом використання різноманітних методів, прийомів та форм соціально-педагогічної роботи, вибір яких обумовлений переліком вищезазначених чинників.

Допомога соціального педагога багатодітним сім'ям в умовах загальноосвітнього навчального закладу може бути наступною:

- організація зустрічей батьків з фахівцями-психологами, медичними працівниками та працівниками правоохоронних органів;

- вирішення проблем організації праці та побуту, здорового способу життя;

- психолого-педагогічна допомога і освіта батьків (педагогічна
просвіта);

- організація сімейних клубів, шкіл сімейного життя, недільних
шкіл;

- психологічна корекція сімейних відносин в процесі сімейного
психологічного консультування;

- підбір спеціальної літератури з питань статевого виховання
дітей, медичних проблем;

- правове просвітництво в багатодітних родинах;

- консультації з питань професійної орієнтації підлітків;

- психотерапевтична допомога матерям та іншим членам родини;

- організація соціальним педагогом сприятливого соціального
середовища в сім'ях;

- створення виробничих ділянок з метою забезпечення умов
для здобуття дітьми деяких професійних навичок;

- збагачення вибору форм і видів дозвільної діяльності у
навчальних закладах і за місцем проживання, секції, гуртки, „групи
зустрічей”;

- квотування робочих місць для підлітків, що є важливою
умовою ефективного успішного функціонування дитини в соціумі;

- організація системи допрофесійної освіти і додаткової
соціальної освіти підлітків і молоді з багатодітних сімей (курси лекцій з
психології, організація здорового способу життя, курс планування
кар'єри, домоведення, тренінги спілкування, самопізнання, заняття з
навчання раціонального використання часу);

- ознайомлення зі службою екстреної психологічної допомоги.
(„Телефон довіри” надає заочні психологічні послуги дітям, підліткам
та батькам, що зазнають труднощі в спілкуванні і вихованні дитини.
Діти та їхні батьки можуть зателефонувати за телефоном довіри для
зниження психологічного дискомфорту і зміцнення почуття психологічної захищеності);

- допомога дітям у подоланні труднощів у навчанні;

- допомога у вирішенні проблем особистого зростання;

- адаптація в кризові періоди;

- допомога школярам у виборі вірного напряму в спілкуванні з
однолітками або комунікативної переорієнтації;

- допомога у виборі освітнього шляху;

- організація дозвілля дітей та їх батьків;

- збір коштів та речей для багатодітних сімей;

- навчання способам підвищення самооцінки;

- духовне просвітництво дітей та батьків;

- щорічне проведення науково-практичних конференцій з
проблемних тем за участю всіх зацікавлених осіб: педагогів, психологів,
валеологів, шкільних медиків, працівників правоохоронних органів та ін.;

- переконливе, докладне роз'яснення батькам шкоди фізичного
покарання і його наслідків. Чим чисельніша сім'я, тим вище рівень
конфліктності в ній між батьками і дітьми і тим частіше батьки
застосовують фізичну силу, щоб тримати дітей у покорі;

- допомога в подоланні передбачуваних життєвих змін;

- інформування про роботу різних служб.

Дітям з неблагополучних багатодітних сімей необхідно повідомити номери різного виду телефонів довіри: екстреної допомоги, телефону довіри для дітей та підлітків, молодіжний телефон довіри тощо, телефони різних центрів. Це можуть бути: міжшкільний центр соціально-психологічної допомоги, психолого-медико-соціальний центр допомоги дітям і підліткам, центр соціально-педагогічної реабілітації, Центрі сім'ї та дитинства, центр допомоги дітям, потерпілим від насильства тощо [4, с. 206].

Таким чином, характеристика багатодітних сімей підтверджує унікальність й соціальну своєрідність даної категорії сім’ї, у якій поєднуються риси традиційних і нових сімейних укладів. Державна політика соціального захисту багатодітних сімей в першу чергу повинна бути орієнтована на превентивні та профілактичні заходи, які б сприяли попередженню труднощів у сім’ї. Уміле застосування дієвих соціально-педагогічних технологій, включаючи технології соціально-педагогічної роботи з соціально вразливими групами багатодітних сімей, може забезпечити прогресивний розвиток держави і вибір найбільш оптимального механізму суспільного функціонування. Соціальний педагог повинен пам'ятати, що багатодітна родина має як слабкі, так і сильні сторони. Тому при взаємодії з нею бажано направляти зусилля на усунення слабких і зміцнення сильних сторін, щоб сім'я усвідомила свої проблеми і знайшла власні сили для їх вирішення. Необхідно вдосконалювати форми, методи, технології роботи з багатодітними сім’ями в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

Література

1. Безпалько О. В. педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: [Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / О. В. Безпалько. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 209 с. 2. Жевакіна Н. В. Особливості роботи соціального працівника з різними типами багатодітних сімей / Н. В. Жевакіна // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – 2011. – № 13. – С. 127 – 139. 3. Закон України „Про охорону дитинства” станом на 18.10.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon2.rada.gov.ua / laws / show / 2402. 4. Харченко С. Я. Інноваційні технології соціально-педагогічної роботи з сім’ями „групи ризику”: навч.посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С. Я. Харченко, Н. П. Краснова, Я. І. Юрків; Держ.закл. „Луган.нац.ун-т імені Тараса Шевченка”. – Луганськ: Вид-во ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2013. – 540 с. 5. Шахрай В. М. Технології соціальної роботи: [навч. посіб.] / В. М. Шахрай. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 285 с.