Поліщук О.В.

Викладач Первомайського політехнічного інституту ім. адм. Макарова

Міжнародна організація праці (МОП) в системі міжнародного правового регулювання трудової міграції

Інтернаціоналізація виробництва, посилення взаємозалежності національних економік об'єктивно обумовили ріст міграції робочої сили як товару. В результаті чого утворився міжнародний ринок праці, що охоплює різнопланові потоки ресурсів праці, перетинаючи національні кордони, обє'днуючи національні та регіональні ринки. Як правило робоча сила переміщується з країн з нижчим рівнем життя до країн з вищим рівнем життя .

Міграція робочої сили існує на всіх континентах, в усіх регіонах і торкається інтересів більшості країн світу, а тому потребує правового регулювання всіма державами. Міжнародно-правове регулювання трудової міграції - це встановлена міжнародними договорами (актами) система стандартів відносно регулювання трудової міграції, яку держава, яка приєдналася до відповідного договору (ратифікувала його), використовує в національному законодавстві. Сучасна міжнародно-правова регламентація міграційних процесів развивається найчастіше як договірне право. Джерелом міжнародно-правової регламентації міграційних процесів стає вся сукупність міжнародних угод, які регулюють міграційні процеси незалежно від географічного охоплення та кількості учасників. Тому ця проблема стала предметом багатосторонніх, двусторонніх угод, договорів і угод держав, вона знаходиться в полі зору універсальних і регіональных міжнародних організацій.

Міжнародні організації, пов'язані з регулюванням міграційних процесів, можливо поділити на дві групи: 1)інституції, які вирішують міграційні проблеми в аспектах своєї основної функциональної компетенції: МОТ, ПРООН, ЮНЕСКО, ВООЗ та інші.; 2) міжнародні органи, пов'язані метою міжурядової кооперації з упорядкування саме міграційних процесів та статусу мігранта: Міжнародна організація міграції, Управління Верховного Коміссара ЯООН з справ біженців, міждежавний фонд допомоги біженцям і вимушеним переселенцям (на рівні СНД)наво, право иностранцев, и т.д.процессы: права трудящихся-мигрантов, право гражданства и имммиграционное х норм, которые регули.

Універсальний і глобальний характер проблеми регламентації міграційних процесів обумовлює разширення іституційного співробітництва всіх сфер і відповідно укладання більшості міжнароднх угод по міграції в рамках і під егидою міжнароднх організацій.

Окрім вище названих суб'єктів, - суб'єктами міжнародного правового регулювання можуть бути різноманітні об 'єднання держав: Рада Європи, Європейський Союз, СНД, які здійснюють різноманітні міроприємства з питань трудової міграції та захиту прав мігрантів

Центральне місце в регулюванні цього питання належить ООН - суб'єкту міжнародно-правового регулювання трудової миграції і її спеціалізованному підрозділу - Міжнародній організації праці (МОП) , яка за допомогою Конвенцій регулює всю сукупність економічних прав трудящих-мігрантів . Ще в 1979 году на 34 сессії Генеральної Ассамблеї ООН було вирішено утворити робочу групу для розробки Конвенції з питань трудящих-мігрантів і членів їх сімей. Конвенція була прийнята в 1990 році.

В даний час МОП – це один з спецілізованих підрозділів, що повинен вирішувати такі завдання як: розробка узгодженої політики і програм, направлених на вирішення соціально-трудових проблем; розробка й прийняття міжнародно-трудових норм (конвенцій та рекомендацій) для проведення принятої політики в життя; допомоги країнам-членам МОП у вирішенні проблем зайнятостіта скорочення безробіття; розработка методів відносно викорінення порушень прав таких соціально незахищених груп трудящих як жінок, молоді, людей пристарілого віку, трудящих-мігрантів; допомага організаціям найманих робітників та підприємців в їх роботі разом з урядом відносно регулювання соціально-трудових відносин.

МОП стала універсальним центром правового регулювання питань міжнародного трудового права, що була утворена ще 1919 році, а з 1946 року в рамках МОП розроблено біля 140 міжнародних Конвенцій та приблизно стільки ж Рекомендацій, що в своїй сукупності можливо назвати міжнародним кодексом про працю. Найбільш важливим серед цих актів з точки зору інтернаціонального ринку праці є – Конвенція №97 про трудящих-мігрантів 1949 року (війшла в дію в 1952 році, біля 40 країн учасниць), затвердила національний режим по відношенню до іноземних працівників. Конвенція також пердбачає заходи контролю за міграцією робочої сили. Положення цієї Конвенції доповнюються Конвенцією №143 від 23.06.75 року, що затвердила вимоги недискримінації і забеспечення трудящим-мігрантам рівних можливостей.. Ця ж Конвенція направлена на прийняття заходів по боротьбі з нелегальною міграцією, вміщує в собі зобов 'язання забеспечити права транзитників. В 1982 році були прийнята ще одна Конвенція , в якій викладена система збереження прав трудящих-мігрантів в сфері соціального забеспечення. Призначення даної Конвенції – координація національних систем соціального забеспечення з урахуванням різних по рівню розвитку країн.

На сьогодняшній день членами МОП являються 174 держави .

Відповідно до Статуту МОП її членом може бути кожна держава – член ООН. Україна являється членом МОП з 1954 року. Основний принцип міжнародно-правового регулювання праці – рівність у відносинах здійснення прав та свобод людини. Рівність в праці виключеє дискримініцію, під якою розуміють які небуть відмінності, недопущення чи привілеї, встановлені за ознаками раси, статі, віросповідання, іноземного та соціального походження, віку, сімейного положення, які призводять до порушення рівних можливостей в сфері праці та занять.

На це вказують такі Конвенції МОП як №11 про дискримінацію в сфері праці та занять (1958 р.), Конвенція №100 про рівність у винагороді чоловіків та жінок за працю рівної цінності (1951г.). Однак, слід зазначити, що МОП не являється безпосередньою організацією, що регулює саме тільки питання трудової міграції, її слід віднести до регулятора трудових відносин.

Україна як суб' єкт міжнародного права, учасниця міжнародних договорів ,- також стає суб 'єктом регулювання трудової міграції. Проте з аналізу чинного законодавства країни та кількості ратифікованих нею Конвенцій, стає зрозумілим, що вона суттєво відстала від механізму регулювання цього питання на міжнародному рівні. З доповіді Уповноваженого з прав людини видно, що станом на 1998 рік Україна завершила своє приєднання шляхом ратифікації тільки 28 Конвенцій, хартій та протоколів до них. Мені здається, що ратифікація Парламентом України такої  Конвенції, яка, до речі, запропонована нам у  висновках і пропозиціях Уповноваженого з прав людини як Конвенція ООН 2000 року проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів до неї про попередження і про зупинення торгівлею людьми і незаконного ввезення мігрантів має бути як найшвидше здійснена. Крім того, Уповноважений з прав людини внесла подання з цього приводу в уряд ще два роки тому. Незважаючи на те, що на даний час Україною підписані та ратифіковані угоди про взаємне працевлаштування громадян з Російською Федерацією, Республікою Молдова, Республікою Польща, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Республікою Бєларусь, Республікою Вірменія, Соціалістичною Республікою В’єтнам, Чеською та Словацькою Республіками, Португальською Республікою, робота щодо зовнішньої трудової міграції упродовж останніх років проводилася лише в межах реалізації двох останніх угод. Документальне оформлення процесів трудової міграції за угодами з Чеською та Словацькою Республіками відбувається безпосередньо у центрах зайнятості України та урядових структурах праці згаданих країн. Це дає змогу вести чіткий облік трудових мігрантів у розрізі працедавців, контроль за дотриманням останніми умов праці та сплатою усіх передбачених законодавством й угодами страхових внесків та відповідних податків. Існуюча проблема нелегальної міграці, торгівля людьми змушує замислитися над цим і прийняти правильне рішення. Ратифікація низки тих конвенцій, про які сьогодні вже наголошувала Уповноважений з прав людини дозволить вирішити цю проблему.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову за №1296 від 20 серпня 2003 р. ''Про затвердження Програми регулювання міграційних процесів на 2003-2005 роки'', яка спрямована на послідовну і комплексну реалізацію міграційної політики держави на період 2003-2005 років. Проте, основна увага у цій постанові приділена питанням імміграції, проблемам біженців та використання іноземної робочої сили в Україні. Поряд з цим, дієвих заходів для вирішення проблеми трудової міграції за межі країни в постанові не передбачено.В зв'язку з цим, для проведення послідовної і комплексної реалізації міграційної політики держави на період 2003-2005 років доцільним звернутись до Кабінету Міністрів України з пропозиціями доповнити згадану постанову заходами, спрямованими на регулювання трудової міграції, у тому числі нелегальної. Таким чином, масштаби, складність і неоднозначність феномену зарубіжної трудової міграції з України вимагає від держави постійної уваги, цілеспрямованих дій, результативність яких безпосередньо залежить від рівня володіння проблемою, інформаційного забезпечення її вирішення, постійного наукового моніторингу як розвитку міграційної ситуації, так і наслідків державної міграційної політики.

ПРОПОЗИЦІЇ.

1. Світовому товариству необхідно розробити теоретичні основи вирішення даних проблем, для України також відпрацювати новий механізм розвитку та підконтрольності процесів трудової міграції, шляхом розробки та введення в дію концепції міграційної політики.

2. Створення механізму міжнародної імплементації у вигляді Комітету із захисту прав усіх працівників-мігрантів та членів їх сімей як легалізованої форми втручання міжнародного органу в політику регламентації державами-учасницями правового статусу цієї категорії мігрантів, дасть можливість розв'язати ряд важливих питань.

3. Розширити коло завдань МОП в системі регулювання питань трудової міграції, так як МОП не є безпосередньою організацією, що регулює питанння трудової міграції, а регулює питання праці.

Література.

1 . Migrant Worker. General Survey of the Reports Relating to Conventions Nos. 97 and 147 Reromme.

2. Піскун О. Основи мігораційного права: Порівняльний аналіз: Навчальний посібник. – К.: «МП Леся», 1998. – 359с.

3. Довгерт А.С. Правовое регулирование международных отношений: учебное пособие для студентов. К., 1992г. – 86.

4. Працевлаштування громадян України за кордоном у 2001 році (За даними державної статистичної звітності) // Інформаційне забезпечення ринку праці в Україні: матеріали семінару, м. Ялта, 25-27 вересня 2002 р. – К., Держкомстат України, 2002. - С.177.

5. Проект звіту про результати дослідження “Торгівля людьми з України з метою трудової і сексуальної експлуатації / Міжнародне бюро праці. – К., 2003. - С.35.