Петрочко Ж.В.

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Вивчення духовних потреб дітей як напрям соціально-педагогічної роботи

Проблема духовності як ніяка інша турбує сьогодні кожну людину, адже саме духовність є осердям особистості. Виховується та формується вона з народження дитини, спочатку в сім’ї, потім у соціальному середовищі. Саме тому вивчення, аналіз духовних потреб дітей, створення оптимальних умов для духовного розвитку особистості, що розвивається, повинно залишатися у полі особливої уваги соціальних педагогів.

У 2005 р. автором тез реалізовувався гран Президента України для обдарованої молоді „Духовні потреби дітей України”. У рамках реалізації проекту упродовж травня-липня Українським інститутом соціальних досліджень було проведено соціологічне дослідження, що здійснювалося в два етапи: кількісний етап – проведення репрезентативного соціологічного опитування учнів 4–9 класів (загальна кількість опитаних становила 3004 респонденти; опитування проводилося у 157 навчальних закладах 27 територіально-адміністративних одиницях України); якісний етап – проведення експертного опитування (40 осіб), 30 глибинних інтерв’ю з дітьми 12–17 років та 30 глибинних інтерв’ю з їх батьками, 6 фокус-груп.

За результатами дослідження, основними факторами формування духовних потреб дітей є: соціально-економічні чинники життя; функціональна спроможність сім'ї щодо духовного розвитку дитини; стан організації дозвілля дітей; інформаційний простір, створений ЗМІ; підліткова субкультура; громадська активність дітей, їх участь ужитті суспільства; місце релігії у суспільному житті.

Ціннісні орієнтації сучасних дітей віддзеркалюють усю суперечливість сьогоднішнього життя. І хоча переважна більшість дітей орієнтовані на здобуття перш за все можливостей для самореалізації, водночас матеріальне благополуччя постає в дитячому середовищі як цінність. Так, для 15% дітей значимими у колі однолітків видаються наявність „заможної родини”, для 16% – фінансових можливостей для розваг, 13% – проживання в престижному районі або у великому місті. Кожен третій з опитаних дітей (33%) зазначив важливість для підтримки авторитету у дитячому колективі наявності модного одягу. З віком усе більше дітей вважають важливим мати матеріальні блага, тоді як значення таких переваг, як гарне навчання, знання та вміння, знижується.

Загалом ієрархія духовних цінностей сучасних дітей має такий вигляд: розум, доброта, родина, любов, кар’єра, патріотизм, комунікабельність, сила волі, сміливість, спорт, культура, – що вказує на позитивну спрямованість ціннісної системи юних громадян України.

Сьогодні усе частіше викликає занепокоєння організації дозвілля дітей. Як правило, діти надають перевагу тим формам проведення дозвілля, які не потребують інтелектуальної напруги, певних знань та навичок, спеціальної підготовки, творчих пошуків чи обов’язкової взаємодії з іншими людьми. Зокрема, у будні дні кожна четверта дитина вмикає телевізор на три-чотири і більше годин, а у вихідні це робить уже кожен третій з опитаних дітей. При цьому в міру дорослішання дитини обсяг часу, який вона приділяє перегляду телепередач, збільшується.

Телебачення стало інструментом прищеплення дітям чужерідних цінностей, які проникають з інших культур. Воно втратило функцію виховання патріотизму та громадянської самосвідомості у дітей; більшість рис, які формуються у дітей під впливом ЗМІ, мають прагматичний характер. Друковані ЗМІ для дітей переживають кризу, яка проявляється у зменшенні пізнавальної інформації, яка в них подається. Для більшості дітей, зокрема в малих містах, селах та селищах залишається недоступним інтернет.

Незважаючи на значну кількість зареєстрованих дитячих організацій, відсоток дітей, які є їх членами, залишається зовсім незначним: 7% дітей, що проживають в містах, та 3% сільських дітей віком 9–15 років. Натомість, 26% міських та 30% сільських дітей нічого не знають про існування таких організацій.

Відчутний вплив на формування духовності сучасних дітей має релігія, церква. 19% дітей віком 9–15 років відвідують церкву (костьол, молитовний дім, синагогу, мечеть) регулярно, раз на тиждень або й частіше. Такою ж є частка дітей, які взагалі не відвідують церкву. Найчастіше діти регулярно відвідують церкви (молитовні доми, синагоги, мечеті) у 12–13 років.

Релігійне виховання набуває особливого значення в умовах посилення впливу нетрадиційних релігійних об'єднань на формування духовних потреб дорослих і дітей, що викликає особливу тривогу. Близько половини опитаних підлітків засвідчили, що не проти заради цікавості відвідати зібрання сект, що є першим кроком до потрапляння під їх далеко не завжди благотворний, а нерідко – й деструктивний вплив.

Щоб правильно робити вибір, адекватно оцінювати життєві ситуації, дітям потрібно володіти певною сумою знань, необхідною і водночас зрозумілою інформацією. Дослідження ж показало, що опитані хлопці й дівчата недостатньо глибоко розуміють, які вчинки можна назвати високо моральними і які мотиви їх здійснення. Так, 40% опитаних дітей не змогли навести прикладу духовно багатої особистості. Кожна четверта дитина шкільного віку в Україні не має духовного ідеалу, серед підлітків 14–15 років частка таких дітей ще більша.

Молодші діти більше керуються моральними принципами, ніж старші: 80% дітей віком 9–11 років зазначили, що завжди готові допомогти близькій людині проти 68% дітей віком 14–15 років. При цьому уявлення дітей про добру людину змінюються з віком, у міру дорослішання наростає розчарування в доброті однолітків.

Більшість дітей вважають, що добрим потрібно бути не завжди. Лише кожна сьома дитина готова проявляти доброту за будь-яких обставин.

Наші діти втрачають повагу та шанобливе ставлення до людей літнього віку: 40% сучасних дітей не мають сформованих духовних мотивів допомоги таким людям; 32% дітей 14–15 років зазначили, що ніхто з їхніх однолітків не допомагає літнім людям перейти через дорогу, перенести важкі речі тощо. У цій віковій групі найбільша частка тих, хто перш за все турбується про себе.

Прийнятним для дітей є принцип безкорисливої щедрості. Проте 31% дітей схильні думати, що сьогодні бути альтруїстом не модно, відповідно 34% респондентів "вчитися безкорисливості не хотіли б".

Різними є погляди дітей на чесність: кожен п’ятий школяр зазначив, що "якщо інформація зашкодить особистим інтересам, то можна і збрехати". Проте більшість сучасних дітей сприймають правду, чесність як цінність і намагаються сформувати цю якість у себе.

У дитячому середовищі спостерігаються певні прояви жорстокості: кожен десятий респондент зазначив, що йому відомі діти, які мучать тварин і знущаються над ними. Такою ж є частка дітей, хто ображає слабших і менших.

Яскравим проявом бездуховності сучасної доби є поширення вживання непристойних, нецензурних слів: кожна п’ята дитина віком 9–15 років зазначила, що серед її однолітків у класі, дворі, школі "всі чи майже всі вживають нецензурні слова". Найгостріша ситуація у підлітковому середовищі.

Бажають бути кращими художньо-естетичні вподобання школярів 9–15 років. Лише половина опитаних змогли назвати свою улюблену українську народну пісню; такою ж є загальна частка дітей, котрі вважають, що "кожна людина повинна бути обізнана з мистецтвом" (у групі дітей 14–15 років таких 41%). Водночас діти позитивно налаштовані на сприйняття класичної музики.

Як правило, любов до мистецтва закладається в родині, натомість лише кожна третя дитина зазначила, що "їхні батьки і родичі, напевне, цікавляться мистецтвом".

Таким чином, через загострення соціально-економічних проблем найвищі духовні цінності в ієрархії суспільних цінностей поступаються місцем економічній і політичній доцільності. Та потрібно пам'ятати, що неодухотворена людина приречена на беззмістовне та примітивне існування.