Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського
ДО ПИТАННЯ ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ У НАВЧАННІ ІНОЗЕМНИХ
МОВ
Актуальним
питанням сьогодення є впровадження європейських методів освіти у вищих
навчальних закладах України згідно з деклараціей Болонської конференції 1999
року. Зміна вимог до рівня володіння
англійською мовою студентами ВНЗ спричинила перегляд мети навчання іноземних
мов, комплексно-методичного забезпечення, форм і методів навчання. Особлива увага
приділяється розробці нових стандартів оцінки знань та умінь студентів в галузі
читання, говоріння, аудіювання та письма для забезпечення спілкування у професійній
сфері.
У переліку
необхідних вимог для запропонування кредитно-модульної системи організації
навчального процесу в університеті є система тестування. Ця система може
використовуватись для вхідного, поточного та підсумкового контролю знань і
умінь студентів у межах одного чи декількох змістових модулів.
Контроль, як
відомо, являється важливим фактором та
невід’ємною складовою системи навчання іноземної мови у ВНЗ і є органічно інтегрованим у цю
систему. На відміну від власне навчання іноземної мови, метою якого є формування
іншомовної мовленнєвої компетенції, завданням контролю передусім є визначення
та оцінювання рівня її сформованості. Контроль виконує також інші функції,
реалізація яких значно впливає на ефективність усього процесу навчання. Це
функції зворотного зв’язку, оціночна, навчальна і розвиваюча. Питання
удосконалення контролю при вивченні
іноземної мови набуває все більшої актуальності. Останнім часом, на думку
багатьох дослідників, методистів та викладачів, одним з найбільш ефективних
форм контролю при вивченні іноземної мови є тест, який відповідає цілям
контролю та забезпечує ефективну реалізацію всіх його функцій.
Тестовий
контроль або тестування як термін означає у вузькому значенні використання і
проведення тесту, а в широкому значенні як сукупність етапів планування,
складання і випробування тестів, обробки та інтерпретації резуль-татів
проведення тесту.
У сучасній
методиці формуються нові підходи до проблеми розробки тестів, що повинні
відповідати вимогам до впровадження кредитно-модульної системи організації
навчального процесу. Це зумовлено досягненнями
в галузі комунікативної лінгвістики, яка пояснює комунікативну функцію
мовних явищ. Також виявлено вплив індивідуально-психологічних особливостей
студента на ефективність навчання. Доведено, що оволодіння мовою відбувається
ефектив-ніше в контексті, який дає змоги визначити функціональне призначення
мовних засобів спілкування. Володіння мовою розглядається як інтегральний засіб
спілкування. Виникає поняття комунікативної компетенції як багатокомпонент-ного
утворення. Ці нові ідеї лінгвістики, методики та психології навчання почали
враховуватись у тестуванні шляхом реалізації нових концептуальних підходів, які
полягають у тому, щоб наблизити тест і процедуру тестування до умов іншомовної
діяльності у ситуаціях реального спілкування.
Спеціалісти
виділяють декілька підходів до тестування: інтегративний, комунікативний,
прагматичний, синтетичний, а також комбінований підхід. Розглянемо сутність
двох підходів – інтегративного та комунікативного, які відображають тією чи
іншою мірою особливості всіх інших.
Тести, що
складаються з позиції інтегративного підходу, містять інтегративні завдання, що
спрямовані на перевірку здатності тестованого застосувати під час виконання
завдання не одну, а дві і більше навичок. Мовні одиниці подаються в контексті,
тобто під час такого тестування увага спрямовується на значення та загальний комунікативний ефект дискурсу.
Інтегративне тестування грунтується на особливостях функціональної лінгвістики,
але при цьому не враховуються закономірності застосування мови як засобу
спілкування. Зразками інтегративних тестів можуть бути клоуз-тест, диктант,
структуроване усне інтерв’ю.
У проблемі
вдосконалення тестування пріоритетом стає спроба підвищити валідність тесту, а
також знайти адекватні засоби надання тестовим завданням комунікативності та
забезпечити їх автентичність. Це зумовлює нові підходи до вимірювання та
оцінювання результатів тестування, які визначаються за критеріями, що
орієнтовані на якісні рівні володіння мовою.
Комунікативний
підхід зумовлює важливість значення продукту мовленнєвої діяльності, а не її
форми. Але провідною метою при комунікативному тестуванні є перевірка володіння
іноземною мовою як засобом спілкування, тобто сам тест та його процедура
враховують закономір-ності практичного застосування мови під час здійснення
реального іншомовного спілкування. Комунікативні тести спрямовані на перевірку
рівня володіння комунікативною компетенцією . Результати тестування при цьому
відображають рівень глобального володіння мовою. Звідси виникає проблема об’єктивного
оцінювання відповідей тестованих та надійності здобутих результатів тестування.
Слід
зазаначити, що комунікативний підхід впливає на підходи до оцінювання,
передусім на ставлення до помилок. Людина, яка вивчає нову мову, не може
уникнути помилок, і вона не повинна боятися роботи ці помилки, особливо на
нижчих рівнях володіння мовою. Тому на майже всіх рівнях допускаються помилки,
і студенти можуть отримати високі оцінки, припускаючись помилок. Серйозність
помилок визначається тим, наскільки вони ускладнюють розуміння усної або
писемної мови. Чим вищий рівень, тим більшої ваги надано також умінню
спілкуватися у письмовій та усній формі, застосуючи різноманітні комунікативні
техніки.
Таким чином,
критичне мислення і рефлективний підхід до навчання підвисили значення
тестування в удосконаленні якості освіти. Підсумки тестів розглядаються не лише
як інформація про успішність студентів, але і як сигнал до перегляду практики
викладання іноземних мов.