Фізичне виховання і спорт як
життєво необхідна потреба людини
Постановка проблеми
На сучасному етапі розвитку країни в умовах якісного
перетворення всіх сторін життя суспільства зростають вимоги до фізичної
підготовленості наших співгромадян, необхідної для успішної їхньої трудової
діяльності.
Перед вищою школою стоїть задача корінного і всебічного
поліпшення професійної підготовки і фізичного виховання майбутніх фахівців.
У нових
умовах підвищується соціальна значимість фізичного виховання у формуванні
всебічно і гармонійно розвитої особистості випускника вузові з високим ступенем
готовності до соціально-професійної діяльності.
Рівень
культури людини виявляється в його умінні раціонально, повною мірою,
використовувати вільний година. Від того як воно використовується, залежить не
тільки успіх у трудовій діяльності, навчанні і загальному розвитку, але і саме
здоров'я людини, повнота його життєдіяльності. Фізична культура і спорт отут
займають важливе місце. Тому що фізична культура - це здоров'я.
В даний
час з'явився цілий ряд професій , зв'язаних із обмеженням рухів. Рухова
гипокінезія є причиною порушень фізіологічних ритмів в організмі. Слід
зазначити, що одночасно з тривалим
обмеженням рухів, зросла схильність людини різноманітним стресовим факторам.
Вчені в області фізіології вважають, що цьому може протистояти заняття фізичною
культурою і спортом. Ніякі ліки не можуть замінити надлишкове нагромадження
структурно-енергетичних потенціалів, що виникають при руховій активності. Кожна
людина повинна созновати першорядну
необхідність руху.
Однак,
як думає І.І. Брехман (і багато дослідників в області фізичної культури і
здоров'я ), є всі підстави припускати, що здебільшого люди не знають щирого
значення руху. Багато хто думають, що це важливо гoловним чином для гарної постави і красивої мускулатури; про здоров'я
думають найменше і зовсім мало знають про роль визначеного обсягу рухової
активності[6].
Цей
недолік у знаннях торкається сфери загальної культури людини. Важливо пояснити,
що недолік руху необхідно компенсувати свідомими заняттями спортом. В
університетах, клубах, секціях на
заняттях фізичною культурою інформація
повинна надаватися не у виді дешевої пропаганди '' спорт – це добре'', а з
поясненням у доступній формі фізіологічної ролі руху.
Сутність
використання спорту полягає в підвищенні енергетики організму, що є передумовою
до підвищення адаптації організму до навколишнього середовища. Це найбільше
повно відбито в енергетичному правилі кісткової мускулатури сформульованим І.А.Аршавським [1.2]. Сутність цього правила
в тім, що кожна чергова рухова активність кісткової мускулатури, регульована
самим організмом і, що здійснюється в границях фізіологічного стресу, стимулює
надмірність анаболічних процесів, збагачуючи його додатковими пластичними
структурами і енергетичними резервами. За допомогою кістякової мускулатури живі
організми взаємодіють із середовищем, витягаючи з неї речовини, що необхідні
їм, енергію й інформацію або впливають на неї. З мускулатури в ЦНС надходить
величезна кількість імпульсів, що є передумовою розвитку і підвищення рівня
адаптації. Обмеження рухів приводить до зменшення імпульсації, що йде від
переферії. При малопрацюючій м'язовій
системі в головний мозок надходить обмежений потік інформації, а це приводить
до ослаблення збуджувального процесу і гальмуванню у визначених зонах кори
великих півкуль. Виникають умови для підвищеної стомлюваності, зниження
працездатності не тільки фізичної, але і розумової, погіршується загальне
самопочуття. З метою короткочасного підйому працездатності не рідко прибігають
до всіляких стимуляторів: міцний кава, чай, алкоголь, паління, лікарські
препарати. Крім шкідливої дії великих
кількостей цих речовин на нервову і судинну системи, у людини може виробитися
потреба в них. Загальновідомо, що тривалий прийом будь-якого стимулюючого
засобу знижує його вплив на організм. У результаті працездатність падає, а
людина обростає шкідливими звичками.
Головний недостаток стимуляторів у тім, що вони не викликають
надлишкового анаболізму, що так необхідний для підвищення працездатності. У
даному випадку ефективний тільки фізіологічний обсяг рухової активності.
Фізична
культура - це специфічний вид соціальної діяльності молодої людини, у процесі
якої відбувається задоволення фізичних і духовних потреб. Фізична культура за
допомогою фізичних вправ готує молодих людей до життя і праці, використовуючи
природні сили природи і весь комплекс факторів (режим праці, побут, відпочинок,
гігієна і т.д.), що визначають стан здоров'я людини і рівень його загальної і
спеціальної фізичної підготовки.[ 3]
В умовах сучасного виробництва фізична
культура сприяє підвищенню працездатності людей і економічної ефективності
виробництва. У сучасному світі істотно наростає усвідомлення ролі фізичної
культури як фактора удосконалювання природи людини і суспільства. Здоровий
спосіб життя в цілому, фізична культура і спорт зокрема, стають соціальним
феноменом. Використовуючи фізичні
вправи в режимі праці і відпочинку, раціональне харчування і т.д., можна в
широкому діапазоні змінювати показники здоров'я, фізичного розвитку і фізичної
підготовленості.
Фізичне
виховання є складовою частиною загальноосвітньої системи виховання молоді і
прилучає молодих людей до культури через рухову активність у всіх формах,
відіграє вирішальну роль у формуванні індивідуальності молодих людей, що іноді
більш важливо, чим оздоровчий вплив фізичної культури.[4]
Ціль роботи. - обґрунтувати необхідність занять фізичною культурою і спортом як
життєво необхідної потреби людини.
Фізичним
вихованням у вузах охоплені практично всі студенти, оскільки цей вік людини
найбільш сприятливий для розвитку й удосконалювання фізичних можливостей організму.
Фізична
культура і спорт у навчально-виховному процесі вузів виступають як засіб
соціального становлення майбутніх фахівців, як засіб активного розвитку їхніх
індивідуальних і професійно значимих якостей, як засіб виховання в дусі колективізму і взаємодопомоги, з
почуттям відповідальності і гордості за свій колектив, країну, як засіб
досягнення фізичної досконалості.
Фізичне
виховання і спорт у вузі сприяють підготовці майбутніх фахівців до
високопродуктивної праці, протидіяти негативним факторам, що впливають на
здоров'я і навчання у вузі, умінню самостійно використовувати засоби фізичної
культури в праці і відпочинку, формувати загальну і професійну культуру
здорового способу життя і т.д.
Нашій країні необхідні високоосвічені
фахівці, виховані і свідомі, здатні до активної діяльності в різних галузях
суспільного і державного життя, у науці, на виробництві.
Фізичне здоров'я - найважливіша складова частина
будь-якого нашого успіху.
Результати досліджень і їхнє
обговорення. Правда статистика моторошнувата, вона свідчить
про те, що наше суспільство хворе, що в ньому практично не залишається здорових
людей. У даному випадку мова вже не йде про катастрофічний ріст захворювань
СНІДом і венеричними хворобами, про
підліткову наркоманію й алкоголізм. Особливу тривогу викликає погіршення
здоров'я дітей і підлітків, половина яких має хронічні захворювання, причому
недолік рухової активності провокує в них хвороби серцево-судинної і
кістково-м'язової систем. Через низький рівень стану здоров'я близько 1 млн.
дітей шкільного віку сьогодні цілком відлучені від занять фізичною культурою.
Поширеність гіподинамії серед школярів досягла 80%. Уперше за 40 років лікарі
зштовхнулися з проблемою гіпотрофії юнаків закличного віку, що відбиває на
комплектуванні Збройних сил [4]. Здоров'я молодого покоління, що погіршується,
диктує необхідність зайнятися цією проблемою невідкладно.
Важливо
уключити фізичну культуру і спорт у базисний навчальний план освітніх установ.
Фізичне виховання повинне реалізовуватися через визначені форми занять;
додаткові (факультативні) заняття, у тому числі з учнями, що мають відхилення в
стані здоров'я; через фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня, позаакадемічні форми занять (спортивні
секції, групи спортивного удосконалювання, самостійні заняття);
спортивно-масові і фізкультурно-оздоровчі заходи. Усе це повинно забезпечити
кожному студентові рухову активність не менш 8-10 годин на тиждень.
Дані медичної науки і багаторічний досвід
людства показує, що фізичні вправи є могутнім засобом зміцнення здоров'я і
підвищення стійкості й опірності організму людини стосовно багатьом інфекційним
й особливо не інфекційним захворюванням.
Серед сотень тисяч лік, що складають арсенал
сучасної медицини, немає жодного, який
міг би конкурувати з фізичними вправами по діапазону свого впливу і
відсутністю побічного негативного впливу на наш організм.
Для того, щоб бути здоровим, треба не лікувати
самого себе, а вжити заходи по попередженню захворювання. Насамперед це фізична
культура і спорт, активна праця і відпочинок, раціональне харчування, особиста
і суспільна гігієна, відмовлення від шкідливих звичок. Фізичні вправи
відсувають вікові границі старіння, продовжують життя людини (діють як
акумулятор енергії). Думається немає необхідності пояснювати, що краще не
бігати за здоров'ям у 40 - 60 років підтюпцем, а краще постійно займатися
фізичними вправами. Ці заняття повинні ввійти в звичку, як миття рук і тіла, як
чищення зубів. Якщо вважати заняття фізичними вправами другорядною справою, то
задачі оздоровлення людей не вирішити. Фізична культура і спорт допомагають
людині розкрити свої внутрішні резерви, природний потенціал і можливості.
Висновки.
Таким
чином у світі спостерігається стійка тенденція підвищення соціальної ролі
фізичної культури і спортові. Величезний соціальний потенціал фізичної культури
і спорту необхідно повною мірою використовувати на благо процвітання України.
Навчальні заняття
(обов'язкові і факультативні) - основна форма фізичного виховання у вищих
навчальних заставах. Самостійні заняття дозволяють збільшити загальний час
занять фізичними вправами й у сукупності з навчальними забезпечують оптимальну
безперервність і ефективність фізичного виховання.
Фізична
культура і спорт у вузі виступає як невід'ємна частина здорового засобу життя
студентів.
Список
літератури:
1.
Аршавський І.А. Фізіологічні
механізми і закономірності індивідуального розвитку. М: Наука, 1982.-270с.
2.
Аршавський І.А. Основи
негентропійної теорії біології індивідуального розвитку, значення в аналізі і
рішення проблеми здоров'я // Валеология.-1993.-с.5-24.
3.
3.Копылов Ю.А.//Матер.VI
научно-практ. конф. " людина, здоров'я, фізична культура і спорт у світі,
що змінюється," Коломна, 1996, с. 68.
4.
4.Головіна Л.Л., Копилов Ю.А
//Матер. II Междунар. научно-практ. конф. "Фізична культура і спорт учнівської молоді у світі, що
розвивається," Шуя, 1996, с. 24.
5. 5.Бальсевич В.К., Большенков В.Г.,
Рябінцев Ф.П. Концепція фізичного виховання з оздоровчою спрямованістю
//Фізична культура: виховання, утворення, тренування. 1996, № 2, с. 13-18.
6. Брехман И.И. Введення у валеологію – на
про здоров'я.-Л.: Наука, 1987.-125с.