Экономические науки / 7. Учет и аудит
Бровко
О.Т., Непиталюк А.В.
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Облікова політика підприємств та
принципи її побудови
Формування системи ринкових відносин в Україні
вимагає вирішення комплексу соціальних і економічних проблем. Чи не
найважливішим питанням сучасної господарської практики залишається раціональна
організація бухгалтерського обліку, що мала б забезпечити виконання аналітичної
та контрольної функцій управління господарськими процесами, адаптацію
вітчизняної облікової системи до змін зовнішнього середовища.
Ряд дослідників – Т. Барановська, Т. Дроздова, П.
Житний, С. Ніколаєва, Л. Пантелійчук, О. Петрук – вбачають шлях до розв’язання
зазначених проблем шляхом вдосконалення облікової політики господарюючих суб’єктів.
Облікова політика підприємства (ОПП) є системою
принципів, методів і прийомів ведення бухгалтерського обліку, що розробляється
на основі аналізу фінансово-економічної діяльності господарюючого суб’єкта і
відповідає його фінансовим цілям [1, c. 116]. ОПП затверджується
відповідним наказом керівника підприємства один раз на кожний звітний період.
Основною метою облікової політики є забезпечення
якісною і кількісною обліково-економічною інформацією про основні засади
фінансово-господарської діяльності підприємства, яка використовується для
складання і подання науково обґрунтованої фінансової звітності. Теоретичною
основою облікової політики є положення теорії бухгалтерського обліку з проблем
збирання даних, обробки та агрегування інформації в регістрах бухгалтерського
обліку, використання облікових процедур (оцінка, відображення на рахунках,
ведення синтетичного та аналітичного обліку, способи виявлення і усунення
помилок, правила складання балансу та звітності тощо) [2, с. 144].
На нашу думку, облікову політику підприємства
доцільно формувати за такими етапами: 1) організаційний – створення
відповідного виконавчого органу та закріплення за його фахівцями обов’язків та
повноважень; 2) підготовчий – визначення стратегічних і тактичних напрямків
господарської діяльності підприємства і об’єктів обліку; 3) етап вивчення
зовнішніх умов господарювання; 5) етап вибору елементів ОПП, розробка порядку
інформаційного забезпечення процесу формування облікової політики; 6) заключний
– затвердження базисного та складання поточного розпорядчого документа про
облікову політику, її впровадження та контроль за дотриманням.
Наказ про облікову політику ні в якому разі не має
перетворюватися на просту формальність. Він має бути нормативним документом,
що, враховуючи особливості господарської діяльності конкретної мікроекономічної
системи, регламентує принципи, організаційні процедури та методи ОПП [3, 5].
Ефективне функціонування системи ОПП не можливе без
дотримання певних принципів її побудови. Згідно Закону України «Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 та пункту 18
П(С)БО 1 основними з цих принципів мають бути: обачність; повне висвітлення;
автономність; послідовність; безперервність; нарахування та відповідність
доходів та витрат; превалювання сутності над формою; історична (фактична)
собівартість; єдиний грошовий вимірник; періодичність. Однак, за сучасних умов
господарювання, облікова політика покликана виконувати не лише власне функції
обліку та формування звітності, а й забезпечувати інші функції управління –
планування, економічного аналізу, контролю та прогнозування. Тому при побудові
системи ОПП слід дотримуватися не тільки специфічних принципів Бухгалтерського
обліку, а й загальнонаукових:
1)_принципу
системності (згідно якого облікова політика розглядається в якості штучно
створеної складової виробничої системи, що виконує функції, пов’язані зі
збиранням, класифікацією, обробкою, аналізом і формуванням різних видів
облікової інформації для визначення економічної ідеології підприємства);
2)_принципу
комплексності (який передбачає вивчення і оцінку події не з позиції окремих
ізольованих причин, а за сукупним впливом на господарську систему технічних,
економічних, соціальних, екологічних, політичних та інших значимих чинників);
3)_принципу
наукової обґрунтованості (в узгодженості з дією НТП, законів економічного
розвитку суспільства, концепцією державної політики, нормативно-правовою
базою);
4)_принципу ефективності,
планомірності та динамізму (передбачає спрямування ОПП на розв’язання не лише
поточних, а й довгострокових стратегічних завдань розвитку підприємства, за
умов існування ефективних альтернативних варіантів досягнення тієї чи іншої
мети);
5)_принципу
профілактики (виконує запобіжну функцію, створюючи умови для своєчасного
інформування управлінського персоналу підприємства про відхилення від планових
чи нормативних величин витрат та результатів діяльності, для можливої корекції
управлінських рішень);
6)_принципу
«селекції» (передбачає, що інформація, яка надається на кожному рівні
виробничої системи, має бути необхідною і суттєвою для прийняття управлінських
рішень);
7)_принципу
сумісності особистих, регіональних і державних інтересів (що зумовлено
суспільним характером виробництва) [4, 26 – 27].
ОПП – це не лише номінальне визначення основних
засад обліку, а важлива складова господарської практики. Побудова системи ОПП зумовлена
вимогами сьогодення і має здійснюватися з урахуванням згаданих принципів.
Література
1.Бондаренко И.В.,
Дубницкий В.И. Менеджмент – корпоративный маркетинг, информационный,
антикризисный: Справочно-информационное издание / И.В Бондаренко., В.И. Дубницкий. – Донецк, 2004. –
140 с.
2.Пушкар М.С. Тенденції
та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні
(теоретико-методологічні аспекти): Моногр. – Тернопіль, 1999. – 442 с.
3.Житний П. Організаційно-методологічні засади формування облікової
політики підприємства // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. – № 3 – С.3 –
10.
4.Житний П. Принципи формування облікової політики // Бухгалтерський облік
і аудит. – 2005. – № 4 – С. 25 – 28.