"Філологічні науки"

Мова, мовлення , мовленнєва комунікація

Потамошнєва О.М.

Хребтова Н.П.,

Харківський національний

педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНО-МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ УЧНІВ

Удосконалення корекційної роботи, спрямованої на покращення всіх мовленнєвих показників розумово відсталої дитини, є однією з важливих задач спеціальної школи. Багато дослідників (Л.С.Вавіна, І.Г.Єременко, Р.І.Лалаєва, Г.М.Мерсіянова, В.Г. Петрова, М.С.Певзнер, М.А.Савченко, Р.О.Юрова та ін) відзначають наявне протиріччя між існуючим рівнем мовних знань дитини і суттєвими труднощами в діяльності їх використання. Все це спричиняє недоліки розуміння і породження мовлення у дітей з розумовою відсталістю і не дозволяє дитині повністю реалізувати свої комунікативні потреби.

Одним з важливих вмінь є вміння реалізувати повноцінне мовленнєве спілкування, яке можливе за умов достатності вищезазначених процесів

Розвиток мовлення проголошується програмами як першочергове завдання навчання, як кінцева його мета. Проте дотепер в школі не склалася цілісна система мовленнєвого розвитку, що базується на закономірностях засвоєння рідної мови, на сучасних наукових даних про мовленнєву діяльність, на функціонально-семантичному підході до вивчення номінативних і комунікативних одиниць мовлення. Таким чином, очевидна необхідність коректування цілей, змісту освіти, принципів і методів мовленнєвого розвитку учнів, а також приведення засобів і форм відповідно сучасним вимогам.

Урахування принципу спадкоємності і перспективності в навчанні школярів диктується, з одного боку, сучасними досягненнями дошкільної освіти, появою нових програм, спрямованих на розвиток мовленнєвої діяльності дошкільників [8, 2]. З іншого боку, пріоритетним став комунікативний напрям викладання мови і необхідність координації змісту навчання в допоміжній школі.

Як свідчить практика школи, аналіз програм предметів мовного циклу, спостереження за навчальним процесом і спеціально поставлені нами експерименти, робота над розвитком мовлення школярів з розумовою відсталістю (у зв'язку з вивченням граматики і правопису), що панує сьогодні на уроках мови в допоміжній школі, не сприяє в належній мірі формуванню лексичного запасу і граматичної будови мовлення учнів. Пропедевтична спрямованість в лексичній роботі, проголошена діючими програмами з мови, стримує можливості збагачення лексикону дітей, робить її однобічною і явно центрованою на граматиці, що негативно позначається на рівні розвитку мовлення в цілому.

В межах нашого дослідження було виявлено, що учні з легким рівнем розумової відсталості навіть при опануванні мовними знаннями в достатній для використання у навчальному і міжособистісному спілкуванні мірі не можуть адекватно їх використати. Тому одним з завдань нашого дослідження було виявлення тих ушкоджених ланок мовленнєвої діяльності, які у дітей з легким рівнем розумової відсталості залишаються несформованими.

Серед цих мовленнєвих операцій ми виділили:

- складання внутрішньої програми вислову;

- граматичне структурування вислову;

- лексичне розгортання;

- ймовірне прогнозування;

- розуміння складних граматичних конструкцій.

Робота велась протягом 2-х років із застосуванням різних прийомів та методів, спрямованих на активізацію когнітивних функцій, та з урахуванням інтересів учнів і їхнього рівня інтелектуального та мовленнєвого розвитку. Учням були запропоновані для опрацювання в ігрових та навчальних ситуаціях різні лексичні теми, в яких використовувався вже знайомий їм мовний матеріал. В основу роботи було покладено теорію мовленнєвої діяльності, розроблену Леонтьєвим О.О.[5]

Робота в даному напрямку дозволяє вже в умовах школи створити основу комунікативної готовності розумово відсталої дитини до складних процесів соціальної адаптації.

Література

1. Виноградова А.Д. Практикум по психологии умственно отсталого ребенка. - М.: Просвещение, 1985. - 142 с.

2. Воронкова В.В. Обучение грамматике и правописанию в 1 - 4 классах вспомогательной школы. - М.: Просвещение, 1988. - 102 с.

3. Вятютнев М.Н. Понятие о языковой компетентности в лингвистике и методика преподавания иностранных языков // Иностранные языки в школе. 1975. - №6. - С. 55.

4. Лалаева Р.И., Серебрякова Н.В., Зорина С.В. Нарушения речи и их коррекция у детей с задержкой психического развития. – М.: ВЛАДОС, 2004. – 303 с.

5. Леонтьев А.А. Внутренняя речь и процессы грамматического порождения речевого высказывания. // Вопросы порождения речи и обучения языку. - М.: 1967, с. 6 - 17.

6. Лурия А.Р. Письмо и речь: Нейролингвистические исследования. – М.: Академия, 2002. – 352 с.

7. Матвєєва М.П., Миронова С.П. Корекційна робота в системі освіти дітей з вадами розумового розвитку: Навчальний посібник. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет,2005. – 164 с.

8. Соботович Є.Ф., Тищенко В.В. Програмні вимоги до корекційного навчання з розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку з вадами інтелекту: Програмно-методичний комплекс. – К.: Актуальна освіта, 2004. – 144 с.