Романова О.В.

Кримський державний університет, Євпаторійський педагогічний факультет,

Кримський цикл оповідань М. Коцюбинського

Наприкінці XIX – на початку XX століття в українську літературу входить нове покоління письменників, яке розширює ідейно – тематичні обрії літератури, масштаби порушених проблем, збагачує стильовий діапазон. Вже с самого початку письменники проголошують і утверджують своєю художньою практикою нові підходи до зображення людини, життя, суспільства.

Попри широке розмаїття творчих пошуків та індивідуальних стильових манер письменників, в їхній художній практиці загалом спостерігаються певні спільні тенденції, подібні підходи до осмислення життя, до самовираження і впливу на читацьку аудиторію. Однією з них є імпресіоністична тенденція.

Коцюбинський був одним із тих митців, хто закликав до оновлення літератури, збагачення художньої форми. Саме в його прозі загальні принципи імпресіоністичної поетики втілені найвиразніше. Переважання точки зору героя ( чи героїв), актуальний хронотоп, безсюжетність, фрагментарність, символіка кольорів і ефект вібрації атмосфери – провідні її ознаки.

Його творчій доробок вивчався протягом багатьох років і цікавив не тільки українських та російських літературознавців(П.Тичину, М.Богдановича, І.Франка, П. Мирного, Н.Калениченко, Ю.Кузнецова, І.Денисюка, В. Фещенко, Т. Гундорову, С. Павличко, М.Горького, В.Короленка та інш.), але й був популярним в Англії, Швеції, Канаді, Аргентині, Японії, Швейцарії, Німеччині, Угорщині. Однак цикл кримських оповідань письменника і його художня специфіка залишається не досить детально вивченим.

Кримський цикл оповідань – це свого роду “записки мандрівника”, автор яких дуже уважний до світу кримської природи. Ці новели ( “У грішний світ”, “На камені”, “В путах шайтана”, “Під мінаретами”) вражають красою і силою художніх образів, багатством поетичної мови, оригінальністю зображально-виражальних засобів. Вони сповнені грації і краси, вони прості як саме життя, і так само серйозні.

Особливу увагу заслуговує специфічність образотворення в цих художніх полотнах, вона зумовлена насамперед екзотичною красою кримського пейзажу. Море, скелі, пекуче сонце та татарське середовище створюють неповторну колоритність цих новел. Через ці образи автор занурюється у внутрішній світ своїх героїв, прагне передати їх почуття, настрої, зміни психічного стану.

структура творів кримського циклу М.Коцюбинського здебільшого визначається емоційною складовою, своєрідним внутрішнім сюжетом і настроєвою. композицією. В цих зразках малої прози письменник досягає виразної колористичності, гармонійності їх архітектоніки. Для новел характерним є зображення на початку твору замкненого художнього простору, своєрідної сфери – місця, в якому відбуватиметься дія (татарське село, монастир). Проте цей простір в експозиції твору письменник використовує насамперед для вираження душевних переживань героїв, які одразу вводять читача в атмосферу своєї складної душевної “роботи”.

Для зображення художнього простору М.Коцюбинський охоче вдається до здобутків живопису, зокрема, орієнтується на імпресіоністичну концепцію кольору, актуальний хронотоп. Однак, письменника передусім цікавить психологія, духовна сфера життя героїв.

Використовуючи гру фарб (розмиті фарби пейзажу контрастують з чіткими фарбами), М. Коцюбинський поглиблює психологічну характеристику персонажів, намагається наповнити смислом усі елементи сюжету, створюючи, таким чином стислу, містку новелу.

На тлі величної природи, автор підіймає тему викриття дикості патріархальних звичаїв, забобонів, що стають на заваді розвиткові людини, пригнічують і придушують її. Вдалим поєднанням образів, та звичайних повсякденних деталей письменник показує, як задохнувшись у буденності людина стає здатною на вчинок, як у неї поступово народжується протест.

Характерним для творів цього циклу є увага насамперед до внутрішнього світу так званої маленької, простої людини (Емене, Фатьма, Алі, Варвара), утвердженням її невичерпної, самоцінної, індивідуальної особистості. Вражає у кримських новелах також їх кольорова та звукова наснаженість.

Типовими для всіх чотирьох творів є образи моря, сірих скель, співу муєдзина. Вони створюють той особливий колорит, що дозволяє зрозуміти і заглибитись у психологію татарського села, його звичаїв побуту.

Через колір, звукові враження митцю вдалося відтворити реальний перебіг психічних процесів, порухів душі людини в їхній дійсній складності.

Згадані твори належать до ранньої творчості письменника, але вже тоді, вони розкривають основні характерні риси імпресіоністичної майстерності Коцюбинського, особливо таку із них, як виняткову пластичність і мальовничість описів природи, речей , персонажів.

Література:

1.Бутник С. Майстер словесних барв.К.,1983.-с.129-133

2. Денисюк І. Розвиток української малої прози 19-поч. 20 ст.-К.:Вища школа, 1981.

3. Калениченко Н. М. Коцюбинський: життя і творчість.-К.,1956.

4. Калениченко Н. М. Українська література кінця 19-поч.20 ст.:напрями, течії.-К.1983.с.183