Сіненко О.О.

Київський національний університет культури і мистецтв

Навички спілкування як складова фахової підготовки

диригента-хормейстера

Необхідною складовою підготовки хормейстера у ВНЗ є розвиток міжособистісних навичок, які передбачають уміння спілкуватися з колективом. Диригентська діяльність – це постійний процес комунікацій, що здійснюється на основі взаємних психічних контактів, обміні інформацією та взаємовпливі на психологічному рівні. Усі ці компоненти постійно інтегруючись, утворюють професійне комунікативне середовище.

Як відомо, основу інформаційного обміну становить взаємоспрямована увага. Тому під час творчого процесу диригент повинен прагнути до максимальної її мобілізації з боку колективу. Оскільки кожен хорист – це особистість, із своєю власною думкою, характером, настроєм, внутрішнім світом, завданням хормейстера є постійне візуальне споглядання за співаками, врахування їх індивідуальних особливостей, об”єктивна оцінка їхньої поведінки та корегування особистих комунікативних дій. Налагодження такого роду психологічних зв”язків є домінуючим в процесі сумісної діяльності. Подібна активізація та концентрація свідомості співаків в результаті сприяє успішному вирішенню творчих завдань, а також взаєморозумінню між хормейстером та колективом.

Означені комунікативні контакти мають зовнішні параметри, які побудовані на контролюючій увазі та спрямовані на вирішення організаційних задач, а також внутрішні, що пов”язані з творчим процесом. Для останніх характерними складниками є: спостережливість, ініціативність, вимогливість до виконавців, що стимулює самоконтроль та допомагає ліквідувати труднощі, які можуть виникнути під час репетиції. Ефективне використання означених параметрів чітко прослідковується в процесі інтерпретації музичного твору, методах створення музичного образу хоровим колективом.

Невід”ємною складовою диригентської комунікативної діяльності є синтез вербальних і невербальних засобів, де домінують останні. Роль мануальної техніки, пластичних рухів, міміки, погляду, жестів, осанки – це той комплекс засобів, без яких диригент не може відбутися. Професіоналізм хормейстера значно підвищується при наявності приємної зовнішності, міцного характеру, артистизму, комплексу вольових якостей, активності, емоційності та внутрішньої впевненості у власних здібностях.

Однак не менш важливим для його професійної діяльності є володіння навичками вербального спілкування, оскільки власне бачення образного змісту музичного твору, створення концепції розвитку музичної думки вимагають емоційно-піднесеної, чіткої та переконливої мови. Г.Л.Ержемський, аналізуючи структуру спілкування диригента з оркестром, наголошує на тому, що кожен диригент знаходить засоби „мовного спілкування... у спеціальному комплексі, який являє собою єдність як професійних прийомів, так і всього розмаїття експресивних рухів і дій. У зв”язку з цим мова диригента – це особливого роду діяльність, яка сама при відомих умовах перетворюється у засіб передачі думок, у комунікативну функцію” (1, 165). І чим яскравіше та виразніше диригент висловлює свої думки, тим більш життєвою та щирою буде віддача з боку виконавців.

Якісний комунікативний процес значною мірою забезпечується вибором манери спілкування, тобто індивідуальним стилем поведінки хормейстера, який включає цілу низку способів, методів і прийомів впливу на колектив та можливість творчо підпорядковувати його спільній ідеї. Вибір одного з проміж існуючих стилей або ж їх синтетичне використання дозволяє керівникові хору досягти поставленої цілі.

Пріоритетним в діяльності хормейстера вважається авторитарний стиль керівництва, де диригент бере на себе ініціативу в усіх управлінських функціях, підкоряючи учасників творчого акту своїй волі. Такий підхід сприяє реалізації художнього задуму, власній інтерпретації в момент передачі виконавцям інформації. Негативним же моментом використання цього стилю може стати ігнорування творчої ініціативи виконавців. З цього приводу Н.Г.Рождественський констатує, що найбільш яскраве виконання виявляється тоді, коли „диригент пропонує свою концепцію твору, отримуючи взамін велику виконавську віддачу, реалізацію цієї концепції, або навіть доповнення до неї. Стовідсоткова диктатура диригента навряд чи зможе дати значний художній результат” (4, 41). У процесі творчої взаємодії керівникам хору допомагає як раз володіння комунікативними навичками: умінням спілкуватись, слухати і чути, аналізуючи отриману інформацію; поважати думку інших, толерантно ставитись до хористів, до прояву їх почуттів та емоційних всплесків. Тому домінантою процесу роботи диригента з хором є діалогічна взаємодія учасників творчого акту, яка зміцнюється взаєморозумінням, проникненням у духовний світ один одного, а також колективним аналізом результатів виконавської діяльності. Загалом специфіка професійної діяльності вимагає чіткого обнобічного керівництва.

При вирішенні організаційних завдань в колективі більш прийнятним вважається демократичний стиль спілкування, який спрямований на створення сприятливих умов колективної творчості. Його різнить від попереднього позитивне ставлення диригента до кожного виконавця, розуміння цілей і мотивів їхньої поведінки, адекватна оцінка успіхів і невдач, залучення до прийняття колективних рішень.

Найменш актуальним для диригента є використання ліберального стилю керівництва, в основі якого закладено постійне делегування особистих повноважень своїм підлеглим.

Творчо використовуючи означені стилі диригент індивідуально вибудовує процес спілкування завдяки умінню орієнтуватись у конкретній ситуації, підбираючи необхідні засоби комунікації для взаємодії з виконавцями.

Розвиваючи у собі ці уміння й навички, хормейстер постійно підвищує свій професійний рівень, набуває авторитету в колективі та удосконалює свою майстерність.

1. Ержемский Г.Л. Закономерности и парадоксы дирижирования. Психология. Теория. Практика. - Санкт-Петербург: Наука, 1993.- 260 с.

2. Мархлевський А.Ц. Практичні основи роботи в хоровому класі. – К.: Музична Україна, 1986. – 96 с.

3. Психология музыкальной деятельности: Теория и практика: Учеб. пособие для студ. муз. фак. высш. пед. учеб. заведений / Д.К.Кинарская, Н.И.Киященко, К.В.Тарасова и др.; Под ред. Г.М.Цыпина. – Издательский центр «Академия», 2003. – 368 с.

4. Рождественский Г. Мысли о музыке. – М., 1976.