Ковальова Г.М.

Донбаська державна машинобудівна академія

Фразеологічні засоби комічного у романі Є. Гуцала «Позичений чоловік»

Роман Є. Гуцала «Позичений чоловік» має велику цінність у конкретно-практичному використанні традиційних фразеологічних одиниць. Мовна тканина роману є благодатним середовищем для розкриття значення та виявлення виразних емоційно-оцінних властивостей окремого фразеологізму.

«Позичений чоловік» - це твір на сільську тематику. Його специфіка полягає у тому, що традиційна сюжетна оповідь ведеться за допомогою прийомів так званої «химерної прози». Автор намагався у своєрідній формі втілити художні принципи «від противного»: фантастичне тут подано як реальне, а реальне – як фантастичне. За твердженням письменника, прийоми, які він використав у романі, дозволили йому гальванізувати «найбагатші мовні поклади», щоб вони не виглядали анахронізмами, а «жили своїм життям». Безперечно, використання народно-розмовних фразеологізмів у романі насамперед зумовлено тематикою твору, цікавими і непередбаченими ситуаціями з життя персонажів, намаганням автора влучно та образно передати те чи інше поняття. Письменник керується не так критерієм доцільності, як намагається їх не повторювати.

Увиразнюючи та оновлюючи фразеологічну семантику, Є. Гуцало змінює форму усталених висловів, обігрує зміст, конкретизує значення, прив’язує їх до неповторних контекстів.

Найчастіше у романі має місце лексична заміна одного, двох або всіх компонентів словами вільного вживання: «Ноги переставляв так, наче йшов по кризі й остерігався впасти, а в попереку був прямий, як багнета проковтнув» [1, 244] (пор.: аршина проковтнути). Або: «Отож і пішла по Яблунівці слава про Хому Прищепу, що він у гріхах, немов у реп’яхах, що він геть із головою заліз по вуха в болото гріхів – і не дивись, що скоро потоне» [1, 84] (пор.: у боргах, як у реп’яхах). Кожного разу письменник змінює компоненти залежно від описуваного ним явища, від створення певної комічної ситуації. Завдяки цьому автор надає вислову більшої мовленнєвої експресії, підсилює комічний ефект.

Для ідіостилю Є. Гуцала характерною рисою є використання загальновідомих фразеологізмів, зведення їх у синонімічний ряд (із головою, по вуха). Внаслідок такого нанизування стійких сполук повніше розкривається зміст конкретної ситуації, одночасно дається характеристика героя і його вчинків.

Заміна декількох компонентів посилює та увиразнює значення загальновідомого фразеологізму, вносить нові додаткові відтінки: « - Щось ви, Хомо Хомовичу, здається, приплітаєте коляду, щоб дали капусти!» [1,130] (пор.: наздогад буряків, щоб дали капусти). Або: «Старий за примовками за пазуху не ліз, по кишенях долонями не шастав – ці примовки самі горобцями зривались із його вуст і цвірінчали за нашим столом так, що у вухах лящало» [1,114] (пор.: за словом до кишені не лізти). Подібна заміна слів-компонентів, як один із засобів контекстуальних перетворень фразеологізмів, - це свідомий цілеспрямований процес, викликаний задумом письменника. Перетворені таким чином фразеологізми виконують різні стилістичні функції: служать засобом збільшення образності і виразності мови, надають їй яскравості й гостроти, вживаються для конкретизації значення, збільшення обсягу семантики, сприяють більш глибокому розкриттю рис описуваних ситуацій.

Повна заміна усіх компонентів фразеологізму зумовлена системою художньо-виражальних засобів і диктується як мовними, так і екстралінгвістичними чинниками, сюжетом, конкретною ситуацією в романі тощо: «Розсортували ми документи: Мартосі – Мартошине, а Хомі - Хомине» [1,24] (пор.: кесареве – кесарю, а боже - богові). Або: «О, циган цигана на клячі не обдурить – тим більше, що ці цигани – Мартоха та Одарка, а, виходить, кляча – не хтось, а я, Хома Прищепа!» [1,47] (пор.: ворон ворону око не виклює).

У романі мають місце численні прийоми заміни компонентів фразеологізму ситуативно зумовленими лексемами та поширення їх прикметниками – означеннями, як-от: «Порятувати твою честь чоловічу дуже просто – слід погостювати в усіх молодиць і кожній зосібна доказати, що не такий страшний Дармограїшин сіамський кіт, як його малює поговір» [1,292] (пор.: не такий страшний чорт, як його малюють). Або ще: « - Може, - кажу обережно, - то різдв’яний сон вороної кобили? – Вороної кобили? Авжеж, язик має й ворона коняка, та не балака» [1,290] (пор.: сон рябої кобили).

Стилістичний ефект у наведених вище прикладах виникає не лише завдяки введенню нових компонентів, а й тому, що складові частини фразеологізму набувають смислової самостійності (ворона кобила, сіамський кіт), тобто обігруються і сприймаються двопланово. Заміна у вільному словосполученні компонента кобила стилістично зниженою лексемою коняка надає виразу гумористичного звучання.

Отже, зазначені прийоми увиразнення загальновідомих фразеологізмів дозволяють зробити висновок про те, що Є. Гуцало має глибоке чуття мови, володіє її безмежним багатством. Оригінальність, самобутність авторських фразеологізмів полягає у винахідливості використання їх у доборі специфічних ситуацій, властивих саме для химерного роману, де фразеологізми обігруються, набувають нових гумористичних відтінків.

Література:

1. Гуцало Є П. Позичений чоловік. Приватне життя феномена: Роман – дилогія. – К.: Рад. письменник, 1982. – 711 с.

2. Давиденко Л.В. «Ні врізать, ні доточить» // Культура слова: Збірник праць. / За ред. С.Я. Єрмоленко. – Київ: Наукова думка, 1992. – Вип.. 42 – С. 54-57

3. Конопленко Є.Г.Прислівникові фразеологізми у романі Є. Гуцала «Позичений чоловік» // Культура слова. – К.: Наукова думка, 1984. – Вип. 27. – С. 12-15

4. Майдаченко П.И. Гротеск, ирония и пародирование как виды комического в современной украинской прозе. Автореф. дис. …доктора филол. наук. – Киев, 1985. – 16с.

5. Пришва Б.Г. Засоби гумору в творах Остапа Вишні. – К.: Вища школа, 1977. – 118 с.