Снігирьова Л.М.

Керченський морський технологічний інститут

Концепт чи поняття?

Концепт чи поняття? Таке питання виникає у багатьох науковців, хто займається лінгвістичною семантикою, парадигматичними зв’язками, значенням слів. У філософських працях Аристотеля, Т.Гоббса, Дж.Локка, П.Флоренського обговорювалось основне коло лінгвістичних релевантів пов’язаних з концептуальною діяльністю. Концептуальний аналіз мислення і мовлення був розпочатий видатними філософами - Г.Х.фон Бригом, М.Гадамером, Л.Вигінштейном, М.Хайдеггером та іншими і посів головне місце в лінгвістичних дослідженнях. Про значення, концепт, поняття, концептуальну структуру писали багато філософів, логіків, семіотиків (Г.Фреге, Г.Гуссерль, Дж. Катц, Дж. Тодор, К.Шварц і багато інших), та це були зарубіжні вчені. Але і сучасна вітчизняна наука все частіше звертається до семантики, когнітивних структур, концептуальних моделей світу тощо. В останні десятиліття слово концепт активно ввійшло у науковий вжиток. У лінгвістичних роботах це слово часто використовується, але воно не завжди тлумачиться достатньо чітко або між концептом і поняттям ставиться знак рівності. На даний момент відсутня єдина загальноприйнята дефініція того, що слід розуміти під концептом. Це пояснюється складністю поняття, що розглядається. Вважається, що концепт – «категорія розумова, неспостережна, і це дає великий простір для її тлумачення». [1] Мова є одним із шляхів формування концептів у людській свідомості. На даний час однозначних тлумачень ні в лінгвістиці, ні в філософії, ні в логіці немає. Концепт є одиницею опису картини світу - ментальної одиниці, що містить мовні й культурні знання, уявлення, оцінки. У когнітивній науці концепт розглядається як ментальна одиниця, яка постійно змінюється: в його сферу можуть входити все нові й нові фонові концепти, може змінюватися стандартний набір ситуації, й ще більше рухливим є одиничний компонент у змісті. Однак, напрям розвитку концепту визначено внутрішньою формою слова, його етимологією.

Слово концепт походить з латинського conceptus. С.О. Аскольдов- Алексєєв у праці «Концепт і слово» (1928 р.) писав, що концепт «мисленнєве утворення, яке заміщає нам у процесі мислення невизначену множинність предметів одного і того ж роду» [2] Однак спроби виділити значущі характеристики терміна існують у межах різних напрямків. Представники лінгвокогнітології ( Кубрякова Є.С., Болдирев М.А., Стернин І.О., Бабушкін О.П. та ін.) розуміють під концептом одиницю оперативної свідомості. Представники лінгвокультурологічного напрямку (Вербицька А., Арутюнова Н.Д., Лихачов Д.С., Степанов Ю.С., Чернейко Л.О., Ляпін С.Х., Карасик В.І., Шаховський В.І., Воркачов С.Г. та ін.) розуміють під концептом ментальне утворення, відмічене у тій чи іншій мірі етносемантичної (культурної) специфіки, але дане розуміння концепту звужує, уточнює обсяг даного терміну, випускаючи такі важливі характеристики, як активність пізнавальної діяльності й структурна цілісність. Культурний концепт як багатомірне ментально-вербальне утворення, яке складається із трьох складових: понятійність, образність і знаковість [3], знаходить статус об’єкта лінгвістичного аналізу завдяки останньої складової, присутність якої у семантиці розмежовує лінгвокультурологічне поняття концепту від логічного, математичного і семіотичного. Таким чином, у сучасних дослідженнях культурні концепти визначаються звичайно як багатомірні змістовні утворення в колективній свідомості, предметні у мовній формі.

Концепт близький за значенням до поняття, бо є підсумком або сходинкою пізнання світу, мобільний і мінливий, може відбиватися у мовній формі, а може опредмечуватися у невербальній формі, або залишатися в ідеальній області людського існування – його свідомості. Спробу розвести терміни поняття й концепт зробила когнітивна психологія, та її гілка, яку називають folk psychology. [4] Концепт теж може визначатися як поняття, але як поняття наївне, повсякденне, звичайне [5], що нам нагадує й найближче значення О.О.Потебні. Від формально-логічного поняття когнітологія мовби відмовляється на користь психологічного концепту. Вчені віддають перевагу розмежуванню терміну поняття і концепт прийнятий у логіці, бо поняття має більш чіткі кордони, воно більш вловиме й помітне, воно відкриває тільки вузьку область людського буття: поняття - «думка, що відбиває в узагальненій формі предмети й явища дійсності й зв’язки між ними за допомогою фіксації загальних і специфічних ознак, в якості яких виступають властивості предметів і явищ і відношень між ними» [6] З цього визначення видно, що поняття належить до інтелектуальної, розумової діяльності людини, для якої характерно узагальнене й опосередкове відбиття дійсності за допомогою аналізу, синтезу, узагальнення умов і вимог задач і способів їх вирішення. Концепт включає в себе емоції, відчуття, образи, символи і може утворюватися, обминаючи розумові логічні операції. Поняття може бути визначено як концепт, оброблений наукою. Таким чином, поняття належить до наукової картини світу, а концепт є основною одиницею наївної картини світу. Якщо в поняття внесені загальні й специфічні ознаки предметів і явищ і носить універсальний характер, то зміст концепту обумовлено лінгвокультурними особливостями даного предмета чи явища. Поняття визначається як думка, або форма, що утворюється комплексом суттєвих і специфічних ознак, тобто що має складну будову. [7] Набір ознак характеризується змістом поняття. Елементарна ознака, в свою чергу, теж є поняття, а саме загальне поняття, воно має природу предиката. Розуміння компоненту передбачає його декомпозицію. Говорячи про концепт, ми можемо визначити його багатоаспектність, яка виражається в тому, що він може бути поданим різними словами, що складають семантичне поле концепту, за яким завжди залишається невербальний досвід людини й людства. Він може як і значення змінюватися, але це не обумовлене ситуативними факторами. Його трансформація пов’язана, мабуть, із змінами цінносних уявлень людини, якостями умов оточуючого середовища, отриманням нових знань про явища природи, процесах, предметах і т.д. Зміна концепту має більш постійний і стійкий характер. Значення не скільки змінюється, скільки переключається з одного на інше для адекватного використання того чи іншого слова. Концепт накопичує свій зміст на протязі всього часу існування людства (якщо говорити про окрему людину – на протязі всього життя), він не щезає повністю і не вікидає придбані компоненти. Значення залежно від часу старіє, щезає, знаходить іншу звукову форму і т.п. І значення, і поняття знаходить своє вираження тільки через мовну форму, на відміну від концепту. Значення частіше закріплено у тлумачних словниках, поняття – у термінологічних, концепти – у свідомості народу, бо він ширше словникового, термінологічного поля слова, джерелом є мовні контексти, художні дефініції, словесна творчість народу. Концепт відрізняється від значення, оскільки відображає внутрішню форму, змістовну і смислову структуру слова.

Отже, концепт об’єднує інформацію про всі ознаки реалії, на відміну від поняття, яке включає сукупність основних історичних ознак. Подаючи цілісний опис концепту необхідно розмежовувати термін концепт з поняттям, значенням, лексичним значенням, семою, денотатом та ін., а також опису співвідношень концепту з такими поняттями як образ, символ, архетип. Концепт відображає внутрішню форму слова, узагальнює, синтезує поєднання знань про світ. Стосовно терміна концепт доречно говорити про його смислову або змістовну структуру, а не про лексичне значення і семантику концепту. Але не слід надмірно розводити поняття й концепт, бо це дві форми однієї й той же ментальної сутності. Дослідник може в залежності від поставленої мети робити крок в сторону формалізованого підходу логіки, опираючись на перелічення класів, або ж робить крок в сторону більш «ліберального», орієнтованого на повсякденність та наївність підходу.

Література:

1. Попова З.Д., Стернин И.А. Очерки по когнитивной лингвистике. Воронеж: Истоки, 2001, С.9

2. Аскольдов-Алексеев С.А. Концепт и слово // Русская речь. Новая серия. – Л.: Ленинградское отделение, 1928. – Вып. 2, С.28-41, С.30

3. Ляпин С.Х. Концептология: к становлению подхода // Концепты. Научные труды Центроконцепта. Вып. 1 Архангельск, 1997, С.11-35

4. Степанов, Ю. С. Понятие // Большой энциклопедический словарь: Языкознание. М, 1998. С. 383—385.

5. Кобозева, И.М. Интенциональный и когнитивный аспекты смысла высказывания. Науч. доклад … доктора филол. наук. М., 2003.

6. Философский энциклопедический словарь. М., 1993, С.513

7. Войшвилло Е.К. Понятие. М., 1967, С.101; Кондаков Н.И. Логический словарь. М., 1971, С.393-398